"Петро Мацкевич тут у "Фейсбуці" запитав, який відповідник в українській мові російському слову "войнушка" в сенсі дитячої гри. Передруковую свій комент, бо неодноразово підкреслював, що до мови слід ставитися як до живого організму, а не лише як до набору словників", — написав у своєму профілі народний депутат Олесь Доній, 44 роки.
Той його коментар полягав ось у чому: "Раджу ставитися до української мови як до мови демократичної, яка знаходиться постійно у стані розвитку. Це означає, що як Ви напишете, так і буде правильно. Навіть якщо до Вас так ніхто не писав і не говорив. Якщо Ви вжиєте неологізм в українській мові, значить, це вже буде українське слово".
Доній радить співрозмовникові слово "війнонька" або "воювалка": "Якщо Ви хочете, щоб слово "пішло в життя" — не сковуйте себе рамками існуючих словників. Не бійтесь вигадувати. Що з того, що цього слова нема в жодному словнику? Напишіть, видайте книжку, і слово буде в українській мові. Саме так і твориться мова".
Щось подібне писав 2012 року в Живому Журналі Дмитро Різниченко — російськомовний автор, родом із Кривого Рога, який після прийняття "мовного" закону Ківалова-Колесніченка публічно перейшов на українську: "Нема нічого стидного в тому, що мова, загнана обставинами на узбіччя літературного та суспільного життя, збідніла. Щоб виправити це, треба всім гуртом просто взяти та включити фантазію. Влучні нововведення приживуться — це і є словотворчий процес. Чомусь панує думка, що працювати з мовою мають право тільки дипломовані філологи. Проте філологи здатні лише складати словники та робити штучне дихання літері "ґ", — вважає блоґер.
Словотвір, панове, — це наша з вами робота. У російській слова "насос", "чертеж", "созвездие" — авторства Ломоносова. "Промышленность", "человечность", "трогательность" — від Карамзіна", — нагадав Різниченко.
"Завжди знаходився хтось, нині вже Безіменний, хто прорік те чи інше слівце першим, — це вже пише 43-річний Юрко Зелений — "нових і потрібних слів вигадник", як себе називає, — у передмові до свого інтернет-словника. — Наприклад, Михайло Старицький подарував нам такі слова: мрія, майбутнє, байдужість, завзяття, темрява, страдниця. Годі навіть гадати, як би ми могли обходитися без слів "отвір", "привид", "свідоцтво", "чинник", однак усі вони "штучні" — з'явилися завдяки Іванові Франку. Слово "годинник" — теж молоде, йому нема ще й ста років. Воно увійшло до усної мови з художньої літератури, яка, відповідаючи на вимоги часу, створила його на ґрунті наявного уже в народній мові слова "година".
3 
1
Комментарии
2