В Олександра Петракова є місяць, щоб сформувати кістяк збірної

Тренер має врятувати керівника українського футболу

Вболівальники футбольної збірної України пережили дежавю. 2012-го під час відбору на Кубок світу команду залишив головний тренер Олег Блохін. Наступниками могли стати швед Свен-Горан Ерікссен, англієць Гаррі Реднапп або Андрій Шевченко. Все закінчилося приходом Михайла Фоменка.

Після Євро-2020/2021 з команди пішов Шевченко. Все б нічого, але через пандемію відбір до Кубка світу почався не після, а до європейського турніру. Збірна у відбірних матчах виступила невдало, і її перспективи вийти у фінальну частину Кубка світу стали туманні.

 

Наступником бачили Сергія Реброва. Не склалося. Команду прийняв Олександр Петраков, який 20 років працював у молодіжному футболі, виграв Кубок світу-2019.

Фоменко справу зробив – не вивів команди до фінальної частини Кубка світу-2014, але склав конкуренцію Англії в боротьбі за перше місце. Вона довела перевагу над Україною лише в останньому турі. Ми грали в плейоф, де ледь не вибили Францію. Якби зробили це – їхнього тренера Дідьє Дешама відправили б у відставку.

Петраков на перше місце не націлювався. Його опонентом теж став Дешам. Франція пройшла пік, а тренер втратив важелі впливу на команду. Та перевага французів у класі над іншими велика. Лишається боротися за друге місце і плейоф.

Київська нічия з чемпіонами світу нічого не дала. Бо принесла одне очко. Воно не влаштовувало, адже до цього українці зіграли внічию в Казахстані.

Поєдинок у Нур-Султані став дебютним для Петракова на посаді. Тренер здивував. Команда зіграла в гострий футбол. Від наставника, який звик діяти раціонально, такого не чекали. Україна практично весь матч грала першим номером. Діяли динамічно й навіть у критичний момент за нічийного рахунку не вдалися до навали, а шукали моменти через пас і комбінації. Знайшли.

Інша річ, що команда просіла в організації й дисципліні, чого нинішній тренер не до­зволяв на молодіжному рівні. Наслідок – помилки в обороні й відсутність реакції наставника на огріхи правого захисника Олександра Караваєва. Тренер виведе футболіста зі складу в наступному матчі проти Франції, але двох грубих помилок той уже припустився в Казахстані.

Після поєдинку проти чемпіонів світу Петраков почувався переможцем. Формально – нічия. Фактично – успіх. Особ­ливо в першому таймі, де гра України була строга. Це не убезпечило від моментів біля наших воріт, і Франція мала перемагати. Але нам пощастило.

У зустрічі з Францією тренер мусив обійтися без Олександра Зінченка, а Руслана Малиновського випустив на заміну. На цих півзахисників ми розраховували найбільше перед Євро-2020/2021. Обидва розчарували. Зінченко ще може виправдатися матчем 1/8 фіналу проти Швеції. Малиновському – нема чим. Їхні позиції в національній команді похитнулися. Петракову треба бойовиті люди типу Сергія Сидорчука та Тараса Степаненка. І молодого Миколи Шапаренка. Легіонери з "Манчестер Сіті" та "Аталанти" можуть не сприйняти нового тренера і ставити йому палиці в колеса. Шевченко для обох був авторитетом. Його наступник – ні. Тому Петраков, перш ніж прийняти команду, заручився підтримкою Андрія Ярмоленка. Йому збірна дає ігрову практику, й він готовий за неї гризти землю.

 

Тренер має місяць на осмислення й визначення кістяка команди. На товариський матч із Чехією він залучив футболістів, з якими працював у молодіжній збірній. Навряд хтось порадував. Тепер має 100 разів подумати, перш ніж кардинально "різати" склад і робити цю команду своєю.

Футбол збірних спрощений і за рівнем поступається клубному. Останні великі змагання виграли команди без видовищного стилю – Португалія, Франція та Італія. Остання здобула титул чемпіонів Європи, пере­йшовши під час турніру з атакувального на оборонний стиль. Шевченко вчинив так само і виграв матч проти Швеції. І саме такий футбол приніс два роки тому титул чемпіона світу Петракову.

Крім спортивного результату, тренер має ще одну місію – врятувати свого нинішнього шефа, керівника Української асоціації футболу Андрія Павелка. На нього відверто наїхав кум Андрій Шевченко. Заявив, що йому відмовили у продовженні контракту після успішного Євро. Вболівальники переважно стали на бік колишнього наставника.

Якщо Петраков принаймні повторить шлях Фоменка, то глава УАФ знову буде на коні. П'ять років тому він привів до команди Шевченка. Не зняв його після невдачі у відборі на Кубок світу-2018. А після впевненого виходу на Євро розповідав про свою далекоглядність. Якщо Петраков спроможеться, Павелко й цього разу не шкодуватиме компліментів на свою адресу. Про те, що до збір­ної мав прийти Ребров, промовчить.

×