Росія вже не буде світовим центром ухвалення рішень. У неї два шляхи – розпастися або стати сировинною базою для Китаю, – каже фахівець з інформаційної безпеки Михайло Макарук
Росія стягувала війська до нашого кордону. На 20 квітня їхня чисельність становила 110 тисяч. В оперативній готовності були 330 літаків і 240 вертольотів тактичної авіації. Це була гра м'язами чи підготовка до наступу?
– Це шантаж і фактор стримування, щоб розпорошити наші сили. Перед Україною і до того стояла велика кількість тактичних груп. Росіяни почали розгортати госпіталі й командні пункти. Люди з того боку поребрика повідомляють, що зібрали контрактників з усієї армії. З Далекосхідного округу перекидали в Центральний. Із Центрального – в Україну.
Біля українського кордону з'явилися танки Т-90 "Прорив", БТР-80 міняють на БТР-82У. Це техніка, що вже побувала в боях. Тривають демонстративні польоти гелікоптерів біля наших кордонів, навчання Південного військового округу – літаків радіоелектронної розвідки Ан-90 Антей, Іл-76 радіорозвідки, Іл-20, Іл-22.
У Криму реанімували Джанкойський аеродром. Реконструювали аеропорт "Бельбек". Відновили летовище Севастополя з можливістю розміщення військових бортів. А також Качу й Сакський аеродром.
Зміцнюють армію. Камишовську бригаду переводять у Феодосію, Псковську – у Джанкой. Це навчання зі швидкого перекидання, налагодження роботи служб логістики, доставки, мобілізаційного потенціалу.
Величезні кошти вкладають в Арктику. Потенціал Північного морського шляху обговорювався ще за Сталіна. Зацікавленість ним зростатиме. З'являються бази з аеродромами на Землі Франца Йосифа. Реконструюють аеродроми на островах Полярний, Врангеля, Командорських, на Новій Землі, Діксоні, в Сєвероморську, Анадирі. Росія створила безпілотний літальний апарат ударного типу для роботи в Арктиці. Минулого тижня схвалили використання літаків Су-30 в арктичних зонах. Зміцнюють кордони на Далекому Сході – на Кольському півострові, Курилах, Камчатці, Сахаліні.
Все це – гра м'язами.
Для чого?
– У Путіна світогляд чоткого пацана 1990‑х. Намагається пресувати, щоб добитися поступок. Може вимагати добудувати "Північний потік-2", дати воду в Крим, забути про Навального, приєднати Білорусь або повернути Росію в G8. Головна його мета – підняття рейтингу. У Росії зростає підтримка політиків не з провладної фракції. Наприклад, Сергія Фургала, губернатора Хабаровського краю. Влада проґавила цілий пласт населення, що вже може голосувати.
Ще один компонент – інформаційний. Невідомі блогери знімають, як ешелони військової техніки їдуть на Крим і Богучар. Це поширюють російські ЗМІ. Мета – спровокувати паніку в Україні. І вони її досягли.
Росія перетворилася на мілітаристичну державу. Рівень життя там набагато нижчий за наш. Половина країни негазифікована. В Омську, місті-мільйоннику, де є метро, люди живуть у бараках і ходять до вітру на вулицю. Потрібен патріотичний угар. Росіяни зациклені на таких датах, як 9 травня чи 22 червня. Маленька переможна війна – улюблений сценарій Путіна.
Тобто ескалація можлива?
– Можуть бути спроби захопити Маріуполь або Чермалик. Коли Путін після Єльцина прийшов до влади – почалася Друга чеченська війна. Наступний президентський термін – війна у Грузії. Ще один – окупація Криму і Донбасу. В Росії багато хто невдоволений Путіним. Еліти не змінюються. Настає пора, подібна до часів Горбачова, коли в ЦК КПРС були люди віком 70–80 років. Росія відходить на периферію. Вона вже не буде світовим центром ухвалення рішень, як до окупації Криму. У неї два шляхи – розпастися або стати сировинною базою для Китаю.
Але як це поєднується з такою мілітаризацією?
– Орієнтир Росії: будемо жити, як Лівія за Каддафі. Мовляв, був диктатором, але за його часів добре велося. Прийшли американці – і все стало погано.
У РФ зменшується кількість населення, зокрема слов'янського. За засекреченим переписом, найбільша народність у Москві – азербайджанці, близько 6 мільйонів. Ще один показник деградації – рівень грамотності. З 10 бойовиків, які їдуть на наш схід, слово "Донбас" правильно напишуть двоє. Тупою нацією легше правити. Якщо соціальні вибухи в РФ і будуть, то за рахунок радикалів із Північного Кавказу, Татарстану, Башкортостану. Там невдоволені, що Москва всі фінансові потоки й податки тягне до себе.
Проте нікому не треба, щоб Росія розвалювалася. Буде неконтрольована кількість отрутохімікатів, ядерної зброї та військових технологій. На ринку в Багдаді продають автомати Калашникова 2018 року випуску. Бойовики Талібану й ІДІЛу воюють зі снайперськими гвинтівками Драгунова того ж року виробництва. У Красноярську, Іркутську, Читі колосальні склади радянського старого озброєння. В СРСР на кожного жителя припадало по два танки. І десь вони стоять.
Яке майбутнє Росії?
– Більша федералізація і статус країни третього світу.
Можуть відокремитися північнокавказькі республіки, Башкортостан, зріє невдоволення в Сибіру. Країна розбалансована етнічно. Для чого працює пропагандистська машина – в Україні, мовляв, пригноблюють російськомовних? Щоб була мотивація йти в армію. Але ця агітація провалюється. Все менше людей хочуть помирати.
Чи готова українська армія відбити агресію?
– У нас восьмий рік іде війна. Будь-яка армія від цього втомиться. Боюся, що за нинішнього керівництва держави воюватимемо, як 2014‑го.
Із приходом головнокомандувача Руслана Хомчака звільнилися багато офіцерів, які, маючи досвід війни, прийшли до Генштабу. Наприклад, Сергій Попко, командувач Сухопутних військ, єдиний в Україні запрошений у резиденцію об'єднаних штабів США. Пішли люди, які займалися воєнною психологією, як-от Едуард Литвиненко. Звільнили Віктора Кевлюка, який має колосальний досвід в артилерії. Мовчу про військову медицину й логістику.
Не виконуються рішення міністра оборони, хамське спілкування, корупція. Скандали, пов'язані з командувачем Медичними силами Ігорем Хоменком, – неймовірні. Людина захворіла на ковід. В армії є інструкція – скільки грошей їй можна виплатити. Та якщо твій товариш – головком, отримаєш не півтори тисячі гривень, а 40 тисяч. Пиляють гроші.
За сім років війни не побудували патронного заводу чи інших підприємств із виробництва пороху, детонаторів, гільз. Нічого не чути про "Грім" (український оперативно-тактичний ракетний комплекс на базі твердопаливної балістичної ракети. Радіус дії 280 км, озвучена можливість створення версії з радіусом дії до 500 км. – Країна) чи "Сапсан" (проєкт оперативно-тактичного ракетного комплексу. – Країна). Зате будуємо корвети в турків.
Депутат профільного комітету оборони й безпеки звітує у фейсбуці, що був у своєму окрузі на Миколаївському авіаремонтному заводі. Там ремонтують Іл-76 – Україні потрібні такі літаки. І ще – два Бе-12. Це амфібії 1956 року, їхнє місце – в музеї.
Які настрої в армії?
– Про яке військове братерство можна говорити, якщо ніхто з Генштабу не прийшов підтримати Андрія Антоненка (служив у лавах Сил спеціальних операцій за контрактом, понад 500 днів без переконливих доказів його вини перебуває у слідчому ізоляторі за звинуваченням у причетності до вбивства журналіста Павла Шеремета. – Країна). Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков за Віталія Марківа (нацгвардієць, три роки був під вартою в Італії за звинуваченням у причетності до вбивства італійського фотокореспондента 2014‑го в зоні бойових дій на Донбасі. 3 листопада 2020‑го Апеляційний суд зняв усі звинувачення. – Країна) стояв горою, вів просвітницьку, юридичну і пропагандистську роботу. Антоненка ж і його сім'ю кинули напризволяще.
Недавно Хомчак заявив про непотрібність територіальної оборони. Якщо вище політичне керівництво не спроможне організувати захист – це роблять люди на місцях. Це ті ж добробати. 2014‑го вони були вимушеною мірою через розвал армії. 90 відсотків було у складі МВС. Аваков узяв відповідальність і озброїв добровольців. Зараз люди знову хочуть вступати в територіальні батальйони, а не в армію. Це провал інформаційної роботи й реформування Збройних сил. Народний Герой України, легенда оборони Краматорського аеропорту, генерал Сергій Кривонос, людина з досвідом війни в Іраку став непотрібний армії. А тепер уявіть, що він очолить батальйон тероборони. Який буде рівень довіри до нього, і який – до Хомчака, який покриває корупціонерів.
А суспільство готове до оборони?
– Так. Волонтерські об'єднання поновлюють діяльність. Але є проблеми зі службою резервів – люди не можуть підписати контракти. Ті лежать по року-два. Хомчак не підписує наказів.
Нам потрібна реформа армії. Без підтримки західних партнерів цього не зробимо. Треба протикорабельні й розвідувальні комплекси, системи радіоелектронного захисту, боєприпаси. У нас немає бронебійних снарядів для танків. А їх створення – складний технологічний процес. Для цього потрібна політична воля.
Як зросла потужність армії з 2014 року?
– Найперше – вона в нас з'явилася. Треба розвивати. Взвод восьмого полку спецназу воював у Краматорську, маючи три бронежилети й дві каски. Зараз солдата вдягають від спіднього до бронежилета. Заходить нова техніка, реконструюється стара. З'явилася командна структура. Має відбуватися постійне переозброєння, нарощування потенціалу. Питають: а куди списати БМП‑2? У бригади територіальної оборони. Хай вчаться на цих машинах. У нас вічно буде божевільний сусід. Південна Корея змогла вижити, Ізраїль – теж. Чим ми гірші?
Торік прийняли на озброєння комплекс "Нептун". Нині, за словами міністра оборони Андрія Тарана, виділять 10 мільярдів на озброєння. Цього достатньо?
– Є проблеми з технікою. Ну не може "Богдан" виробляти нормальні машини. Але ж є "Лендровери", "Хамери" й інші. Можна купувати авто у США – там чудова техніка. Кажуть, що стара? Ракеті "Томагавк" понад 40 років, а вона досі наганяє страх на Росію.
У нас немає ешелонного забезпечення Збройних сил. А також оперативного та стратегічного резерву. Були вибухи складів у Новобогданівці й Ічні. З 10 наших снарядів половина можуть вибухнути – система детонації збита. Треба виробляти детонатори.
Є провал Мінекономіки – куратора держоборонзамовлення, Міністерства закордонних справ, що мало домовлятися про купівлю зброї, виходячи з потреб ЗСУ, та Міноборони.
Які ще є потреби в техніці?
– Можна купувати ракетні комплекси в корейців, німців, французів, ізраїльтян. Румунія й Угорщина закупили системи залпового вогню HIMARS. Це як "Іскандери", але потужніші. Але ж дивно, що, маючи науковий потенціал, ми не виробляємо власних. Не бачу якісного зростання.
Сергій Дроздов (командувач Повітряними силами України. – Країна) написав стратегію розвитку Військово-Повітряних сил, з протиповітряною обороною: нам потрібні або ракетні комплекси малої дальності, або багатоцільові літаки типу Gripen чи багатофункціональний легкий винищувач F-16.
Укроборонпром реформується повільно. Поки приватні компанії не почнуть створювати військову продукцію, нічого не буде. У Штатах найбільші корпорації з виробництва озброєння – приватні. Працюють за спеціальними програмами на американський уряд і Пентагон. Конкуренція породжує якість.
Чим можуть допомогти союзники?
– Під час створення матеріально-технічної бази треба розраховувати на себе. Союзники можуть виручити з ППО, з радіоелектронною боротьбою, із системами логістики й забезпечення. Також навчання і реабілітація поранених – бо ми досі не маємо санітарної авіації.
За рахунок чого можемо вистояти, якщо почнеться наступ?
– У нас сформувалася нація, яка знає, чого хоче. Українці нагадують бджіл. Трутні є. Але, не дай Боже, запхати руку в наш вулик. Підросло покоління, для якого Росія – ворог. Воно асоціює себе з Європою. Але Москва все ще тримає нас за капюшон.
Що треба робити просто зараз – військовому керівництву, президенту, парламенту, уряду?
– Найперше розглядати й вирішувати військові питання. Проводити навчання територіальної оборони, командно-штабні ігри, бойові огляди бригад. Офіційно звертатися по допомогу до найближчих союзників.
За 10‑бальною шкалою оцінюю готовність наших військ на "шість". Що робити? Якщо ви воювали – вступайте на службу в резерв своєї бригади. Якщо ні – вступайте в бригаду тероборони. Купуйте й легалізуйте зброю. Верховна Рада має нарешті ухвалити закон про вогнепальну. Щоб ми могли озброюватися, щоб не було, як у Слов'янську і Краматорську 2014 року, коли людям не було чим захищатися.
4 
1
Коментарі