Президент Петро Порошенко заявив, що готовий до розв'язання конфлікту на Донбасі таким чином, щоб Росія змогла "зберегти обличчя":
– Я – президент миру, а не війни, – зазначив 12 січня. – І розумію, що не існує воєнного вирішення проблеми окупованих російськими військами і проросійськими терористами Донецька й Луганська.
Останнім часом ситуація на Донбасі погіршилася. 13 січня через масовані мінометні обстріли терористів завалилася вежа нового терміналу в Донецькому аеропорту. 18 січня українські "кіборги" повністю зачистили територію біля летовища.
"Всі угруповання наших військ у секторі "Б" отримали наказ і відкрили масований вогонь по відомих позиціях сепарів, – написав того дня вранці радник президента Юрій Бірюков на своїй сторінці у Facebook. – Ми показували, що зацікавлені в спокійному врегулюванні, так? Ну так от, сьогодні ми покажемо як ми вміємо бити по зубах".
– Ми не віддамо жодного клаптика української землі, – наголосив Порошенко 18 січня на майдані Незалежності в Києві під час молебню за жертвами теракту у Волновасі. – Ми повернемо Донбас. Ми відродимо на Донбасі українство. Ми переможемо, в Україні буде мир. Загарбник буде вигнаний з української території.
Тим часом російський президент Володимир Путін надіслав Петрові Порошенку листа з вимогою відвести артилерію від Донецька й забезпечити виконання "мінського протоколу".
Який результат подій на Донбасі найвигідніший для Кремля тепер, коли Росія опинилася на межі системної кризи? До яких рішень і кроків Путін підштовхує українського президента? Як далеко той готовий іти на поступки?
Рішення щодо Донбасу можливе у форматі міжнародних переговорів. За столом мають бути США, Європейський Союз, Росія та Україна. Київ має не допустити, щоб питання Донбасу вирішувалося за рахунок його національних інтересів чи за російським сценарієм. Приймати назад Донбас у такому вигляді, як він є нині, для України неприйнятно. Росія веде гібридну війну, тож рішення може бути лише у форматі гібридного миру. Києву доведеться постійно маневрувати. Пропонувати дипломатичні ходи, демонструвати прагнення до миру. Водночас ПОСИЛЮВАТИ АРМІЮ й шукати підтримку Заходу.
Євген МАГДА, 40 років, політичний експерт
Головною причиною військового загострення в районі Донецького аеропорту є рішення України відмовитися від позаблокового статусу. Так Путін дає зрозуміти, що посилюватиме тиск, якщо Київ робитиме такі недружні, на його думку, кроки щодо Москви. 19 січня на територію України з Росії зайшли два батальйони тактичних груп. Це свідчить, що наші військові провели успішну операцію в Донецькому аеропорту. Вони навчилися воювати й можуть концентрувати сили для удару. Путін боїться, щоб це не стало початком наступу української армії для відвоювання територій у ДНР і ЛНР.
Порошенко відчуває: серед народу наростає невдоволення його надто миролюбною політикою. Після недавнього теракту у Волновасі він отримав карт–бланш перед міжнародною громадськістю: ми ж не можемо сидіти склавши руки, коли нас обстрілюють. Так він показує свою рішучість військовим і не отримає негативної реакції від Заходу. ПРОГИНАТИСЯ ПІД ПУТІНА ПОРОШЕНКО БІЛЬШЕ НЕ БУДЕ. ЦЕ МОЖЕ КОШТУВАТИ ЙОМУ ПОСАДИ ПРЕЗИДЕНТА.
Конфлікт можна розв'язати тільки воєнним шляхом. Мирні переговори – це ілюзія. Путін уже не здатен відступити. Це буде його величезна поразка перед власним народом. Якщо ж українська армія почне активний наступ, він не зможе кинути проти неї російську. Хіба що кілька батальйонів. Інакше визнає своє відкрите вторгнення.
Володимир ЛАРЦЕВ, 56 років, військовий експерт
Путін схилятиме Порошенка до визнання анексії Криму й намагатиметься перекласти на Україну економічне утримування Донбасу. Але водночас, щоб регіон мав право вето на важливі загально-політичні рішення всієї країни. Порошенко з такою постановкою питання не згоден. Хоча може піти на певні поступки. Наприклад, ПУБЛІЧНО НЕ ВИСЛОВЛЮВАТИСЯ З ПРИВОДУ КРИМУ.
Київ хотів би, щоб Донецька та Луганська області перейшли під його повний контроль. Там проводять вибори, судять тих, хто винен у смертях людей. При цьому даємо децентралізацію, йдемо на поступки в регіональному використанні російської мови. Тоді Кремль зможе сказати: ми змогли відновити права громадян. Ще можемо заявити, що не поспішаємо до НАТО, мовляв, потрібен референдум. Це росіяни теж зможуть трактувати як своє досягнення.
Найреалістичніше сьогодні виглядає продовження ескалації. Путін загнаний у глухий кут. Уже зрозумів, що санкції – це серйозно. Протистояння зі світом Москва не витримає. Тому може перейти до більш рішучих дій, щоб на перемовинах було від чого відштовхнутися. Тобто розпочинають активну війну, а потім ніби йдуть назустріч Україні та світу, припиняючи її.
Олександр КОЧЕТКОВ, 59 років, політичний експерт
Найвигідніше для Путіна – східні території залишити в складі України, аби вони існували за її рахунок. Встановлення там маріонеткових режимів, які отримуватимуть гроші з Києва, але виконуватимуть розпорядження Кремля. Також – ЛЕГАЛІЗАЦІЯ ЗБРОЙНИХ ФОРМУВАНЬ, ЩО ПРОХОДИЛИ ВПРОДОВЖ РОКУ НАВЧАННЯ НА ТРЕНУВАЛЬНИХ БАЗАХ У РОСІЇ. Їм уже видали зброю. Залишилося узаконити ці банди у вигляді місцевої міліції. Звісно, за рахунок бюджету України.
Путін може тиснути на Порошенка насамперед економічно. Україна сидить на "енергетичній голці" Москви. Якщо завтра перекриють нам газ, це посилить соціальну напругу. Відповідно, виникне загроза владі Порошенка. Другий важіль тиску – продовження бойових дій на Донбасі. Збройні сили України зазнаватимуть втрат, що спричинятиме незадоволення громадян.
Скоріше за все, конфлікт мляво триватиме до весни. Українські позиції обстрілюватимуть. Наша армія відкриватиме вогонь лише у відповідь без просування вперед. Після нормалізації погодних умов російські терористи можуть піти в наступ.
Гліб КАНЄВСЬКИЙ, 26 років, політичний експерт
Не виключені секретні переговори. УКРАЇНСЬКЕ ПОЛІТИЧНЕ КЕРІВНИЦТВО МОЖЕ ЗДАТИ ДОНБАС В ОБМІН НА ЯКИЙСЬ СЕПАРАТНИЙ, ДОСИТЬ КРИХКИЙ МИР. Може йтися не лише про захоплену терористами частину Донеччини й Луганщини, а й про втрачені землі за час перемир'я. Та фактично весь Донбас. У разі відмови від цього регіону Україна перетвориться на аграрну країну. Зависне між Заходом і Росією як санітарно-буферна зона. Адже майже все вугілля, запаси сланцевого газу розташовані на окупованих і найближчих до них територіях. Там і величезні металургійні та хімічні підприємства.
Степан ГАВРИШ, 63 роки, колишній перший заступник секретаря Ради нацбезпеки й оборони
Намагання Порошенка вирішити конфлікт ціною "збереження обличчя" агресора й окупанта свідчить про його політичну зрілість. Заплющити очі на злочини Путіна – вимушений, але необхідний крок. Україні потрібен перепочинок для проведення реформ і стабілізації держави. З другого боку, своє "обличчя" Путін втратив давно і безповоротно. Для нього найвигідніший розвиток подій на Донбасі – перетворення регіону на своєрідний пульт управління Україною. Влаштувала би федералізація країни, де Донбас мав би "блокувальний пакет" при прийнятті будь-яких рішень. Особливо зовнішньо-політичних.
Внутрішня ситуація в Україні унеможливлює будь-якому президенту досягати кулуарних домовленостей з агресором. Тим більше – втілити їх в життя. Переговори можуть тривати скоріше у формі гри – як з боку Росії, так і України.
Найімовірніший сценарій розв'язання ситуації лежить на поверхні. Наші військові продемонструють силу і здатність захищати країну. Росія у відповідь спробує показати "зуби". Але не надовго – ПОВНОМАСШТАБНОГО НАСТУПУ НЕ БУДЕ. Адже це ще більше посилить санкції Заходу щодо Москви. Сторони закликатимуть до виконання мінських домовленостей. Нічого не виконають. До весни конфлікт набере рис донбаського Придністров'я. Територія де-юре належатиме Україні, але контролюватиметься росіянами.
Володимир ГОРБАЧ, 44 роки, експерт з міжнародних відносин
Щоб РОСІЯ вийшла з конфлікту на Донбасі зі "збереженим обличчям", вона МАЄ ЗДИХАТИСЯ ПУТІНА. ІНШОГО ВАРІАНТУ НЕМАЄ. І наш президент, і західні партнери кажуть правильні речі. Але вони мають розуміти, що це Путіна не цікавить. Він не вважає, що "втратив обличчя", і далі гне свою лінію. Не вважає, що треба домовлятися, шукати компроміс. Для нього найвигідніший результат був би – надання Донбасу спеціального статусу у складі федерації. Щоб усі його бандюгани, як-от "глава" ДНР Захарченко, були легалізовані українською владою. Аби вони впали нам на баланс. З часом – щоб звідти можна було провести в парламент свою п'яту колону і блокувати всі наші європейські й натовські перспективи.
Порошенко далі балансуватиме, бо політично вразливий. Якщо пропонуватиме поступки агресору – визнати Крим російським, надати федеративний статус Донбасу – його змете свій народ. Жоден керівник в Україні не зможе піти на поступки чи компроміси, якщо цього не хотітиме суспільство.
Путін і надалі підкидатиме бойовиків на Донбас. Та весь фокус зміщується у внутрішньоукраїнську площину. Важливо, щоб центральна влада продемонструвала дуже швидкі ефективні реформи. Адже ЗАРАЗ ВОЮЄ НЕРЕФОРМОВАНА УКРАЇНА. Чим скоріше впораємося з цим завданням, тим скоріше повернемо захоплені території.
Олег РИБАЧУК, 54 роки, громадський активіст, колишній віце-прем'єр
Путіну був би вигідний розвал України. Тоді він де-факто контролює частину української території й на рівних із Заходом визначає її майбутнє. Цього не буде. До територіальних поступок Порошенко не готовий. Доволі умовно може розглядатися варіант, що наша країна найближчим часом не стане членом НАТО. Хоча ЩО ДАЛІ СЛАБНУТИМЕ РОСІЯ, ТО МЕНШЕ МИ ЙТИМЕМО НА ПОСТУПКИ. Український президент дедалі більше бере ініціативу на себе. Цю тенденцію треба посилити.
Ігор СЕМИВОЛОС, 48 років, директор Центру близькосхідних досліджень
Ще до подій на Майдані навіть у столичному метро можна було побачити, який сценарій у Путіна щодо України. Це плакати "Українського вибору" Віктора Медведчука. Йдеться про зміну Конституції та перетворення країни на федеративну державу. Путін підштовхуватиме Порошенка до проведення такої конституційної реформи з дуже розмитим поняттям референдуму й подальшим розколом України. Порошенко, погодившись на такий варіант, МОЖЕ ВИКЛИКАТИ ТРЕТІЙ МАЙДАН. Тому не піде на це.
Станіслав РЕЧИНСЬКИЙ, 51 рік, радник міністра внутрішніх справ
4 
1
Коментарі