Як людині, що живе в російськомовному оточенні, добре опанувати українську, радить доктор філології Лариса Масенко, 70 років, професор кафедри української мови Національного університету "Києво-Могилянська академія":
— Якщо людина хоче опанувати українську мову, то передусім має собі створити середовище, де зможе нею говорити. По собі знаю. На початку 1960-х Київ був весь російськомовний. І хоч я і вчилася в університеті на українському відділенні, на перервах ми, кияни, говорили російською. У нас навіть поділилися групи друзів: ті, хто із сіл і містечок, українською говорили весь час. А кияни на лекціях відповідали як належить, а на перервах переходили на російську.
Потім до рук мені потрапила в рукописі книжка Івана Дзюби "Інтернаціоналізм чи русифікація?". Там дуже добре пояснено: треба не тільки поважати свою мову, а й розмовляти нею. Якщо ти нею не говориш — сприяєш тому, що вона мертвіє. А може й узагалі загинути. Стане такою ж мертвою, як латина. І ми з однією подругою домовилися: говоримо українською завжди, в усіх ситуаціях. Потім почали шукати однодумців, трохи розширили наше коло. У нас з'явилося своє товариське середовище, в якому ми спілкувалися тільки українською. Перші два-три місяці було досить важко. Але дуже швидко все це виправилося. Українська мова багата і цілком може обслуговувати всі сфери, від низьких до найвищих.
Процес поширення української мови рушив. Молоде покоління киян вже добре володіє українською, бо майже всі нею вчилися в школах. І студенти навіть із російськомовних родин добре володіють обома мовами. Зрештою, не можна казати, що в Донецьку з цим так уже погано. Знаю, що там в університетських середовищах сформовані досить сильні україномовні осередки. Свідомо студенти групуються, утворюють такі організації, де вони спілкуються тільки українською мовою.
Якщо ж людина тільки посилається на те, що їй складно — вона просто лукавить. Найлегше створити своє україномовне середовище в родині. Розмовляти українською там, читати, дітям мультики тільки рідною мовою показувати.
Комментарии