27-рiчний Михайло Сарвас рiк тому повернувся з Лiвану. Їздив туди тричі у складi миротворчих вiйськ ООН. Розмiновував поля. Каже, що єдине мiсце, де нiхто не загинув, — населений пунктi Ель-Хiнiя. Саме там і стояв український батальйон.
Ciдаємо пiд парасольками в кафе неподалік торговельного центру "Магнус" у Львовi. Михайло замовляє чай. Видно, що він стомлений.
— З нiчного чергування, — каже. — Працюю охоронцем у магазинi, цілий день на ногах. Скучно, нема до кого навіть слова промовити.
Розгортає книжку про українських миротворцiв, привезену з Лівану.
— Бачите, — показує надписи на сторінках, — скільки тепер маю друзів. Але більше у Ліван не хочу. Нецiкаво, бо все уже знаю. Хiба що поїхав би на екскурсiю на тиждень-два.
За домом сумували?
— Перший тиждень ще було цiкаво подивитися арабський свiт. Але далi — нестерпно. Тягло в Україну. Дзвонив додому часто, безплатно, через вiйськовий зв"язок. Але по тих телефонах погано чути. Ліпше за пiльговими тарифами, по одному долару за хвилину, через Iзраїль.
Розповідає, що його рішення поїхати у Ліван батьки сприйняли нормально. Підписали необхідний у таких випадках дозвіл. Проводжали й зустрiчали спокiйно, без емоцiй.
— Ніхто й не думав, що можу не повернутися. Із нашого села багато хлопців їздять у гарячi точки. Всi поверталися, нормально заробляли, по кілька тисяч доларів. Чого боятися?
Із нашого села багато хлопців їздять у гарячi точки
Мiша помiшує ложечкою чай в горнятку. Каже, каву вживає рiдко — відвик. У Лiванi пив лише чай і воду.
— На нашій базі було джерело, але з нього брали воду лише для побуту. Питну купували по долару за 10 лiтрiв. Нас там добре годували — тричі на день. Давали картоплю, рис, макарони. Кухарі були нашi. Кожна країна харчувалася окремо.
Жили теж окремо?
— Так. Жили в "кампах", бунгало, по 34 людей в одній кiмнатi. Дуже жарко було, плюс 40: брали кондицiонери напрокат. Виходило десь по 15–20 доларiв на рiк із людини.
Він знову повертається до альбому. Показує на знімку басейн.
— Це українськi миротворцi побудували у селищi Бают Яхун. Ще зробили футбольний стадiон у селищi Ель-Кулайла. І розмiнували десь зо пiвмiльйона мiн. Ремонтували дороги, будували нові опорні пункти. Працювали вночі — до десятої ранку, або ввечері.
А як вiдпочивали?
— На базi був спортзал, бiльярд, тенiс. З України привезли бiблiотеку. Я багато прочитав про вiйну. Кожен мусив узяти із собою в Лiван одну власну книжку i вiдеокасету. Було i супутникове телебачення. Дивилися переважно "Інтер плюс" i ТРК "Україна" — що робиться вдома, знали. Їздив на екскурсії в Єрусалим, на Мертве море. Там iкони плачуть, — каже захоплено. — Навiть мусульмани приходять подивитися.
Із мiсцевими спiлкувалися?
— Багато українських жiнок одружені з лiванцями. Не всi прийняли мусульманство, дехто одягається по-нашому. До християнок можна пiдходити. А от до мусульманок — нi. Вони працюють в Об"єднаних Арабських Емiратах, Саудiвськiй Аравiї. У Лівані немає анi заводiв, анi фабрик, лише червона родюча земля. Вирощують тютюн, пшеницю. Картопля бiльша вiд нашої у 5–6 разiв. А ще, — сміється, — я ніколи не бачив стільки "мерседесів". Це у них найпопулярнiша машина. І казино там вражають. Не думав, що араби такі азартні. Бейрут називають Лас-Вегасом Близького Сходу. Але щоб відвідувати казино, треба заробляти не менш ніж 25 тисяч доларiв на рiк.
Алкоголь мусульмани вживають?
— Ні, тільки християни. Мусульмани курять кальян.
Не захотіли лишитися, одружитися з лiванкою?
— Ні, я хотiв додому, — нітиться Михайло.
У нього дзвонить мобiльний "Елджi".
— Мушу бiгти, — вибачається. — Молодший брат Андрій чекає.
1978, 1 жовтня — народився у селі Кам"янобрід на Львiвщинi
1993 — вступив до Львiвського технiкуму промислової автоматики
1998 — пішов до армiї, служив у Хмельницькому
2000 — поїхав миротворцем у Лiван
2002 — ще раз побував у Лiванi; відвідав Храм Гробу Господнього в Єрусалимі
2004 — знову вирушає до Лiвану в складi українського батальйону "Блакитнi шоломи"
2005 — повернувся додому.
Планує поїхати на заробітки до Англії. Михайлів батько, теж Михайло — на пенсії, мати Надія працює в школі прибиральницею.
2 
1
Коментарі