"Владна команда не навчилася державництву" - Климпуш-Цинцадзе про труднощі на шляху до ЄС та строки вступу

Це точно історичний момент для України. Ми багато і довго до нього йшли, включно з нашою боротьбою за підписання Угоди про асоціацію, її реалізацію, отримання безвізового режиму. І потім, очевидно, було виконання всіх умов, які супроводжували рішення про кандидатський статус України. Зараз ми підходимо до офіційного формального старту перемовин.

Далі триватиме бюрократично-технічний, але і політичний процес. Насамперед він стосуватиметься оцінки відповідності нашого законодавства, процедур, правил і практик. Тому, що все може бути гарно написано на рівні закону, але якщо він не виконується - до нас будуть претензії. Наскільки розумію, амбіція уряду в тому, щоби пройти цей шлях протягом року. Ми маємо оцінити і пріоритизувати ті царини й галузі, в яких можемо найшвидше почати переговорний процес.

Маємо справу з оновленою системою ведення перемовин, коли йтиметься вже не суто про окремі глави, а про кластери - тобто напрямки. Наприклад, першим відкриється кластер "Основи", який стосуватиметься і функціонування демократичних інституцій, і прав людини, і верховенства права, і антикорупції. Тобто багатьох напрямків, які будуть забезпечувати якраз фундаментальні цінності і основні політичні вимоги до країни, яка планує стати членом Європейського Союзу.

 

Зараз для нас пріоритетом буде терміново реформувати державну службу. Наприкінці 2016 року ми погодили з Європейським Союзом стратегію реформування, в 2017-му вони виділили на це кошти. Ми виконували та реалізовували ці завдання, а у вересні 2019-го, зі зміною влади в Україні, на жаль, всі ці реформи були знищені. І сьогодні ми знаходимося в "пункті А" рівня 2017 року. Це дуже боляче, тому що ми втратили вісім років через нерозуміння колег із монобільшості, уряду та Банкової того, наскільки важливим є спроможність будь-якого міністерства, регіональної та місцевої влади, апарату, секретаріатів Верховної Ради, Кабінету міністрів мати фахівців, які би могли відповідати за вироблення політики у відповідності до правил і підходів Європейського Союзу.

Наразі ми діємо на основі тієї тимчасової постанови Верховної Ради, яку ухвалили в липні 2022 року після отримання кандидатського статусу. Вона надає нашому комітету додаткові повноваження перевіряти на відповідність праву Європейського Союзу євроінтеграційні законопроєкти – не тільки до першого читання, а й до другого, коли вже основний комітет підготував їх до розгляду в залі. Маємо позитивні приклади того, коли наші зауваження до другого читання були враховані профільними комітетами.

Для того, щоб ця робота була ефективною й надалі, бо кількість цих актів дуже збільшуватиметься - нам необхідно розширити кількість фахівців, які працюють в секретаріаті нашого комітету. Щонайменше чотири рази комітет ухвалював рішення звернутися до голови Верховної Ради (тобто це не просто голова комітету щось собі вигадала), але він залишає без розгляду звернення комітету і просто ігнорує їх.

Це означає, що на жаль, на сьогодні є певна короткозорість з боку керівництва парламенту. Вони керуються дивною логікою. Певно, вважають, що можливість мати серйозніше фахове забезпечення посилить не Верховну Раду й Україну загалом, а виключно одну голову комітету, яка представляє не монобільшість, а опозицію. Це свідчить про примітивізм і обмеженість у розумінні загальнодержавних завдань.

Треба перевести цю тимчасову постанову в дію регламенту, щоб то був закон, а не добра воля чи ось така експериментальна історія. В нас є напрацювання з цього приводу. Але для того, щоб вони стали реальністю, нам потрібна політична воля не тільки керівництва монобільшості й навіть парламенту, а і Банкової. Це якраз про те, наскільки порушені на сьогодні баланси влад в Україні.

Зараз маємо 10 фахівців, і це - дуже мало. Бо на людях - величезне навантаження. І очевидно, коли йдеться про збільшення кількості і глибину аналізу, то нам потрібно ще далі профілювати фахівців. Наприклад, зараз для нас є викликом будь-які законопроєкти, які стосуються прав споживачів, фітосанітарних вимог. У цих царинах нам просто терміново треба фахівці, бо в Верховну Раду надходять додаткові законопроекти. І в результаті ми звертаємося до різних проєктів Європейського Союзу, до громадських організацій по допомогу, але після їхньої роботи ми все одно маємо нести відповідальність за експертизу, яку продукує наш комітет. І принаймні вдвічі збільшення таких фахівців у комітеті дало би базу для того, щоб Верховна Рада України могла реалізовувати свої завдання.

Польща бачить у нас конкурента. І саме тому вони, нібито захищаючи внутрішній європейський ринок, максимально намагатимуться зберегти преференції у постійних дотаціях для своїх фермерів.

Думаю, що ми спостерігатимемо й серйозний процес внутрішнього реформування в самому Євросоюзі, коли вони переглядатимуть окремі політики. Зокрема сільськогосподарську, а також політику можливостей використання структурних фондів. Бо це буде ще один камінь спотикання між країнами, які є менш розвиненими і продовжують ними користуватися для "вирівнювання". А тут Україна може претендувати на ті ж структурні фонди, і їм доведеться вже бути платниками, а не лише отримувачами.

Ми є конкурентами. Ми маємо інший тип функціонування сільськогосподарських підприємств з огляду й на нашу історію, й на географію. Тож треба буде шукати змін як всередині ЄС, так і в нашій країні. Водночас повинні будемо пропонувати нашим конкурентам-партнерам і спільні рішення. І від того, наскільки матимемо фахову спроможність запропонувати різні варіанти, залежатиме наш успіх.

Це буде складно. І добре, якби у нас зараз був міністр як лідер, який би взявся організувати цей процес, зібрати всіх гравців, максимально з ними відпрацювати. Натомість ми бачимо, що в нашій делегації (на переговорах про вступ до ЄС, – Gazeta.ua.) одна й та сама людина є одночасно і її головою, і віцепрем'єркою, і головним переговорником. Як на мене, це свідчить про те, що ми втрачатимемо в якості.

 

Для нас надзвичайним викликом будуть усі глави, пов'язані з охороною навколишнього середовища. У нас є амбіція реалізовувати політику зеленої угоди, але маємо розуміти, що по-перше, всі зміни, пов'язані з цим – дуже коштовні та вимагають серйозних вливань. Тому нам треба буде шукати рішень разом із Євросоюзом щодо того, які додаткові кошти вони готові виділити.

По-друге: жодна інша країна, яка йшла в Європейський Союз, не стикалася з такою кількістю викликів, пов'язаних з війною. Ми їх вже пропагуємо як термін екоциду та так, що дуже серйозно впливають на вихідні дані, з якими ми працюватимемо. Йдеться про розмінування, величезну кількість вибухових речовин і взагалі залишки військової техніки, які забруднюють наші території. Також про результати терористичних дій РФ – таких, як підрив Каховської дамби, зміну екологічної ситуації в окремому субрегіоні. Тобто всі ці речі мають знайти відображення в нашій переговорній пропозиції. І це буде одним із найскладніших напрямків, на якому нам доведеться дуже прискіпливо та ґрунтовно працювати з ЄС.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Андрій Куликов: За роки незалежності ми не переконали людей, що вигідно бути українцями

На початку кожного пленарного тижня йдеться про те, що в нас будуть якісь кадрові рішення. Та вже ближче до вівторка стає зрозуміло, що кадрових рішень немає. У нас насправді відсутній не тільки міністр сільськогосподарської чи аграрної політики - в нас немає міністра інфраструктури. Я не розумію, чи ми будемо розділяти міністерства.

У нашої влади є така гра: то ми розділяємо міністерства, то навпаки – об'єднуємо їх. Так було, до речі, з аграрним міністерством, коли його влили в міністерство економіки, а потім зрозуміли, що не варто... Хоча коли ми казали, що цього робити не треба, нас ніхто не чув. Таке ж зробили, коли зливали міністерство регіональної політики з міністерством інфраструктури, зруйнувавши при цьому всі напрацювання в регіональній політиці та децентралізації. Зараз ідеться про те, що його, можливо, роз'єднають. Тобто ще двох міністрів немає. Міністра культури немає…

Насправді наш чинний Кабінет міністрів – кульгава качка. Хоча, можливо, це й зрозуміло, оскільки основні рішення приймаються на Банковій. І, знову ж таки, той баланс влади, який потрібен для функціонування інституцій - не збережений в Україні і немає незалежності Кабінету міністрів, яка мала би бути.

Тому що я представляю "Європейську солідарність", а наші колеги (йдеться про команду влади, – Gazeta.ua) на сьогодні не розуміють зобов'язання включити в цей процес усі політичні сили, які поділяють цінність і напрямок руху до Європейського Союзу чи до НАТО. Жодна політична сила самотужки з цим завданням не впорається. Навіть та, яка називає себе монобільшістю, хоча реально такою давно не є. Бо я не бачила 226-ти голосів від "Слуги народу" за жодні законопроєкти вже, певно, протягом 2,5 років.

 

Нам потрібно використати всіх фахівців із різних політичних сил, із громадянського суспільства, з бізнесових асоціацій, профспілок. Це дуже складний процес, і для того, щоб нам вдалося - потрібні всі. А коли колеги вже на старті демонструють своє обмежене розуміння цих політичних процесів, то на жаль, це буде тільки підважувати наш рух - якщо вони і далі будуть діяти за такою ж логікою, відкидаючи фаховість і знання.

Знаю лише, що була ініціатива мене включити. Я навіть квитки купила до Люксембургу. Та потім, як ви бачили, в указі мого прізвища не було. Я не цікавилася тим, де й на якому етапі його викинули з цього переліку.

Знаєте, мені це нагадало ще одну історію, яка свідчить про те, що з 2019 року ця влада не навчилася нічого. В 2019-му коли було обрано нового президента України, а президент Порошенко вже закінчив свій термін, як віцепрем'єрка я готувала Саміт України–ЄС. І в останній момент, безпосередньо перед цією подією, мене викреслили зі списків і не допустили на нього.

Тоді вже була зрозуміла їхня дріб'язковість, обмеженість і, дозволю собі сказати - тупість. Вона продовжується. П'ять років перебування цієї команди при владі жодним чином не навчила її державництву. Це біда для України, коли немає розуміння, що в такому процесі як війна, європейська чи євроатлантична інтеграція - не можна монополізувати зусилля. Тільки тоді, коли ми всі діємо разом, б'ємо в одну точку - нам усе вдасться. От коли це зрозуміє ця влада або коли нарешті ми зможемо завершивши перемогою війну та провести вибори, і, можливо, інша команда буде працювати на це залучення - тоді нам усе вдаватиметься набагато краще.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Цього року Україна отримає $50 млрд від заморожених російських активів. А ще будуть гроші від США, ЄС і МВФ

Я намагаюсь уникати "часових" прогнозів, оскільки цей процес залежить від дуже багатьох складових. Але добре, що вже представники "монобільшості" розуміють, що це триватиме не два роки, як це гордо у вересні 2022 року пообіцяв некомпетентний прем'єр-міністр України Шмигаль. Потім він змінив свою думку – і сказав у січні 2023 року, що ми за два роки будемо повністю готові до членства.

Ми не будемо за два роки повністю готовими до членства. Навіть у 2026 році, якщо вести відлік з цього моменту (страту переговорів, – Gazeta.ua.). Мені би хотілося, щоб ми не вийшли за межі середнього показника, який пройшли країни, яким вдалося успішно подолати цей шлях, а це – приблизно сім років. А це означає, що ми навряд чи матимемо можливість балотуватися в 2029 році до Європейського парламенту.