Все, що заробив бюджет, витратили і ще й позичили. Не вистачає – піднімають податки. Це відсутність політики, – каже експрем'єр-міністр, лідер партії "Українська стратегія" Володимир ГРОЙСМАН

За два тижні вакциновані громадяни зможуть отримати тисячу гривень, за словами президента. Ви це пропонували у вересні.

– Але в який спосіб влада реалізує цю ініціативу? Є питання про використання коштів, – каже Володимир Гройсман, колишній прем'єр-міністр. – Влада повинна мати стратегію розвитку країни, розумну реакцію на виклики. Те, що треба було робити позавчора, роблять післязавтра. Ціна цього висока. За два з половиною роки країна стала слабшою.

Ситуація з біженцями в Білорусі висвітлила ще одну проблему: в нас фактично немає кордону з цією країною.

– Це почалося з виборів Лукашенка, де він перекреслив усі стандарти демократії. Певні дії західних партнерів та України відправили його в обійми Путіна, який намагається реалізовувати імперські амбіції за рахунок нашої держави. Його план передбачає кризи й загрози. Одна з них – міграційна. Мета – створити напруження на східному кордоні Європи. Це мало прямий стосунок до України. Ще до наших кордонів стягнули понад 90 тисяч військових угруповань. А 4 листопада підписали російсько-білоруську військову доктрину. Це означає, що з часом буде повна інтеграція збройних сил РФ і Білорусі. А система управління ними – у Кремлі. Це теж збільшує нам загрози.

Вся територія України повинна мати оснащений технічними засобами кордон. Не треба будувати бетонну стіну на першому етапі, але сучасні прилади стеження, відповідні споруди повинні бути.

 

Щось насторожує вас у цифрах Держ­бюджету‑2022?

– Цей бюджет – борговий зашморг. Окрім дефіциту у 188 мільярдів, є шалені позики. Влада бере більше, ніж треба віддавати боргів. Тобто навантажує майбутні покоління додатковими фінансовими зобов'язаннями. Економіка падає й не дає необхідного внеску для розвитку держави. Фінансування медицини, військових, освіти погіршується. Влада пішла найгіршим шляхом – підвищення податків. Хочуть наповнювати бюджет не за рахунок зростання економіки, а більше видушувати з бізнесу. І не дають ніякої підтримки підприємцям.

Цей бюджет оборони становить 117 міль­ярдів. Наступний планують 131. Міністр оборони Андрій Таран, якого відправили у відставку, напередодні сказав, що мінімальні потреби армії – 170 мільярдів. Тобто мінус 40 мільярдів. Коли я став прем'єром, бюджет на армію був 60 міль­ярдів. А як ішов з посади – 103. Вони перевели військо в систему стагнації. Це ослаблює нашу обороноздатність.

Іде централізація фінансових ресурсів. Місцеві бюджети будуть обділені. Зокрема енергоносіями. Мали гроші й час закупити дешевий газ. Але через невміння прогнозувати влада проспала питання газу й ситуацію з вугіллям. Цим віддала нас у руки Білорусі. А по суті – Росії.

Чому так сталося?

– Так можна зробити тільки умисно. Є два варіанти – або повна некомпетентність, або спеціально підривають основи енергетичної безпеки. Ціна для країни буде занадто висока. Тут питання нашої незалежності.

Плани були накопичити 2,8 мільйона тонн вугілля. Зараз є менш як 400 тисяч. За цим стоять конкретні люди. Ми потрапили в полон до непрофесійної й безвідповідальної влади, що імітує діяльність.

Часто чуємо: як може бути проблема зі світлом у країні, де атомна енергетика?

– Проблема в тому, що енергетична система складається з різнопланових генерацій потужностей – атомної енергетики, гідро­енергетики, теплової та зеленої. Атомна дає постійну напругу. Вона не може покривати піки споживання. Наприклад, зранку і ввечері. Це згладжують гідроенергетика й теп­лова. Якщо немає вугілля, то в цих піках виникає проблема. Зараз це вирішують тим, що просять надзвичайну аварійну допомогу в Білорусі, Росії і частково – Словаччини. Якщо буде холодна зима, цих потужностей не вистачить.

Які завдання ставите собі на 2022‑й?

– Розбудова партії. Маємо вже майже 700 депутатів місцевих рад. Команда зростає. Не перераховуватиму прізвищ. Але хочу, щоб вони були в розділі історії України про тих, хто будував країну, а не у списку руйнівників.

Готуєтеся до наступних виборів у Верховну Раду?

– Так. Вони мають відбутися в жовтні 2023 року. Але мені відомо, що влада шукає зачіпки у законах, щоб перенести їх на 2024‑й. Це небезпечна історія. Цим шляхом ішов Янукович.

2019‑го ви казали: "В нас немає великого бізнесу й великих донорів. Найбільший донор партії – це я". Щось змінилося?

– Майже нічого. Обласні осередки самі себе фінансують. Я роблю певні внески.

Виграти вибори у Верховну Раду можна без великих коштів?

– Гроші в політиці відіграють значну роль. І це викривлює реальність. На довиборах у Раду ми побачили, як потужно працюють сітки, скупки. У влади немає політичної волі поставити в цьому крапку. Вони це толерують. Думаю, так буде й на наступних парламентських виборах.

Україні потрібен Державний фонд майбутнього, казали ви. Чим він мав би займатися?

– Це фонд на зразок створеного в 1960‑х у Норвегії. В них зараз понад трильйон доларів. В Україні це буде фонд національного добробуту. Його можна сформувати за рахунок українських надр, ресурсів, приватизації. Він має збагачувати країну. Гроші з нього зможуть іти на актуальні проблеми і громадян. Все має бути прозоро й відкрито.

Частина об'єктів "Великого будівництва" бере початок із вашої програми "Капітальний ремонт країни". Як ви це прокоментуєте?

– За три роки роботи нашого уряду спорудили, реконструювали чи відремонтували майже 13 тисяч об'єктів. Спільно з місцевими владами, зокрема. "Капітальний ремонт країни" – це була перша програма, що мала реальність і наповнення. Побудували майже 7 тисяч кілометрів доріг. Створили Дорожній фонд із розподілом і на місцеві шляхи. Із чого починали? Укравтодор був на межі ліквідації. За борги 2013 року були заблоковані рахунки підприємства. Ми відновили цілісну систему, створили фонд, запустили "Прозорро". І нічого не позичали.

Теперішня влада взяла зроблене нами й почала позичати гроші. Укравтодор закредитований уже на понад 100 мільярдів. За наших часів був нуль. Така боргова політика не додає стійкості країні.

До "Великого будівництва" ставлюся спокійно, але є багато запитань. Значну кількість об'єктів вивели з тендерів, є картельні змови, завищення вартості. Об'єкти, що були на межі готовності, анонсують як "Велике будівництво". Наприклад, міст у Запоріжжі. Наша команда витратила 16 місяців на його проєкт. Провела тендери. Їх скасували, взяли наш проєкт, провели через торги потрібного їм переможця й почали зводити. Те саме – з Охматдитом. Коли я йшов із посади, всі роботи були готові на 95 відсотків. А за рік його відкрили.

Стежите за реформами, які починали? Чим задоволені, а що викликає запитання?

– Зупинили низку реформ. Не спроможні були їх реалізувати, хоч і мали колосальний мандат довіри від людей. Владу отримали, а що робити з нею – не знають. Кожен міністр, і я як глава уряду передали перехідні книги наступникам. Там написано, що ми робили, як діяти далі правильно, з побажанням успіхів і проханням зробити краще. Мені здається, що вони їх не відкривали.

Добре працює цифровізація. Але "Дія" – теж продовження наших починань. Вони об'єднали ті сервіси й ініціативи, що були. Там хороша команда. Можу тільки це вітати.

Стосовно інших реформ, то економіка – провал за провалом, промисловість і енергетика – те ж саме. Освітня майже зупинена. Охорона здоров'я – почали розвал системи. Пенсійної реформи не завершили. А був план на кожен наступний рік стосовно підвищення пенсій і наповнення фонду. Податкова реформа складається лише з одного – касові апарати й у селах поставити, а податковій дати драконівські повноваження для контролю бізнесу.

Чому ви не завершили реформи децентралізації?

– Планував закінчити її 2020 року до місцевих виборів. У Конституції мають бути зафіксовані принципи – щоб законами не руйнували децентралізації. Далі формування виконкомів обласних рад, ліквідація обладміністрацій, запровадження префектів, які стежать за дотриманням законодавства. Обласні адміністрації не потрібні. На них скаржаться голови громад: добре поводишся, дамо грошей, а якось не так – не дамо.

Я приїхав у Київ 2014 року на запрошення Арсенія Яценюка в уряд. За його підтримки як прем'єра вдалося всіх чиновників змусити говорити про децентралізацію, а згодом і почати її підтримувати. Але не вдалося завершити цю реформу. Я говорив із президентом про внесення змін до Конституції в парламент – не зробив. Навіть коли вносив про курс на ЄС і НАТО. Я вимагав, щоб третім пунктом була децентралізація. Якби це втілили, зараз не було б такої дурниці, як є.

Ви були головою Верховної Ради й очолювали уряд. Цікаво зараз залишатися в політиці?

– Це не про цікаво. Я спокійно склав повноваження прем'єра. Думав, що влада, яка отримала монобільшість, почне працювати. Але щодня бачу: країна йде на дно. Її завалюють боргами. Децентралізацію руйнують. Освіта – в поганому стані. 70 тисяч медиків тільки за останній рік виїхали за кордон. У влади немає бачення майбутнього. Я переживаю за країну і за те, що буде тут через три-п'ять років.

Недавно Арсен Аваков говорив про ймовірний новий політичний проєкт. Чи бачите себе в такому союзі?

– Він каже, що має бути адекватний діалог між політиками. Але те, що стосується об'єднань, зараз не на часі для нашої політичної сили. Хочу прямих відносин з українцями. Завжди брав зобов'язання перед ними, а не перед політиками й президентами.

Яка зараз найбільша проблема у країні?

– Керувати нею повинні розумні, підготовлені, професійні люди. Які мають стратегічне бачення. Таких у владі зараз немає.

×