"Василеві наче щось перемкнуло: постійні крики, скандали. Жінку може вдарити і копнути, — розповідає сусідка Гринівих 49-річна Ганна Николин. — 25 років прожили разом, тепер він її з хати виганяє. А куди вона піде? Немає ж ні тата, ні мами".
Гриніви живуть у селі Завидовичі Городоцького району Львівської області. Посеред подвір"я стоїть мурована хата. Її збудували покійні батьки 49-річного Василя Гриніва, заповіли онукові. Господар у суді відстояв право власності на житло, колишню дружину та дітей виганяє з дому.
44-річна Марія Гринів порається у літній кухні.
— Проходьте до кімнати, — запрошує. Приносить стопку паперів — скарги в сільську раду, заяви в міліцію, рішення судів і повідомлення про порушені кримінальні справи.
17 вересня 2004 року подружжя розлучилося. Досі сваряться за хату.
— Коли подали на розвід, нам дали півроку на примирення, — говорить жінка. — Та чомусь розвели швидше. Мені прийшло повідомлення, що маю оплатити держмито.
Каже, причиною конфлікту стала коханка чоловіка.
— Вона працювала офіціанткою в нашому селі. Постійно Василя намовляла, аби мене бив. Якось в неділю прийшла до бару і питаю, для чого сім"ю розбиває, — обурюється господиня. — А Василь як влетить. Схопив мене за волосся і 20 метрів тягнув однов руков — таку силу мав, я ж важу 110 кг. Якби мужчина з його роботи не заступився, напевно, забив би.
Гриніви виховали двох дітей — 25-річного Євстахія та Ольгу, 21 рік. У дитинстві син втратив око, тепер йому необхідна операція. Жінка — інвалід другої групи: 12 років хворіє на астму, чотири — на цукровий діабет.
— Наскладали п"ять тисяч доларів синові на операцію, — веде далі Марія Гринів. — Він забрав ті гроші, хотів собі хату купити. Їх із коханкою розтратив. Чотири роки за комунальні послуги не платив — всі квитанції у смітник викидав. Ми пішли з донькою на буряки, приходимо — газу нема. Думали, що цілому селу відключили. Дивимося, на газовій трубі — пломба.
Торік у Гринів подохли свині, гуси, качки, кури. Експертиза довела, що в корм тваринам підсипано суміш фосфітцинку. Справу розслідував Городоцький райвідділ міліції.
Я тоді був на роботі. Вона сама все підстроїла
— Син зварив свиням картоплю, потовк і пішов на рибалку. У гаражі у банці з-під майонезу стояла трутка. Василь всипав її до їжі, — звинувачує чоловіка господиня. — Чую, запах якийсь часниковий. Але не могла зрозуміти, в чому річ. На ранок одна свиня здохла, друга — в муках. Чотири гуски, качки та квочка з курятами подохли. Наїхало війська хімзахисту та еменесників. Заборонили корм у село викидати та з криниці воду пити. Три місяці діти в сестри жили.
Рідня господаря встала по різні боки. Марія Кухар підтримує брата, 44-річна Катерина Марцинишин — невістку.
— В обід я йшла з поля, — плаче Марія Гринів. — Його сестра Марія з двоюрідним братом накинулися на мене. Брат ударив по носі. Сестра золоту цепочку зірвала, по зубах вдарила. Вона — кулаками по голові, брат — мотикою по нозі. Кричала, якщо не виберуся, полечу в повітря разом із дітьми.
В обід додому повертається господар. Він працює на заводі "Топас" у Завидовичах. Показує свою кімнату, починає сваритися з колишньою дружиною.
— Це моя хата! Ти туткалі ніхто! Вона постійно скандалить, — скаржиться. — У нас у хаті як не міліція, то прокуратура. Казала, що я свиней та птицю потравив. Я тоді був на роботі. Вона сама все підстроїла.
За нанесення легких тілесних ушкоджень проти обох Гринівих порушили кримінальну справу. Жінка — водночас потерпіла та підсудна.
— Вона мені під оком синяк поставила, плечі ножем розрізала. Я зняв побої, — веде далі чоловік. — Дітей підбурює — каже, що я не їх тато. Син мене у гаражі на ніч закрив.
Розповідає, що за період спільного життя пильнував дружину.
— За мене нічого не робила: бульби не садила, не обробляла, не копала. У Солотвино на лікування щороку їздила. Брехала, що хвора. Їй дати двоскибовий плуг — потягне. Зараз два гектари поля обробила та 20 свиней тримала. Хіба інваліду це під силу?
4 
35413
Комментарии