Порошенко став жертвою старої системи

Зараз за суддівську реформу відповідає Зеленський

Про можливе ув'язнення Петра Порошенка говорили задовго до 17 січня. Це анонсували депутати провладної партії "Слуга народу" за лаштунками численних токшоу. Про це тривожно перешіптувалися наближені до п'ятого президента люди.

Згадаємо, як "стовідсотково свій генпрокурор" Руслан Рябошапка називав арешт Порошенка головним завданням, яке перед ним поставив шостий президент під час призначення на посаду.

 

Колишній голова Офісу президента Андрій Богдан в інтерв'ю Дмитрові Гордону розповідав про нав'язливу ідею Володимира Зеленського підлаштувати Петрові Порошенку та Вікторові Медведчуку зустріч у коридорі Печерського суду. Щоб очі в очі, на тлі тюремного конвою. Щоб фото вийшло гідне перших шпальт світових газет. Усі знали, що рано чи пізно це станеться. Має статися. Логіка подій і майже 200 відкритих кримінальних справ не залишали сумніву, що влада спробує влаштувати судовий процес над попередником. Саме тому, коли події почали розгортатися, було особливо неприємно. І це до такого команда президента готувалася два з половиною роки? Мало того, що справа скидається на політично вмотивовану, так вона ще й погано зліплена. Для початку, підозру не наважилася підписати чинна генпрокурорка Ірина Венедіктова. Її раптова одноденна відпустка стала недвозначним натяком підлеглим, що навіть вона не вірить у встановлення диктатури Зеленського. А тому не сподівається на пожиттєву безкарність, намагається триматися подалі від гріха.

За версією слідства, Петро Порошенко 2014 року вступив у змову з Віктором Медведчуком та іншими особами, щоб організувати постачання вугілля з непідконтрольних Україні районів Донбасу. У справі немає жодного натяку на мотив – ані фінансовий, ані якийсь інший. На якій підставі слідчі встановили змову? Що є злочином, якщо постачання вугілля відбувалося згідно з чинним тоді законодавством? У чому полягає роль президента, якщо постачання вугілля – це прерогатива Кабміну? І головне – в чому полягає незаконно отримана вигода чи хоча б завдання збитків державі? Як докази слідство посилається на так звані плівки Медведчука, де голосу Порошенка немає і близько. Принаймні в тій їх частині, що стала доступна широкому загалу. І тут хочеться нагадати, що російський фейк про розіп'ятого хлопчика теж посилається на розповідь "біженки зі Слов'янська". Але ж Державне бюро розслідувань – це не російський "Перший канал"? Вони ж не можуть ґрунтувати підозру тільки на чутках і телефонних теревенях. Мають же бути хоч якісь факти.

Кожен авторитарний режим тримається на лояльності виконавців, які впевнені в непохитності й незмінності правління. Якщо президент ховається від коментарів, а керівництво прокуратури під формальним приводом уникає підписання підозри, то працівники середньої та нижньої ланок починають замислюватися: а чи не зроблять потім із них цапів-відбувайлів? Очевидно, десь такими міркуваннями керувався суддя, коли замість мільярда гривень застави, про які клопотала прокуратура, відпускав Порошенка під особисте зобов'язання.

 

Лідер "Європейської солідарності" заявляє про перемогу в суді. Тим часом голова фракції "Слуги народу" Давид Арахамія не бачить причин для переможних заяв. Мовляв, якщо суддя визнав достатніми підстави для запобіжного заходу, отже вважає Порошенка підозрюваним."Чи ти шапку вкрав, чи в тебе вкрали – все одно підозріло".

До речі про шапки. Основним аргументом скептиків у цій справі є зауваження, що за пост­майданної влади суддівська система залишилася нереформованою, типу Янукович-стайл. Тож п'ятий президент, мовляв, пожинає зараз власні квіточки та ягідки. Зміни до Конституції, ініційовані Порошенком, близько десятка законів, ухвалених за минулого складу парламенту, кваліфікаційне оцінювання суддів, створення нового Верховного Суду, запроваджений громадський контроль у вигляді Ради доброчесності – попри всі ці зусилля з 2014 року, суди досі є найкорумпованішою та найполітизованішою кастою. Чому? Причин багато. Це й нама­гання влади залишити за собою можливість впливу на суди, й бажання політиків завжди мати під рукою своїх, а не незалежних суддів, і внутрішній спротив системи. Негідні судді просувають суддів-негідників.

Однак усе, що зараз відбувається навколо справи Порошенка, є повною відповідальністю чинного президента. ­Очевидно, що він не цурається користуватися ганебною системою, яку обіцяв знищити. Представлена Зеленським "Стратегія розвитку органів правосуддя та конституційного судочинства на 2021–2023 роки" є збірником загальних канцеляризмів на зразок "покращення", "вдосконалення", "розширення", "забезпечення дотримання". Та не містить жодних чітких критеріїв досягнення цілей. Тож якщо судова реформа й далі матиме вигляд набору беззмістовних гасел, то нескладно передбачити, що невдовзі в Печерському суді обиратимуть запобіжний захід уже шостому президентові.

Суд над Порошенком відбувається на тлі безпрецедентного зростання загрози російської агресії проти України. Хоч би якими мотивами керувався чинний президент, він обрав найгірші час, місце, форму та поплічників, щоб розправитися з політичним опонентом. В момент, коли потрібно продемонструвати єдність і готовність влади й опозиції спільно захищати країну від агресора, маємо внутрішню ворожнечу та нагрома­дження політичного абсурду. Особиста помста стоїть вище за колективне виживання. Це не може не насторожувати, адже вказує на пріоритети влади й викликає сумніви в адекватності її дій.

×