"Білорусь, Чечня, Росія, Україна – вже є, або ж стають "мафіозними державами", де важко відрізнити діяльність урядів від організованої злочинності", – сказав після приходу до влади клану Януковичів 2010 року Хосе Ґрінда Ґонсалес, колишній прокурор Іспанії.
Після здобуття Україною незалежності всі її найпривабливіші ресурси опинилися в руках олігархів. Вони осідлали потоки бюджетних коштів. Заводять лобістів у парламент, де ті забезпечують прийняття необхідних для великого бізнесу законів. Тотальний контроль над телеканалами, а отже, і над умами більшості виборців, гарантує їм перемогу на виборах. Олігархи мають своїх людей також в уряді, силових структурах.
Економіка країни монополізована. Це дозволяє фінансово-промисловим групам штучно встановлювати ціни на будь-що. Недосконале законодавство забезпечує зручний обіг грошей "у тіні" та їх виведення за кордон. Натомість малий і середній бізнес поставлені на межу виживання.
"Я гарантую, що олігархи більше не матимуть впливу на українську владу. Я зроблю все для цього", – пообіцяв президент Петро Порошенко в інтерв'ю одному з польських видань 17 грудня 2014 року.
Як позбутись олігархів? Які правила держава має встановити, щоб розділити великий бізнес і політику?
Коломойський свого часу врятував частину України від путінської загрози. Однак президент Порошенко мусив відреагувати на неправомірні дії олігарха. Останній використав військову силу в приватних інтересах. Це – неприпустимо. Українські олігархи мають визначитися, чим вони хочуть займатись – економікою чи політикою. У Польщі такий поділ існує давно. В Україні такого ще немає. У короткотерміновій перспективі таке розмежування може ослабити державу, адже з'явиться момент нестабільності. Але в довгостроковій – це великий позитив. Найлегший варіант вирішення питання – націоналізація активів олігархів. Однак потім владі дорікатимуть, що забране майно "роздають своїм". Так справді може статися. Тому націоналізація – не вихід. Натомість потрібно чітко заявити: якщо майно придбане всупереч закону, воно має бути повернуте державі. Окрема тема – податки. Варто "роздягнути" найбагатших. ЯКЩО ТИ ОЛІГАРХ – ПЛАТИ БІЛЬШЕ ЗА ВСІХ ДО ДЕРЖАВНОЇ КАЗНИ.
Богдан БОРУСЕВИЧ, 66 років, спікер сенату Польщі
Демонополізувати активи олігархів поки що неможливо. Хіба що в державних підприємствах, де конфлікт уже вибухнув. Бо одразу почнеться саботаж. Після закінчення війни для деолігархізації потрібна буде послідовна, зрозуміла, публічна політика. Мають бути чіткі критерії виокремлення і знищення монополій. Створені громадянські наглядові ради. Ця політика йтиме під тиском суспільства. Тому що ні президент, ні прем'єр не показують бажання боротися з олігархами і монополіями. Вони ХОЧУТЬ КУЛУАРНО ДОМОВЛЯТИСЯ.
Сергій ДАЦЮК, 49 років, філософ
Олігарх – цей той, хто одночасно має доступ до влади, медіа-ресурсів і бізнесу. Для того щоб боротися з ними, треба у них щось вибити чи забрати – або медіа, або владу, або вплив на бізнес. Найпростіше, мабуть, відсторонити їх від влади. Свій вплив вони здійснюють через політичні партії, у які вкладають кошти. Цей процес треба зробити прозорим, а держава має взяти на себе часткове фінансування партій.
Порошенко і Яценюк повинні максимально дистанціюватися від олігархів, ЛАМАТИ ПОПЕРЕДНІ СХЕМИ і вести з ними перемовини з позиції сили. Казати: хлопці, досить обкрадати державу. І почати повертати їй вкрадене. Приклад із Коломойським показав, що з олігархами можна домовлятися. Його позбавили частини доходів – і він з цим погодився.
Віктор ТАРАН, 37 років, політолог
Монополія – це фундамент олігархату. Без конкуренції країна не зможе рухатися вперед. Маємо зробити прозорими всі процеси: електронне врядування, електронні торги. ВІДРІЗАТИ ОЛІГАРХІВ ВІД БЮДЖЕТНИХ РЕСУРСІВ, щоб у них не було ексклюзивного права на тендери. Все має проходити з мінімальним контактом із чиновниками. Це створить рівні правила й можливості для всіх. Для прикладу, чому олігархи скуповували і скуповують збиткові комунальні підприємства? Бо на них виділяють великі субсидії з бюджету.
Вплив олігархів на медіа можна буде зменшити з часом. Спочатку треба позбавити їх можливості отримувати надприбутки. Тоді вони не вкладатимуть гроші у збиткові засоби масової інформації. Також потрібно перейти до публічного фінансування політичних партій. Можливо, частково це має робити держава.
Віталій БАЛА, 49 років, політичний експерт
Повної деолігархізації Україна не досягне ніколи. Зрощення великого капіталу і влади – характерне явище не лише для нас, а й для розвинених демократичних держав. Загадаймо віце-президента США Діка Чейні, якого підозрювали у співпраці з великою американською корпорацією. Подібні звинувачення лунали на адресу французького екс-президента Жака Ширака, колишнього італійського прем'єра Сільвіо Берлусконі. Але потрібно послабити вплив олігархів на політику й життя держави. Це не повинно зводитися до кримінальних чи напівкримінальних розборок із фізичним тиском на них. Треба створити умови, що об'єктивно й природньо послаблять вплив великого капіталу на всі сфери життя суспільства. Для цього, по-перше, необхідна ефективна робота правоохоронної системи і рівність усіх перед законом – незалежно від статків. По-друге, треба створити конкурентне середовище. Щоб Україна стала відкритою для участі закордонних компаній у різних секторах економіки. Держава на кілька років мала б впровадити "тиху" амністію. Відкрити всі шлюзи для вливання в економіку понад 100 мільярдів готівкових доларів, що є на руках у людей. Це сприяло б формуванню середнього класу. Повністю усунути олігархів з медіа-ринку не вдасться. Але якщо створимо конкурентне середовище, туди прийде іноземний капітал. У політиці ВАРТО СКАСУВАТИ ВИБОРЧИЙ БАР'ЄР. Тоді потрапити до Верховної Ради можна буде без підтримки великих грошей.
Михайло БАСАРАБ, 38 років, політичний експерт
Для деолігархізації не потрібні якісь спеціальні заходи. Просто країна, включаючи найбагатших людей, має почати жити за законами. До цього треба змушувати всіх. Створити нормальну судову та правоохоронну системи. Якщо олігарх не виграє тендери в обхід процедур, його лобісти не проштовхнуть необхідні закони в парламенті, – то не важливо, скільки буде таких багатих людей. Простіше кажучи: БУДЕ ЗАКОН – НЕ БУДЕ ОЛІГАРХІВ. Багато хто наголошує, що в нас президент – олігарх. Насправді він – багата людина, яка обіймає посаду глави держави. Олігархом його можна буде назвати, якщо почне лобіювати інтереси свого бізнесу. Поки що цього не бачимо. А більшість проблем – у відсутності політичної волі й невідповідності декларацій реальним справам.
Карл ВОЛОХ, 56 років, бізнесмен, блогер
Процес розпочався. Треба його продовжити. Перше і основне – це повертати в державне управління ресурси та активи, якими управляють олігархи без права власності. Друге: належно контролювати сплату податків, бо вони мінімізують їх. Третє: перекрити можливість викачувати кошти з України на закордонні рахунки. Четверте: має запрацювати Антикорупційне бюро. Бо ОЛІГАРХИ ТРИМАЮТЬСЯ НА ПРОДАЖНОСТІ ЧИНОВНИКІВ. Ліквідуємо ці речі – і позбудемося олігархії. Дуже багаті люди залишаться, але їх буде позбавлено можливості контролювати державу.
Тарас ЧОРНОВІЛ, 50 років, колишній народний депутат
Україна – олігархічна країна. Тим більше, ВПЕРШЕ ЗА ЧАС НЕЗАЛЕЖНОСТІ У НАС ПРЕЗИДЕНТОМ СТАВ ОЛІГАРХ.
Ці дві обставини роблять шлях деолігархізації дуже складним. Війна вимагає від нас мобілізації економіки. Захід тисне, щоб проводили реформи. Президент повинен "наступити на горло власній пісні" і виконати ці дві вимоги. Треба створити військово-промислову групу, що спробує змінити правила гри для всіх одночасно – для середнього й малого бізнесу, олігархів та політиків. Можливо, на законодавчому рівні. Маємо досвід 1993 року, коли Верховна Рада передала прем'єру можливість підписувати укази, які мають силу закону. За півроку при хорошому керівникові уряду можна багато чого змінити в країні. Тут потрібна політична воля. Влада має поговорити з олігархами, щоб ті вирішили: вони виїжджають на Сардинію, здаються Путіну або починають будувати іншу Україну.
Віктор НЕБОЖЕНКО, 62 роки, політолог
Провести деолігархізацію в найкоротші терміни неможливо. Бо треба ламати суспільні відносини. Щоб це зробити, ПОТРІБНА НЕЗАЛЕЖНА СУДОВА ВЛАДА, правоохоронна система. Олігархів треба позбавляти монопольного впливу у сферах, де зараз вони його мають. Яскравий приклад – Нафтогаз. Цю структуру розбили на три – видобування, транспортування, реалізація. Якщо ж просто відбирати власність у олігархів, то замість одних з'являтимуться інші.
Дмитро БОЯРЧУК, 35 років, економіст
Деолігархізація при Порошенкові та Яценюку не розпочнеться. Президент – сам олігарх. Балансує між ними. Не виконує обіцянок щодо продажу власного бізнесу. Прем'єр пов'язаний з олігархічними групами. Україні потрібен революційний лідер. Тому, щоб запустити процес, треба змінити главу держави. Далі – провести реприватизацію. Спочатку того, що потрапило в приватні руки за чотири роки Януковича. Без цих двох кроків – зміни президента і реприватизації – деолігархізація не розпочнеться.
Володимир ЛАРЦЕВ, 57 років, політолог
До кожного з олігархів має бути свій підхід. Коломойський казав, що готовий надати докази того, що Пінчук, Фірташ, Ахметов незаконно приватизували майно держави ще на початку 2000-х. МОЖНА ЗРОБИТИ РЕПРИВАТИЗАЦІЮ. Фірташ був задіяний у нелегальних схемах з постачання газу в Україну. Треба показати ці схеми. Крім того, у нього є проблеми із законом, причому у США. Президенту потрібно домовлятися, щоб олігархи добровільно йшли на співпрацю. Процес демонополізації не буде простий. Але маємо відповідне законодавство. Не думаю, що Ахметов у разі його застосування спробує нищити державу. Основні важелі впливу він втратив. Правда, олігархи продовжуватимуть використовувати свої засоби масової інформації. Але позитивного результату тут можна досягти лише коли ти правий. Якби Ахметов був невинуватий і чесний бізнесмен, а його пресувала держава, це одне. Але вся країна знає, хто він насправді.
Денис КАЗАНСЬКИЙ, 31 рік, журналіст
Україні потрібно стати правовою державою. Це – єдина можливість подолати владу олігархів. Якщо хтось у минулому нажив свої статки незаконно, то мусить віддати вкрадене. По-друге – треба створити дуже ліберальне законодавство, щоб МАЛИЙ І СЕРЕДНІЙ БІЗНЕС могли всебічно розвиватися. Саме вони Є ОСНОВОЮ СИЛЬНОЇ ДЕРЖАВИ. По-третє – необхідна негайна і жорстка боротьба з корупцією. Олігархат тримається на ній. По-четверте – децентралізація. Податки треба залишати на місцях. Порошенко і Яценюк багато говорять про реформи. А самих реформ не видно. Їх треба проводити швидко, навіть якщо доведеться заплатити за це політичну ціну. Демократична і розвинена Україна – найстрашніший сон Путіна та українських олігархів.
Роман ІМЕЛЬСЬКИЙ, 43 роки, відповідальний редактор польської Gazeta Wyborcza
2 
1
Коментарі