Від 1 березня проводять медогляди вінницьких школярів. Лікарі приймають у Центрі первинної медико-санітарної допомоги №2 та №3. Діти відвідують ендокринолога, хірурга й окуліста. Прийти мають із дорослими.
18 березня коридор лікарні заповнений учнями з батьками, бабусями та іншими родичами. На 9.00 запросили восьмі класи, на 11.00 підходять дев'яті. Але медогляд восьмикласників іще не закінчили. У загальній черзі до хірурга — діти до року, їх пропускають уперед.
— Місяць тому нас змусили писати заяви, що ми проти того, аби медогляд проходив у школі, — говорить мати 9-класниці 38-річна Тетяна Котощук. — Класна керівничка пояснювала, що в школі нема приміщення, треба полотєнца закупляти, дітей організувати, врачам доплачувати. Нас повідомили за кілька днів про медогляд у лікарні, наказали строго-настрого приходити теж. Я відпросилася з роботи на 2 години. Щоб усе встигнути, прийшла сюди в шість ранку. То переді мною стояли зо два десятки людей. Лікарі почали працювати з восьмої, але зразу не приймали, ще хвилин 15 чай пили.
Котощуки зайняли чергу до трьох кабінетів.
— Обов'язково пройти хірурга, окуліста й ендокринолога. Як є якісь відхилення, посилають до інших лікарів, — пояснює Тетяна. — У кожному кабінеті врачі просять благодійну допомогу, дати треба, скільки можете, навіть гривню. Я відмовилася платити в хірурга, то він поставив малій тяжолу форму сколіозу, сказав, що прийдеться в корсеті ходити. Донька розплакалася. Доки виясняли стосунки, не встигли до ендокринолога, там пройшла наша черга. Хтіли проскочити раніше, але толпа ледь не побила нас, заставили займати очєрєдь знову. Ще 3 години простояли, врешті ще направили до педіатра та гінеколога. Ніхто здоров'ям дитини не переймається. У доньки збільшена щитовидна залоза з дитинства, а нам жодного додаткового аналізу ніколи не зробили.
— Це дурдом, а не медогляд, — говорить 40-річна Людмила Король. Вона прийшла із сином 15-річним Артемом. — Малий пішов зранку чергу займати. Подзвонив мені на роботу, щоб бігом прийшла, бо без батьків навіть карточки не дають.
До хірурга у вузькому коридорі третього поверху скупчилися 30 людей. Поверхом нижче біля кабінету ендокринолога неможливо пройти. Двері оточили потрійним кільцем.
— Та без очєрєді всі хочуть проскочити. Стільки раз тут сварились одне з одним. Тому й стоїмо плотно. Тут дітей учать грубості. Хто нагліший, той впєрєді. Немає порядку ніякого, — розповідає 62-річна Марія Березінська. Її онук Геннадій, 14 років, сидить навпроти з шаликом на шиї. – У дитини температура, горло болить. Але треба пройти цей медогляд. Для кожної школи виділяється лише один день.
Із дверей кабінету ендокринолога повз натовп пробивається 14-річний Віталій Камінський з бабусею.
— Сказали батькам прийти, бо бабушці діагноз не кажуть, я теж не маю права знати, що зі мною, — говорить підліток.
До 42-річного Геннадія Олійника та його сина Артема, 16 років, підходить медсестра, віддає медичну картку:
— Зробила вам хірурга й окуліста, а до ендокринолога прийдеться самим іти.
Сходами піднімається 40-річна Світлана Черначук з донькою Наталією, 14 років.
— Торік медогляд улітку був. Я взяла відпустку і спокійно пройшла з дитиною. А це ще стільки часу до нового навчального року, нащо зараз затіяли, непонятно, — міркує мати.
3 
1
Комментарии
3