Економічний спад триває в Україні понад 20 років. Кандидат у народні депутати по одномандатному Лубенському виборчому округу №148 Ігор Володимирович Сірик заявляє, що його можна подолати, але для цього потрібно проголосувати за тих, хто не зрадив і готовий повернути країну народу.
Що можете сказати про економічну ситуацію в Україні?
— Почнемо з того, що тепер люди за підсумками двох десятиліть можуть бачити те, що стає абсолютною очевидністю: панацея від усіх бід — приватизація і ринкові відносини — не забезпечили обіцяного лібералами-реформаторами економічного піднесення. Внутрішній валовий продукт в Україні сягає лише близько двох третин ВВП 1990 року.
У країні відбулося різке майнове розшарування. Ґрунтовне вивчення трансформації українського суспільства, проведене вченими Інституту соціології Національної академії наук України, дало підстави для висновку: багатими стали не ті, хто розвиває виробництво і створює нове багатство, а ті, хто робить бідними інших. Збідніла переважна більшість населення, у тому числі й значна кількість тих, хто працює.
Представники буржуазних кланів, базікаючи про відділення влади від бізнесу, постійно займають державні посади або проштовхують туди своїх людей, щоб забезпечити формування і розкручування потрібного їм державного механізму.
Є шанс побороти економічну кризу?
— Криза в нас не лише в економіці, а й у політиці, культурі. Потрібно змінювати політику щодо ведення економіки. Держава без власності — це все одно, що птах без крил. Провідні підприємства базових галузей економіки України треба повернути у всенародну власність, на службу людям. Це необхідно для розвитку економіки України, для реалізації справедливої соціальної політики. Більшість підприємств, які могли б дати потужну базу для економічного розвитку країни, сьогодні належать приватним власникам, що негативно впливає на бюджет та економіку країни. Основною відмінністю капіталістичного та соціалістичного державних устроїв є роль держави як власника. Адже сьогодні в капіталістичному світі український бізнес не щадить звичайного пересічного громадянина. Тільки українські агрохолдинги минулого року вивели з нашої країни 129 мільярдів гривень, тобто третину державного бюджету. Усі великі фірми працюють через офшори. 60 відсотків на Кіпрі, решта — у Люксембурзі й Панамі. Щороку, за даними Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності, митної та податкової політики, країна витрачає в офшорах 800 мільярдів гривень. Уряд хоче заборонити всі ці офшори, але планує залишити на Кіпрі. Невже кризу можна подолати в Україні, вивозячи гроші на Кіпр? Маю сумніви.
Вихід із кризи, а також післякризовий розвиток економіки значною мірою залежать від того, в якому стані перебуває людський капітал — головний ресурс суспільства. Різке погіршення за роки незалежності якості життя, рівня освіти, соціального забезпечення, медичного обслуговування, скорочення фінансування на освіту, науку та культуру унеможливлюють подальший розвиток на інноваційній основі, підвищення продуктивності праці, якісно нове економічне зростання. У суспільства з малоосвіченим, соціально незахищеним і зубожілим населенням з низьким рівнем культури немає майбутнього.
Тотальний наступ, що виражає інтереси великих монополій, олігархічних кланів, на соціальні завоювання громадян, здійснення грабіжницьких псевдореформ — пенсійної, житлової, у сфері трудового законодавства та інших — не тільки не сприяли подоланню кризи, а ще більше поглибили ситуацію, ведуть країну в прірву.
Цій антинародній політиці Компартія протиставляє розгорнуту систему заходів, спрямованих на забезпечення гарантій справедливості й дотримання конституційних прав громадян.
Що можете сказати про промисловість Полтавщини?
— Полтавщина є провідним нафтогазовидобувним регіоном України. А ми це все купуємо в Росії за величезні кошти. Це питання є цікавим. Близько 40 відсотків українського газу, 12 — нафти і 61 — газового конденсату добувають із надр Полтавського регіону, які характеризуються унікальним набором родовищ паливно-енергетичної та мінеральної сировини.
Промисловий видобуток вуглеводнів ведуть на 45 родовищах нафти і газу. Крім того, у геологічному вивченні перебувають 43 перспективні площі, на 18 із них розпочали дослідно-промисловий видобуток вуглеводнів.
Багато заводів і підприємств закривають. Потім їхня доля відома.
Також є полтавські підприємства, які виробляють товари лише для продажу в інші країни, а в Полтавській області та й у всій Україні їхні вироби не продають. Але в наших силах це змінити. Комуністична партія України чітко визначила цей план змін.
2 
1
Комментарии