Народився 8 травня 1967 року в місті Бровари на Київщині. Навчався у столичному Медичному інституті імені Богомольця. Там захистив докторську дисертацію за спеціальністю шкірні на венеричні хвороби.

Працював медбратом-анестезіологом у лікарні для вчених Академії наук СРСР.

Читає лекції в Ужгородському національному медичному університеті. Головний редактор журналу "Дерматолог". 2008 року створив і очолив Українську асоціацію псоріазу. Об'єднав 3 тисячі хворих і лікарів. Упроваджує новітні методи лікування псоріазу - імунобіологію та вузькоспектральну фототерапію. Проводить науково-практичні конференції "Київські дерматологічні дні". 25-26 березня 2011 року організовує перший Міжнародний конгрес Євроазійської асоціації дерматовенерологів в Україні

Якщо до вас приходить чоловік і скаржиться, що в нього все болить, а при цьому склянку горілки закушує шматком сала - не вірте йому. Він здоровий.

Я прихильник офіційної медицини. Але в ній багато речей недоказових, які спрацьовують.

Кожен студент забуває про огиду після другого курсу. Хто не може - відсіюється. Коли бачу людину з порепаним тілом, відчуваю лише співчуття. Вмикаються мізки: як допомогти?

Дерматологія - це дерево, що росте всередину. На ньому багато гілок, які треба знайти, щоб правильно поставити діагноз і вилікувати.

Усі п'ють. І лікарі п'ють.

Якби не став лікарем, був би льотчиком-винищувачем. Багато читав у дитинстві про них. Навіть подавав документи на вступ. Але не пройшов за станом здоров'я.

Інтерном лікував бабусю із трофічними виразками. Накладав їй у рани м'ясних черв'яків. Бабці стало краще, виписалась. Через тиждень принесла подяку - пиріжки. Тоді відчув найбільше задоволення собою.

Людина з біологічної точки зору - це тварина, яка найкраще вчиться на своїх помилках. Якщо хороша зграя, вчаться на досвіді інших

Один філософ сказав, що ми можемо простити людину за будь-яку дію і допомогти в будь-якій ситуації. Але ніколи не пробачимо, якщо підніметься вище за нас. Серед лікарів це - страшна вада. Основа медицини - це консиліум.

Людина з біологічної точки зору - це тварина, яка найкраще вчиться на своїх помилках. Якщо хороша зграя, вчаться на досвіді інших.

Лікарське середовище в Україні подібне до політичного. Хіба більш витончене.

У мене багато знайомих мільйонерів і кілька мільярдерів. Після певної кількості грошей між ними немає ніякої різниці.

Востаннє плакав два дні тому, коли дізнався, що у сина діабет. Йому 12 років. Усе життя житиме на інсуліні.

Аюрведа вчить, що є дві хвороби від Бога - псоріаз і діабет. Решта - від розуму.

Найголовніше для лікаря - поговорити з хворим. У багатьох моїх пацієнтів після розмови ставала легшою форма псоріазу. Якщо лікар не має співчуття - це слюсар.

Є люди, які чітко знають, чого хочуть. Вони досягають свого й нікуди більше не рухаються, щоб, не дай Боже, ніхто не порушив їхнього комфорту і розписаного графіка. Я живу, як дихаю. Пливу по життю і мені цікаво все.

Якщо є бажання щось зробити - роби зараз. Співзасновник асоціації псоріазу мав важку форму цієї хвороби. Майже все його тіло було суцільною бляшкою. Вранці найперш приймав знеболювальне. Потім півгодини мастився кремами, аби шкіра не репалася й не боліла. Через рік після імунобіологічного лікування зміг займатися активним спортом. Йому дуже хотілося рухатись. У Гімалаях став на край ущелини, щоб сфотографувати. Зірвався і загинув.

Хлопець мусить із дитинства навчитися приймати рішення. Повинен вміти вижити в лісі, зловити рибу, застрелити тварину і зготувати собі їжу.

Основний принцип навчання у природі - "роби як я". Батько вчив мене своїм ставленням до людей.

Я - щаслива людина, бо маю на дачі великий стіл. Буду замовляти ще один - всі не вміщаються.

Найприємніші відчуття в дитинстві - весна, сонечко, ранок, вихідний день. Знімаєш важкі кирзові чоботи і вперше взуваєш кеди. І летиш до хлопців гуляти.

Кожні вихідні приїжджаю в село до батьків. По дорозі даю п'ять-шість консультацій. Усі ж знають, що дерматолог приїхав. Грошей не беру. Люблю сад. Хто знає, приносять мені рідкісні рослини, саджанці.

Мій тесть каже: "Піду походжу в неділю Хрещатиком - побуду один у натовпі". А я що більше часу перебуваю в суспільстві, то сильніше відчуваю отруєння людьми. Тікаю на риболовлю, полювання. Подорожую безлюдними місцями.

Боюся обставин, за яких доведеться приймати рішення, яких би не хотілося. Богоневгодні рішення. Розлучитися, вбити людину, дати по шиї сину.

Я - щасливий батько, бо всі мої діти народжені від великого кохання.

Нема таких речей, які не можна простити. Якщо не прощаєте зрадника, ви з цим ходите. Якщо прощаєте - із цим ходить він

У кожного нормального чоловіка генетично обумовлені речі, від яких він не може не отримувати задоволення: зброя, машини, красива жінка.

Моє життя змінилося, коли в ньому з'явилася друга дружина. Вона стала моєю єдиною жінкою. До неї були не ті. Я знайшов очі, вуха та розум, який повністю поділяє мої ідеї, мрії та фантазії.

У районі Сохо в Нью-Йорку бачив, як дуже старий охайний дідусь іде під руку з таким самим акуратним дідом. Не втримався, підійшов і спитав, скільки років вони разом. Сказали: 54. Тоді я зрозумів, що не все в цьому житті знаю.

Жінка завжди набагато пластичніша за чоловіка. Якщо чогось захоче, завжди доб'ється.

У стосунках чоловіка й жінки інтимні взаємини - первинні. За ними йде духовне спілкування. Вже потім формуються спільні інтереси: картини, гірські лижі, дайвінг чи картоплю на дачі саджати.

Хоч би яким шаленим було кохання, якщо нема за що жити - сім'я розпадеться.

Життя - це не кінцева точка, а шлях до неї. Чим більш духовно розвинута людина, тим далі ця точка.

Нема таких речей, які не можна простити. Людина відповідальна за дії інших відносно себе. Якщо не прощаєте зрадника, ви з цим ходите. Якщо прощаєте - із цим ходить він.

Найбільша моя втрата - смерть дідуся. Він був головним моїм другом. Прожив із ним в одній кімнаті майже два роки. Дід був розвідником, кожен вечір щось розповідав. Це він навчив мене поняттю "дружба". Вона буває справжньою тільки в чоловіків.

У кожного є свій Бог. Невіруючих людей немає.

×