На початок осені війська Муамара Каддафі контролювали лише кілька міст на заході Лівії. Нова влада, легітимність якої визнали понад 40 держав, пропонує їм добровільно здатися до 10 вересня.
Повстанці вже святкують перемогу над режимом диктатора. Однак спокій у країні не настав. Між племенами, що брали участь у повстанні, виникають суперечки за здобуті під час війни землі. Деякі з них не визнають Національну перехідну раду - лівійський тимчасовий уряд. Темношкіре населення розстрілюють тільки тому, що серед найманців Каддафі були негри.
Війна проти режиму полковника може перерости в громадянську, хоча Національна перехідна рада заперечує будь-яку її можливість. Урядовці виділили два роки на впровадження демократії в країні. За цей час планують укласти конституцію й виборче законодавство, обрати парламент.
Керівник київського Центру близькосхідних досліджень Ігор СЕМИВОЛОС вважає, що нова влада буде успішною. Протилежної думки дотримується російський геополітик Федір ЛУК'ЯНОВ
Ігор СЕМИВОЛОС:
- Один із найбільш негативних варіантів розвитку подій - формування прихильниками Каддафі підпілля й перехід до терористичних методів ведення війни. Подібне відбулося в Іраку. Лівійський перехідний уряд це розуміє, тому намагається мінімізувати кровопролиття і примирити людей. Вони роблять усе, щоб якомога більше прихильників Каддафі перейшли на бік повстанців. Це напевне принесе новій владі іміджеві втрати, але знизить ризик терору.
Процес примирення можуть пригальмувати внутрішні протиріччя серед повстанців. Між окремими групами триватиме боротьба за посади й ресурси. Усе залежатиме від того, чи вдасться їм домовитися швидко й більш-менш чесно. Важливо й те, чи зможе влада забезпечити людям роботу й харчі.
Інша небезпека - наявність неконтрольованих і добре озброєних людей, які не брали участі у війні. Зараз вони бездіяльні - очевидно, чогось вичікують. Дехто пов'язує їх наявність якраз із наближенням етапу розподілу ресурсів. Можливо, вони втілять силовий сценарій або діятимуть методами рекету. Хоча є інформація, що спецслужби нового уряду за останні чотири місяці істотно зменшили кількість таких загонів.
Кочівники легко втягуються в конфлікт, і так само легко виходять із нього
Чимало племен ворогують між собою. Однак перебільшувати цей фактор не варто. Досвід мирного співіснування переважає.
Нам важко зрозуміти, коли люди вчора стріляли один в одного, а сьогодні святкують за одним столом. Наша культура осілих народів принципово відрізняється від їхньої - кочівників. Осілі народи протидіють початку конфлікту, не дають йому розгорітися. Але якщо він стався, то виходять із нього довго й важко. У кочівників усе навпаки: вони легко втягуються в конфлікт, і так само легко виходять із нього.
Якщо конфлікт приносить певні зміни - суспільство їх приймає. В даному випадку зміною є прихід нової влади.
Лівійці виграли свободу. А вона завжди приходить гола. Буде чимало проблем, бо суспільство потрапляє в абсолютно новий світ і має навчитися в ньому жити. Зростатиме відчуття незахищеності. Але люди розуміють, що можуть жити не гірше, ніж в інших арабських нафтовидобувних країнах. Перед ними є приклади вдалого врядування, і це їх об'єднує. Поки що лівійці діють доволі розумно і зважено.
Федір ЛУК'ЯНОВ:
- Як будь-який диктатор, Каддафі сильно переоцінює готовність співвітчизників боротися й помирати за нього. Та й людські ресурси, які він має, невеликі. Тому Лівії слід боятися не так Каддафі, як розколу в суспільстві та новій владі. Те, що єднало людей усі ці місяці, уже фактично досягнуто. Разом їх уже нічого не тримає.
У Лівії немає ніякої традиції демократичного управління. Більше того, не існує політичної інфраструктури - виборчого законодавства, партій, а головне - розуміння того, як ця система функціонує. В Єгипті чи Тунісі це в рази краще розвинуто. Але й там до виборів парламенту чи становлення чогось, що хоч віддалено нагадуватиме демократію, ще далеко. Про Лівію годі й казати.
Групи впливу з різних регіонів намагатимуться дістати посади своїм людям. Розхитуватимуть ситуацію й міжплеменні конфлікти
Зараз усе в країні відбувається хаотично. Крім конфлікту інтересів усередині нової політичної еліти, є й інша проблема: далеко не всі визнають легітимність нинішньої влади. Групи впливу з різних регіонів намагатимуться дістати посади своїм людям. Розхитуватимуть ситуацію й міжплеменні конфлікти.
Як правило, падіння диктатури, що скріплювала країну, призводить до потрясінь і хаосу. Географічно найближчий приклад - Сомалі. Багато хто боїться, що тамтешній сценарій із фактичним руйнуванням державності повториться в Лівії. Інший приклад - Афганістан у 1992-1995 роках, від падіння радянського режиму до приходу талібів. Тоді моджахеди показали повну нездатність створити стійку систему управління. Те ж може бути і в Лівії.
2 
1
Комментарии
2