Ярослав РУЩИШИН, 42 роки, підприємець, депутат Львівської обласної ради
Народився 29 жовтня 1967 року.
Закінчив Львівській торгівельно-економічний інститут за спеціальністю бухгалтерський облік. Здобув ступінь магістра бізнес-адміністрування у Києво-Могилянській академії.
Один з організаторів студентської "революції на граніті" 1990 року.
Директор швейного підприємства "Троттола", голова комітету підприємців Львівщини, депутат обласної ради.
З дружиною Яриною виховують 12-річного сина Гната
Після того, як вісім місяців працював електромонтером і мене струмом ударило, зрозумів, що робітником не буду. Коли ти - керівник, не доводиться слухати у свій бік неприємних речей.
Я хоч і народився в селі, але людина міська. Люблю, щоб до оперного театру можна було дійти пішки і недовго.
Громадська робота - велика школа. Спробуй покерувати людьми, коли вони нічого за роботу не отримують.
Найперша риса патріотизму - моральний хребет. Коли в нас із другом Маркіяном, власником "Дзиґи", 2004-го тривала війна з податковою і "медведчуками", відбулося 29 судових засідань. Була спокуса заплатити суму, яку мені виставили за ніби-то відмивання грошей. Ну, думав, молодий я, недосвідчений, може, й справді щось не те роблю. Але потім у нас відбулася зустріч з інтелігенцією - Любомиром Гузаром, дисидентами. Сказали: ти все правильно робиш. Цього мені вистачило, щоб продовжити боротьбу.
Пробачати треба все. Мене стільки разів зраджували, я такий був злий. А з часом глянеш на все це - може, людина справді вибору не мала?
Ті, хто тебе колись підставив, стратегічної і тривалої вигоди не отримують. Колись їх буде покарано.
Брехню допускаю, щоб не образити людину. Або коли треба гарно попрощатися.
Відчуваю підтримку Бога. Не думаю, що сам зміг би у 26 років керувати підприємством із іноземними інвестиціями й трьома тисячами працівників.
В американців немає парканів, бо є повага до власності. А в нас культура глухих парканів. Ними огороджуються ті, хто своїх грошей не заробив
Найкраща риса українців - бажання батьків вивчити й витягнути дітей. Недоїдатимуть, але дитина диплом отримає.
Побороти корупцію в Україні зможе хіба що хтось нарваний.
Коли Папа Іван Павло ІІ приїжджав до Львова, у повітрі відчувалося щось неймовірне. Доброта, щирість. Те саме було на Майдані. Два місяці після цього ніхто не брав хабарів. Знайома принесла гроші за пологи - лікар відмовився. Шкода, що ми не протрималися довше двох місяців.
І ДАІ, і медицина можуть працювати без хабарів. Один із моїх підлеглих загинув на дорозі. Мертві хабарів не дають. Даїшники і лікарі працювали без копійки.
В американців немає парканів, бо є повага до власності. А в нас культура глухих парканів. Ними огороджуються ті, хто своїх грошей не заробив.
В обласній раді земельні ділянки чи майно виділяють лише державним підприємствам. А як бізнесмен, та ще й успішний: "Е, нє-є...Прийди до нас і поклонися. А з поклоном іще й принеси чогось".
У Галичині найвищий рівень корупції порівняно з іншими регіонами. Чому? Питання до філософів.
Якось прийшов на зустріч випускників. Багато однолітків без роботи. Кажу: "Приходьте до мене на фабрику, щось подумаємо". Не прийшов жоден. Зате десятеро пішли просити роботу до брата в податковій.
Найяскравіший спогад у житті - Майдан. Приїхав до Києва трохи пізніше, бо треба було залишитися на виборчій дільниці у Львові. Виходжу з машини й зустрічаю друга з Могилянки, бізнесмена. Він ніс гроші на Майдан у валізах. Тоді зрозумів, що все буде в порядку.
Сучасна молодь класна. Вона читає правильні книжки, має можливість слухати правильну музику. Мені так шкода часу, витраченого на політекономію.
Іноді відчуваю себе таким "совком" порівняно зі своїм 12-річним сином.
Я сина надто поважаю, щоб ударити. Найбільше боюся, щоб не став мажориком.
Усе лайно хотів би взяти на себе, аби синові жилося краще, аби він зміг піти вище за мене.
Я - технократ. Не мрію, а планую все у часі. Одружився у 28 років, бо так із дитинства намітив.
Не прагнув дорогого взуття, краватки. Годинник не ношу. З дитинства мріяв про мотоцикл - ото я собі й дозволив купити.
Мрії не збуваються, а виконуються. Треба ставити завдання, писати план і виконувати.
Єдиний раз плакав, коли мама померла.
Чому голодування стало успішною акцією? Бо це була щира жертва.
У чоловіках ціную відповідальність. Не тільки перед родиною, але й за майбутнє своїх дітей.
Страшенно не люблю, коли жінка плазує перед чоловіком. Жінка повинна бути з хребтом.
Любов - це найвищий рівень поваги.
Не хочу жити 100 років. Хочу померти на роботі.
Хату побудував, сина вродив, канарейки не вдушив. Дерева садив іще піонером.
Стресу не знімаю, бо не напружуюся. Головне - уміти відключитися. А для цього треба мати гарне хобі. У мене - краєзнавство. Страшенно люблю їздити Полтавщиною.
Церкву біля податкової побудував. Благочинність це чи ні - не знаю.
Мене за маму совість гризе. Здається, що останні роки її життя мав би зробити щасливішими. Досі згадую, як купив їй кухню. Вона мені все дякувала й дякувала. Тепер думаю, що не тільки кухню треба було купити. Бо для чого тоді працювати?
Якщо малу дитину попросити записати свої мрії, вона напише сто. Стара людина - три-чотири. Я ще не в тому віці, щоб хотіти лише миру, хліба й тепла. У мене багато мрій.
2 
1
Комментарии
5