"Мерія ще два тижні тому заявляла, що місто до зими готове, а випав сніг — по вулицях їхати неможливо. Я щойно на Городоцькій чотири аварії бачив — машини посеред дороги розвертає і в бордюри кидає. Якби вчасно сніг прибрали, такої хляпанини на асфальті не було б, — скаржиться 29-річний львів"янин Василь Шумей".
Чорний "ланос" Василя забуксував у калюжі талого снігу на вул. Коперника. Чоловік намагається самотужки відсунути авто.
— Така мокрота — то ще гірше ожеледиці, — нервує. — А нерівні трамвайні колії — зовсім біда. Торік на Привокзальній мене на 180 градусів розвернуло.
У вихідні й на початку тижня у Львові падав сильний сніг. Зранку у понеділок–вівторок міські дороги вкривалися ожеледицею, обабіч вулиць з"явилися кучугури снігу. Удень потоками текла вода.
— Та піску ще нам не підвезли, — розповідає двірник Микола. Він відгортає сніг на вул. Тролейбусній. Працює у шляхоремонтному підприємстві на вул. Тургенєва, 11. — Там на зупинці є ящик із піском. Ото й усе. Просто якось зненацька той сніг навалив. Працюємо як звичайно. Грейдери вночі пройшлися. Ми відгортаємо. Від нас вимагають, щоб до восьмої ранку вже все було прибрано. За цим слідкує старший по чергуванню — виконроб або майстер по санітарному обліку. Із зарплатою у нас все нормально, тільки от рукавиць не дають, — показує подерті робочі рукавиці. — Вже й не пам"ятаю, коли давали.
На роботу приходимо о п"ятій
Директор шляхоремонтного підприємства Василь Щирба запевняє, що одяг дають вчасно і саме купують новий зимовий. Розповідає, що на його підприємстві працює 35 двірників. Отримують 700–800 грн на місяць. До роботи в час снігопаду залучають п"ятьох вантажників і 14 дорожніх робітників. Половина персоналу — жінки. Шістьох одиниць техніки, які закупило для них місто, вистачає.
— Машин у нас достатньо, але 70 відсотків їх — старі. Ламаються під час роботи. Багато часу йде на ремонт, — говорить начальник міського автотранспортного підприємства N1339 В"ячеслав Сич.
Робітниця дорожньої служби Любов Сава, 50 років, працює в комунальному підприємстві "Парк Личаків" при "Зеленому тресті":
— Тяжко нам робити. Ой тяжко. Отако прийду додому, аж пальці викручує. Руки мліють, — показує міцно перебинтоване зап"ястя. — Літом попідмітати — ще так-сяк. А той сніг відгортати дуже важко. Техніка зле працює. Пройде від тротуару півтора метра, а решту по асфальту ми мусимо відгортати.
За одним працівником закріплено приблизно 4 км вулиці. Любов Сава обслуговує всю вул. Вахнянина.
— Мій чоловік теж у "Тресті" працює. Він має участок на Личаківській — від церкви Петра і Павла аж до 63-ї школи. А то і тротуари, і трамвайні колії треба розчистити. Для одної людини то забагато. То навіть пройти 4 кілометри нелегко, не те шо повідгортати.
Зарплата у Любові Сави — 673 грн. Каже, інвентар і робочий одяг дають. Минулого тижня навіть видали рушники і мильниці. Прокидається Любов Василівна щодня, крім вихідних, о четвертій ранку.
— На роботу приходимо о п"ятій. Перше йдемо замельдуватися, що ми вже є, і до роботи. Переважно за чотири-п"ять годин впоруємося. Але коли отой сніг випав, працювала десь аж до години першої. Добре, шо чоловіка маю файного, помагає. Роботу свою люблю. Подобається на свіжому повітрі бути, — усміхається.
1 
1
Комментарии