Перевод произведения британского писателя дал "непозбувный" мем

7

Фото: "Читомо"

31 марта 1926-го в городе Ли-он-Си в графстве Эссекс в Великобритании родился писатель Джон Фаулз, автор романа "Маг". На украинский это произведение перевел Олег Король 2017 года. Из него вышел мем "непозбувна бентега".

Джон Фаулз в 1945-м покинул университет ради военной карьеры. 2 года служил в морской пехоте. Затем поступил в Оксфордский университет, специализируясь на немецкой и французской филологии. В 1950-1963 годах преподавал в университете французского города Пуатье английский. Затем перебрался на греческий остров Спеце. Там работал в гимназии.

В 1963-м вышел дебютный роман Фаулза "Коллекционер". Он принес писателю славу и признание. Тогда мужчина решил посвятить себя литературе. Через 3 года выдал 2-й успешный роман - "Маг". Главный герой, место действия, время и некоторые детали романа автобиографичны. Описал жизнь в Греции.

Употребленное в украинском переводе Олегом Королем выражение "непозбувна бентега" пользователи соцсетей считали неудачным и шутили по его поводу. Другие указывали, что он раскрывает богатство украинского языка. Хвалили и оправдывали переводчика.

"Переведено на специфическом авторском украинском языке. Не похожи по стилистике ни на текст самого Фаулза, который написан просто, как статьи simple English Википедии, ни на тот усредненный стандартизированный украинский, к которому мы привыкли. Возможно, "непозбувна бентега" не самый точный вариант перевода, но с какой подлинность этот оборот отражает нашу искаженную реальность! Да он просто открыл портал в мир мемопродуцирования и коллективного креатива, у "непозбувної бентеги" появилась собственная фб-страница, а само издательство всю эту волну даже поддержало", - написал портал ragu.li.

ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ: Сердце Вольтера хранят в библиотеке

Слово "бентега" употребляли украинские писатели ранее:

Андрей Химкао, "В когтях вампира" (1957):

"У глибині душі, правда, десь аж підспудно, під буремною тривогою й бентегою , Янчук на мить утішився, що його суперник Микола, як військовий лікар, після академії, мабуть, додому попаде нешвидко".

Олесь Гончар, "Тронка" (1962):

"Що вивело на курган цю людину? Які думки обіймають її, яку бентегу носить вона в своєму серці? Стоїть в задумі, стоїть незрушно у вечірніх присмерках".

Василий Симоненко, "Наивная девчонка" (1963):

"Дівчина йшла на роботу. Цілий вечір і ранок маги начиняла її інструкціями і годувала повчаннями, а вона дослухалася лише незрозумілої бентеги свого єства".

Павел Загребельный, "Чудо" (1968):

"Хлопець зашарівся, спробував сховатися за повозом, але й там переслідував його погляд молодиці, її горіхового відтінку очі вселяли в нього темну бентегу, якої ще не знав перед тим, а може, то просто йшов йому обертом світ від довгої голоднечі, бо після Лучукової смерті не мав же й ріски в роті".

Дмитрий Мищенко, "Синеглазка Тивер" (1983):

"Бачила, князь Волот пасе за нею оком. Це бентежило, а бентега червонила, мабуть, вид, бо прикипів за якимсь разом до того виду очима і не відвів уже їх".

Юрий Мушкетик, "Яса" (1987):

"А ще вона нагадала, боляче нагадала, що його ждання минулося, що нічого гарного, незвіданого попереду немає і немає довкруж ніяких таємниць. А тільки ж ними живе людина. Вони — у серці, в ньому бентега любові і радість батьківства — дитини на руках. Його вже справді не жде ніяка бентега, хіба що — бентега смерті в бою".

Александр Ирванец, "Общий анализ" (2010):

"Та й запах крові вабив і бентежив. Ця бентега ще більше посилилася, коли істота раптом заточилася, похитнулась, зігнулась у попереку".

×