31 березня 1926-го у місті Лі-он-Сі в графстві Ессекс у Великій Британії народився письменник Джон Фаулз, автор роману "Маг". Українською цей твір переклав Олег Король 2017 року. З нього вийшов мем "непозбувна бентега".
Джон Фаулз 1945-го покинув університет заради воєнної кар'єри. 2 роки служив в морській піхоті. Потім вступив до Оксфордського університету, спеціалізуючись на німецькій і французькій філології. У 1950-1963 роках викладав в університеті французького міста Пуатьє англійську. Потім перебрався на грецький острів Спеце. Там працював у гімназії.
1963 року вийшов друком дебютний роман Фаулза "Колекціонер". Він приніс письменнику славу та визнання. Тоді чоловік вирішив присвятити себе літературі. За 3 роки видав 2-й успішний роман - "Маг". Головний герой, місце дії, час та деякі деталі роману автобіографічні. Описав життя в Греції.
Вжитий в українському перекладі Олегом Королем вираз "непозбувна бентега" користувачі соцмереж вважали невдалим та жартували щодо нього. Інші вказували, що він розкриває багатство української мови. Хвалили та виправдовували перекладача.
"Перекладено специфічною авторською українською мовою. Не схожою за стилістикою ані на текст самого Фаулза, написаний просто, як статті simple English у Вікіпедії, ані на ту усереднену стандартизовану українську, до якої ми звикли. Можливо, "непозбувна бентега" не найточніший варіант перекладу, але з якою достеменністю цей зворот відображає нашу викривлену реальність! Та він просто відкрив портал у світ мемопродукування і колективного креативу, у непозбувної бентеги з'явилася власна фб-сторінка, а саме видавництво всю цю хвилю навіть підтримало", - написав портал ragu.li.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Серце Вольтера зберігають у бібліотеці
Слово "бентега" вживали українські письменники раніше:
Андрій Химко, "У пазурах вампіра" (1957):
"У глибині душі, правда, десь аж підспудно, під буремною тривогою й бентегою, Янчук на мить утішився, що його суперник Микола, як військовий лікар, після академії, мабуть, додому попаде нешвидко".
Олесь Гончар, "Тронка" (1962):
"Що вивело на курган цю людину? Які думки обіймають її, яку бентегу носить вона у своєму серці? Стоїть в задумі, стоїть незрушно у вечірніх присмерках".
Василь Симоненко, "Наївне дівчисько" (1963):
"Дівчина йшла на роботу. Цілий вечір і ранок маги начиняла її інструкціями та годувала повчаннями, а вона дослухалася лише незрозумілої бентеги свого єства".
Павло Загребельний, "Диво" (1968):
"Хлопець зашарівся, спробував сховатися за повозом, але й там переслідував його погляд молодиці, її горіхового відтінку очі вселяли в нього темну бентегу, якої ще не знав перед тим, а може, то просто йшов йому обертом світ від довгої голоднечі, бо після Лучукової смерті не мав же й ріски в роті".
Дмитро Міщенко, "Синьоока Тивер" (1983):
"Бачила, князь Волот пасе за нею оком. Це бентежило, а бентега червонила, мабуть, вид, бо прикипів за якимсь разом до того виду очима і не відвів уже їх".
Юрій Мушкетик, "Яса" (1987):
"А ще вона нагадала, боляче нагадала, що його ждання минулося, що нічого гарного, незвіданого попереду немає і немає довкруж ніяких таємниць. А тільки ж ними живе людина. Вони — у серці, в ньому бентега любові і радість батьківства — дитини на руках. Його вже справді не жде ніяка бентега, хіба що — бентега смерті в бою".
Олександр Ірванець, "Загальний аналіз" (2010):
"Та й запах крові вабив і бентежив. Ця бентега ще більше посилилася, коли істота раптом заточилася, похитнулась, зігнулась у попереку".
28 березня 1941 року британська письменниця Вірджинія Вулф скоїла самогубство. Того дня 80 років тому вона залишила чоловіку 60-річному Леонарду Вулфу передсмертну записку, в якій зазначила: "Цього разу я не вилікуюсь". Потім пішла до річки Уз, що протікала біля їхнього будинку. Коли її чоловік прибіг до цього місця, то побачив лише тростину у воді. Жінці було 59 років.
2 
1
Коментарі