Письменниця наклала на себе руки

28 березня 1941 року британська письменниці Вірджинія Вулф покінчила життя самогубством. Того дня 82 роки тому вона залишила чоловіку 60-річному Леонарду Вулфу передсмертну записку, в якій зазначила: "Цього разу я не вилікуюсь". Потім пішла до річки Уз, що була розташована біля їхнього будинку. Коли її чоловік прибіг до цього місця, то побачив лише тростину у воді. Жінці було 59 років.

Письменниця народилася 25 січня 1882 року в Лондоні в сім'ї аристократів. Батько Леслі Стівен був літературним критиком, а мати Джулія Дакуорт працювала натурницею. Для батьків це був другий шлюб. Стівен мав доньку, Дакуорт виховувала 3 дітей. Вірджинія була їхньою спільною донькою. У подружжя народилися четверо дітей: Ванесса, Тобі, Вірджинія і Адріан.

 

Леслі товаришував з представниками літературної галузі та часто запрошував письменників, філософів, поетів до себе додому. Також в їхньому будинку була бібліотека, тому Вірджинія добре знала англійську літературу, вивчала з репетиторами грецьку мову. 1902-го вона написала в своєму щоденнику, що бачить себе письменницею.

Коли дівчині виповнилося 13 років, її мати померла. Вірджинія пережила нервовий зрив. Після смерті дружини Стівен перетворювався на деспота. Згодом від тифу померла старша сестра Вірджинії Стелла, а за нею - батько. Майбутня письменниця впала в депресію. Вона постійно вела внутрішні діалоги з ним, звинувачувала в тих чи інших вчинках, знаходила виправдання.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Письменник заповів 10 тис. рублів українській організації

1904-го Вірджинія разом з іншими членами родини переїжджає з аристократичного лондонського району Кенсінгтон до богемного Блумсбері. Вона залишилася під опікою братів. Тобі, який закінчив Кембриджський університет і нудьгував по своєму минулому колу спілкування, почав влаштовувати вечори по четвергах. Так утворилася група Блумсбері - інтелектуальний гурток художників, літераторів, філософів. Вони збиралися для обговорення, часто осуджували вікторіанське суспільство. Вірджинія дебютувала 1905 року як автор рецензій на літературні твори сучасників і статей в журналі Times.

Письменниця та її сестра Ванесса були близькими. Ще в дитинстві вони поклялися жити разом і ніколи не виходити заміж. Та 1907-го Ванесса погоджується на пропозицію руки і серця Клайва Белла. Це сталося через декілька днів після смерті Тобі: напередодні під час подорожі Грецією він захворів тифом. Вірджинію таке рішення сестри образило, і письменниця залишилася жити вдвох з братом Адріаном.

Згодом жінка познайомилася з учасником гуртку Леонардом Вулфом, який був і близьким другом Тобі. Над пропозицією про одруження Вірджинія думала 3 роки: то відхиляла, то знову приймала. Згодом пара одружилася в серпні 1912-го. Вулф з ніжністю ставився до дружини та підтримував її в усьому. Шлюб перетворився на інтелектуальний союз, який був заснований на взаємній повазі. Вони залишалися близькими до кінця життя.

 

Перший роман "По морю геть" (The Voyage Out) Вірджинія презентувала 1915 року. Ще через 10 років випустила один з найбільш значущих своїх творів "Місіс Делловей". Фемінізм є провідною темою романів Вулф: письменниця яскраво виражала свою соціальну позицію. Її творчість стала особливо актуальною в 1970-ті під час феміністичного руху.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Серце Вольтера зберігають у бібліотеці

Коли Вірджинії виповнилося 40 років, в неї закохалася аристократка та письменниця Віта Секвілл-Вест. Стосунки тривали 5 років. Віта схиляла Вулф до інтиму. Та Вірджинію влаштовували платонічні стосунки. Леонард не заперечував: у роки спілкування з Вітою його дружина написала найкращі свої твори. Зокрема, роман "Орландо" (1928).

 

Протягом життя Вулф часто потрапляла в клініку через психічні захворювання. Хвороба прогресувала. Самопочуття погіршила Друга світова війна. Письменниця боялася, що фашисти доберуться до Англії. Тоді її чоловіка-єврея чекала б страшна доля. Жінка домовилася з Леонардом: в разі німецької окупації обидва покінчать життя самогубством.

Із початком Другої світової німецькі літаки стали бомбардувати Лондон. Під час чергового нальоту згоріла бібліотека письменниці, ледь не загинув чоловік. Ці події остаточно розхитали нервову систему жінки. Медики наполягали на лікуванні Вірджинії в психіатричній лікарні. Леонард не хотів залишати дружину, після чого відвіз її до міста Родмелл.

1941 року головні болі Вірджинії не вщухали: голоси в голові ставали більш чіткими. 28 березня того ж року письменниця залишила чоловікові листа, в якому вибачилася і пояснила, що більше не може мучити себе і його.

Коли Леонард прочитав лист, то одразу побіг до річки Уз. На поверхні води плавала тростина Вірджинії.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Елізабет Тейлор "запізнилася" на власний похорон

Письменницю шукали протягом 3 тижнів. 18 квітня 1941 року її тіло течією викинуло на берег. Кишені Вірджинії були набиті камінцями.

×