"Архітипограф церкви Руської" – директор друкарні Києво-Печерського монастиря – Памво Беринда (між 1555 – 1560 роками – 1632) цінував церковнослов'янську мову – словенську, словеноруську, як він її називав. Та усвідомлював, що тогочасним його землякам вона вже малозрозуміла: "Широкий и великославний язик славенскій трудності слов до вирозуміня темних многиї в собі маєт, зачім і сама церковь россійська многим власним синам своїм в огиду приходить". Тому вважав, що до церковних справ треба залучати й живу народну мову. У ту пору серед київських учених "руський", "російський" вживали у значенні "український", "литовський" – "білоруський", а "московський" – у теперішньому "російський".
Отже, Беринда постановив зібрати й пояснити народною живою мовою книжні старослов'янські слова. Матеріали до цього він збирав протягом 30 років – майже півжиття. Про те він сам оповідає в передмові, яку присвятив своїм колишнім покровителям з українського шляхетського роду Балабанів. Свій словник – "Лексикон славеноросскій и Імен толкованіє" – Памво Беринда видав власним коштом 20 серпня 1627 року в Києво-Печерській друкарні. На 475 сторінках книжки перекладено або витлумачено розмовною народною мовою 6982 слова. "Лексикон" складається з двох частин. У першій подано переклад і пояснення старослов'янських слів.
Наприклад:
баснь – казка, байка, вимесел
безумствую – дурію, глупію
вран – ворон, крук, гайворон
дло – учинок, справа, робота, скуток
дтородный уд – члонок встидливий (статевий орган)
друг – приятель, товариш, учасник
жедаю – прагну
заимодавец – позичаючий кому, creditor; тот, который позичаєт кому гроші
нищїй – жебрак, недостатечний
обавляю – замовляю, заклинаю чарами
пакощу – перешкажаю, перешкожую, потваряю, фукаю, лаю, затрудняю, задаю, дручу, габлю, мішаю, страшу, мучу, колочу
почерпало – каждая річ, що черпають нею: яко відро, конов, ковш
предсдатель – староста, урядник, тот, которий на першеє місце засідаєт
препоясуюся – оперезуюся
птенецъ – дитя каждого птаха, голопупя
хімера – коза, спереду лев, а ззаду змій, а всередині хімера
юнота – дівчина, панянка, юнотка і молодиця.
Сучасні мовознавці "Лексикон" Памва Беринди вважають проривом в українській лексикографії, бо в ньому вперше матеріал систематизовано: слова належно зібрані, впорядковані й зрозуміло пояснені.
О другій ночі 24 серпня 1572 року, напередодні Дня святого Варфоломія, жителі Парижа за таємним наказом короля Франції Карла IX зарізали приблизно дві тисячі протестантів-гугенотів. Монарх-католик сподівався обезголовити верхівку гугенотів, аби припинити релігійні війни в країні, що тривали 10 років. Протестантів у їхніх будинках, які католики заздалегідь позначили білими хрестами, убивали всіх до одного. Дітям розбивали голови об стіни, дівчат ґвалтували на очах батьків, а старих викидали з вікон. Сам король із вікна палацу стріляв із аркебузи у гугенотів, які тікали від юрби. "Французи збожеволіли, їх покинув розум. І почуття, і душа, і мужність", – писав сучасник – поет Аґріппа д'Обіньє. Бійня перекинулася на інші міста Франції й тривала чотири дні. Вижилі гугеноти в мемуарах завищували потім кількість жертв до 30 тисяч. Сучасні історики називають ушестеро меншу цифру. Надії короля не виправдалися, війна між католиками й протестантами у Франції спалахнула знову.
Франсуа Дюбуа. Різанина в ніч святого Варфоломія. Між 1572 – 1584 роками
25 серпня 1992 року внаслідок артобстрілу сербськими військами зруйновано будівлю Національної бібліотеки Боснії та Герцеговини в столиці країни Сараєво. При цьому знищено понад два мільйони книжок, зокрема рідкісні видання та стародруки. Облога міста тривала до 1996-го протягом 1395 днів. Близько 11 тисяч мирних жителів загинули від вибухів мінометних та гарматних снарядів просто посеред вулиць. Населення Сараєва зменшилося із 525 980 до приблизно 340 тисяч людей. На знімку: віолончеліст Ведран Смайлович грає Штрауса на руїнах Національної бібліотеки в Сараєві 12 вересня 1992 року
21 серпня 1932 року в селі Макишин, нині Городнянського району на Чернігівщині, на загальних зборах селян голова місцевого партосередку Дейнека заявив, що накинутий згори план хлібозаготівель – нереальний. Наступного дня його виключили з партії "як куркульського агента".
Імператор Йосип II указом від 23 серпня 1784-го звелів у Австрійській імперії закрити та знести всі міські кладовища, крипти й так звані "акри Господні", тобто землі під майбутні могили. Поховання у церковних підземеллях призводили до антисанітарії. Улітку на вулицях міст відчувався трупний сморід. Одним із наслідків того цісарського указу було закладення на околиці Львова Личаківського цвинтаря.
26 серпня 1382 року татарський хан Тохтамиш захопив, розграбував і спалив Москву. Минуло два роки після переможної для князя Дмитрія Донського Куликовської битви. У розбитого в ній хана Мамая владу в Орді відібрав Тохтамиш. Москва впала на четвертий день облоги, бо "обретеся в князех розность, и не хотеху пособляти друг другу". Великий князь Московський Дмитрій Донськой на бій не вийшов, утік із сім'єю до Костроми. Далі Тохтамиш здобув міста Володимир, Звенигород, Юр'їв, Можайськ та рязанські землі. Московську Русь знову обклали даниною.
18німецьких солдатів із дивізії "Едельвейс"
21 серпня 1942 року під час битви за Кавказ встановили прапор зі свастикою на вершині Ельбрусу, висота якого 5642 м. "На найвищій точці Європи майорить німецький прапор, скоро він з'явиться і на Казбеку", – писали німецькі газети. Усіх учасників сходження нагородили залізними хрестами та жетонами з обрисами гори й написом "Пік Гітлера". 19 лютого 1943-го, після відступу німців, радянські гірські стрільці скинули ворожий стяг і замінили на червоний
"Велика місячна містифікація"
розпочалася 25 серпня 1835 року, коли нью-йоркська газета Sun опублікувала репортаж про відкриття на Місяці цивілізації розумних істот. Стверджували, нібито англійський астроном Джон Гершель через телескоп, поєднаний із мікроскопом, розгледів там колонії двоногих бобрів і "кажаноподібних гуманоїдів із обличчями орангутангів". Серія із шести статей миттєво підняла тираж видання із 10 тис. до 19 тис. – рекордний у світі. "Жодна розмова тепер не обходиться без суперечок про кажанолюдей. Читачі чекають третьої години (коли газета виходила з друку. – "Країна"), щоби дізнатися про новини з Місяця", – згадував сучасник. Врешті редактор газети Адамс Локк зізнався кореспондентові з видання-конкурента, що все вигадав. Той підпоїв Локка, щоб викрити в брехні й викликати розчарування читачів. Та публіка сприйняла обман із гумором, тож наклад Sun не впав. Локк навіть заробив на цьому всьому: його гонорар за "репортажі з Місяця" сягнув $600 – приблизно $12,5 тис. на сьогоднішні гроші
2 
1
Комментарии