У бібліотеках роблять безкоштовний масаж голови і грають книжками в настільний теніс
Від 2 лютого в різних районах Шотландії в бібліотеках запрошені танцівниці дають відвідувачам безкоштовні уроки фітнес-танців на жердині, з елементами стрип-денсу. Так бібліотекарі прагнуть привернути увагу до своїх закладів та заохотити читати книжки.
– Танці – веселий і дуже цікавий, хоча й незвичний спосіб затягнути людей до бібліотек. Вони йтимуть туди за однією послугою, а потім спробують іншу. Наприклад, візьмуть додому книжку, – коментує член ради з питань дозвілля муніципалітету міста Далкіт Боб Констебл.
Учитися танцювати можуть у другій половині дня всі охочі, кому виповнилося 16 років. Також відвідувачам пропонують зіграти в настільний теніс, але замість ракеток видають книжки. У деяких бібліотеках роблять безкоштовний масаж голови, розповідають, як написати роман.
Заходи триватимуть до 2 травня. Торік у бібліотеках побували 49 відсотків шотландців. Третина з них лише скористалися інтернетом
Еріка ШОТ, 37 років, бібліотекар, Единбург, Шотландія:
– У нашому місті у бібліотек ходять переважно пенсіонери, аби погортати старі газети. Молодь буває рідко і здебільшого – заради інтернету. Якось одна пара, обом за 70, приходила майже щодня протягом двох місяців. Читали якийсь роман, узявшись за руки. Мої колеги, які видавали їм книжку, казали, що ця пара познайомилася завдяки їй. Тепер вирішили повернутися в ті почуття.
Я не прихильниця фітнес-уроків у бібліотеці. Більше подобається ідея масажу голови. Але чимало жінок, думаю, будуть раді навчитися деяких пластичних рухів, щоб подобатися чоловікам.
Джонатан ГАРРІС, 41 рік, підприємець, Глазго, Шотландія:
– У бібліотеку не ходжу ще зі студентських років. Якось заглянули з донькою. Їй потрібна була книжка для уроку в школі. Враження гнітючі. За багато років, що я там не був, майже нічого не змінилося. Ті самі приміщення, ті самі полиці з архаїчними книжками. Невже так важко поставити кілька зручних шкіряних диванчиків, щоб читати було зручніше? Могли б пропонувати каву чи чай. Частину приміщення варто звільнити від книжкових шаф, зробити сучасніший інтер'єр. Зараз ХХІ століття. Майже вся планета читає з цифрових носіїв. Нащо накопичувати книжки, які захаращують простір?
Анна-Лін ДЖЕКСОН, 44 роки, працівник фондів Нью-Йоркської публічної бібліотеки, США:
– Ми почали помічати, що в нас меншає молодих читачів. Університет має свою бібліотеку, багато книжок є в інтернеті, газети мають електронні архіви. Спочатку укладали договір з університетом. Дозволяли студентам займатися у фондах, брати деякі книжки додому. Це покращило ситуацію, але не суттєво. Тоді підняли список тих, хто не повернув книжки, за всю історію бібліотеки. Розіслали їхнім дітям та онукам листи. Уявіть, ви отримуєте таке послання: "Ваш дідусь 100 років тому не повернув збірник законів лондонського видання й антологію грецьких міфів. Як це його характеризує? Як прекрасну людину, що так любила мудрість і книжне слово, що переступила закон. Хочете, щоб він пишався вами? Ходіть у бібліотеку!" Чимало хто після цього завітав передивитися, що брали їхні родичі. Замовляли ті самі книжки. Кілька людей знайшли фотографії та недописані листи всередині. Після цієї акції кількість читачів зросла на 20 відсотків. Люди зрозуміли, що є місце, де можна спокійно попрацювати.
Людмила ЖАЛНІНА, 67 років, бібліотекар, Воронеж, Росія:
– Працюю в дитячій бібліотеці. У нас катастрофічна ситуація. Щоб створити ілюзію того, ніби хтось сюди ходить, самі заповнюємо формуляри. Інакше боїмося, що позвільняють. Маємо кілька мам, які водять до нас діток змалечку. Ті потім підростають і самі приходять, люблять брати якісь старі книжки. Кажуть, нові купують батьки, а таких, як у нас, уже немає ніде.
Дітей приводять ті, хто сам колись ходив. Навіть намагаються знайти ті книжки, що брали. Минулого місяця ми списували три ящики літератури, то розібрали все – навіть про Леніна.
Враження таке, що зараз мало хто читає дітям на ніч казки. Напевно, вмикають "Лунтика", а самі в інтернеті сидять.
Рорі ТАМАДА, 24 роки, працівник архівів, Токіо, Японія:
– Для роботи в спецзалах бібліотеки потрібен спеціальний абонемент. Вільних немає на три місяці вперед. Багато студентів й учених пишуть тут наукові праці. Тихо, ніхто не заважає, вільний доступ до інтернету, кафе зі смачною і недорогою кухнею.
Тиждень тому отримали у спадок величезну колекцію книжок. Власнику пропонували за неї майже півтора мільйона доларів. Там близько сотні прижиттєвих видань французьких і американських класиків. Поки що триває юридичне оформлення. Але за кілька місяців можна буде побачити і потримати перше видання Бальзака.
Я працюю в особистих архівах – із листами, спогадами, фотографіями. Величезний попит має все, що стосується Хіросіми й Нагасакі. Онкологи приходять у медичних справах, багато хто шукає сліди родичів. Другий тиждень американка працює зі спогадами їхніх солдатів. Доти була якась пошесть на матеріали про гейш.
Кілька разів на рік навідуюся в інші архіви для пошуку документів, яких не вистачає нам. Також супроводжую виїзні виставки. Всюди картина та сама – до книгозбірень ходять науковці й студенти. Маленькі установи популярні серед літніх людей. Із місцевих бібліотек надходять прохання надіслати детективи, любовні романи і збірники рецептів.
Паті ВІЛЬСЕНСЕН, 51 рік, бібліотекар, Осло, Норвегія:
– Наша бібліотека раз на тиждень відвозить книжки в одну з в'язниць. Я ніколи не бачила таких активних читачів. Здебільшого просять класику. Дуже рідко детективи чи любовні романи. Замовляють улюблені з дитинства книжки. Щоразу їдуть кілька томів віршів.
У мене близько 80 читачів із місцевих жителів. Усіх знаю в обличчя. Популярні періодика й художня література. Для одного читача я вибила передплату на вузькоспеціалізований медичний журнал. Він коштів на це не має. Навчається в університеті, сам із Лівану.
Бібліотеки виживуть за умови, що надходитимуть сучасні видання. У нас є всі модні детективи, романи про вампірів, усі книжки, за якими знімають мультики. Ми передплачуємо понад 80 журналів і 120 газет.
2 
1
Комментарии