Київ святкував День Європи масштабно. На Хрещатику презентували себе країни — члени Євросоюзу.
Словаки роздавали буклети з рекламою гірськолижних куроротів у Татрах. На стенді Болгарії стояла косметична продукція тамтешніх фірм. Люди в надії юрбилися біля стенду, але креми болгари не роздавали. Тому переходили до щедріших наметів.
— Вон ручки дают, возьми! — тягнув дядько свою жінку до португальського намету.
Та протислася. За мить вибралася, ховаючи в сумку дві ручки та пачку буклетів. Було спекотно, тому на Хрещатику із задоволенням брали рекламні паперові шапочки.
Біля італійського намету людей не було взагалі.
— Шо, ничего нету? — розчаровано тягнув якийсь підліток.
— Только стульчики стоят, — підхопив його друг.
Хлопці пішли шукати "шари" далі.
Навпроти Головпоштампту в помаранчевих касках стояли робітники Нижньодніпровського трубопрокатного заводу:
— Єврокомісія до кінця травня хоче запровадити 25-відсоткове мито на наші труби, — пояснив 53-річний Юрій Кондратьєв, інженер заводу. — Фактично вони закривають для нас свій ринок.
Тим часом у павільйоні публічних дебатів політики й посли говорили про те, коли Україна вступить до Євросоюзу:
— Думаю, що це буде 2015–2018 рік. Тоді вже і Євросоюз буде іншим, — прогнозував депутат від Партії регіонів Тарас Чорновіл, 41 рік.
Ведучі дебатів пішли з мікрофоном до людей. Якийсь чоловік сказав:
— Не спеши ломиться там, где нас не ждут!
Голова секретаріату президента Олег Рибачук, 47 років, підскочив:
— Да кто куда ломится?! — голос йому аж захрип від обурення. Рибачук став говорити, що підтримує Віктора Ющенка у його кроках назустріч Євросоюзу:
— Кажу всім "Ломайтесь побыстрее!"
— Шо, ничего нету? — розчаровано тягнув якийсь підліток
Рибачукові зааплодували.
52-річний посол Великої Британії Роберт Брінклі сказав, що не можна називати конкретні дати вступу до ЄС.
— Це станеться тоді, коли Україна буде готова! — багатозначно повідомив він.
По закінченні дебатів ведучі сказали, що охочі можуть взяти автографи в учасників. Люди оточили Чорновола та Рибачука.
— Терпіння вам! — щиро бажала Тарасові Чорноволу літня жіночка.
— Яке терпіння?! — хрипів люттю інший чоловік.— У партію бандитів пішов. Батька продав!
Чорновіл ніяковів, кліпав очима. За нього вступився інший пенсіонер:
— Дєд, иди корову паси там!
Інші незадоволено бурчали:
— Ще й автографи у того негідника беруть! Пузо таке від"їв — нічого не робить.
Олега Рибачук був одягнений у вишиванку. Поводився дещо зверхньо. Його пильнували чотири високі охоронці. Люди їх відпихали:
— Чому бандити не сидять у тюрмах? Ми боролися, а вони — у Верховній Раді!
— Не хочуть сидіти! — кричав Рибачук.
— Від імені виборців звертаємося — не зрадьте Майдан!
— Та, — відмахнувся Рибачук, — це тільки красиво звучить...
Охоронці відтісняли свого боса ближче до дороги. Люди йшли слідом і кричали про свої проблеми:
— Дайте телефончик!
— Щоб шо? Щоб я вашими Бортничами займався?!
— Ну ми стояли на Майдані, мерзли!
— І я стояв! Ну і що! — різко відповідав Рибачук.
Охоронці повели його в бік вулиці Лютеранської. Одна жіночка, мило усміхаючись, ще бігла за ним. Вона хапала охоронців за руки і давала якогось папірця.
1 
1
Коментарі