— Розпад Росії почався 1914 року, продовжився 1917-го, а потім 1991 року. Зараз заключний етап, — говорить дипломат 66-річний Володимир Огризко.
Війна Путіна проти України є каталізатором, цей процес незворотний. Питання лише в ціні, яку заплатить людство, а найперше — українство. Також у тому, як довго це триватиме. Але історично це близька перспектива. Всі заходи, до яких вдається Путін, пришвидшують процес, зокрема й мобілізація.
Сьогоднішня Російська Федерація — типова колоніальна імперія, де метрополією виступає одне місто — Москва. Решта регіонів, безвідносно до того, чи є вони національними, чи просто територіальними — колонії. Національний момент додає особливостей тим чи іншим регіонам і процесам на території Росії. Але насправді це менш важливо — в національному плані більшість населення РФ становлять саме росіяни, "русские". Російське населення також є неоднорідним, але суттєво переважає. Тому йдеться не так про національні республіки, як про те, який камінь буде перший. Він може бути не національний, а соціальний. Або ж емоційним — когось уб'ють на вулиці, якусь дитину затопче російський ОМОН.
Західні партнери зараз мають досліджувати й ухвалювати рішення щодо російського ядерного озброєння. Воно є підставою для багатьох західних політиків відкладати заходи з пришвидшення дезінтеграції. Мовляв, після розпаду Росії виникнуть проблеми з контролем ядерної зброї. Але це все відмовки й небажання брати на себе відповідальність. Що і скільки ядерного є в Росії, давно відомо нашим друзям з Північноатлантичного альянсу — де яка ракета, її потужність.
Економічні вигоди від розпаду РФ для Заходу будуть значно більші, ніж за збереження теперішнього режиму. Він не дає можливості нормально розвиватися російській економіці. Уявіть, що на місці тоталітарної Росії з'являються кілька державних утворень, що функціонують за нормальними правилами і з якими можна встановлювати економічні відносини. Якщо порівняти обсяги торгівлі Заходу з Радянським Союзом до його розпаду та об'єм торгівлі з пострадянськими країнами, то після подолання економічного хаосу початку 1990-х вони суттєво зросли. Але крім економічної є політична частина. Суто бюрократичний момент. У Держдепі Сполучених Штатів Америки є людина, яка відповідає за Російську Федерацію. А після її розпаду треба буде збільшити кількість таких до 15 чи більше — за кількістю новоутворених держав. Це додаткова робота і проблеми для бюрократії, яка цього не хоче. Те саме і в європейських країнах. Питання навіть не в політичній волі, а в елементарних знаннях. У мене великі претензії до аналітичних центрів західного штибу, які часто настільки дрібнуваті в аналізах і оцінках, що незрозуміло для чого витрачаються на це мільйони доларів.
"Газету по-українськи" можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу"
4 
1
Коментарі