Пʼятниця, 05 жовтня 2018 05:30

"Біло-голубі" мають трьох кандидатів замість одного
3

Троє кандидатів у президенти від колишніх ”регіоналів” : Олександр Вілкул (на фото), Вадим Рабінович і Юрій Бойко) розділять між собою 30 відсотків електорату на виборах 2019 року
Фото: www.vilkul.ua
 Вадим Рабінович
 Юрій Бойко

"Сьогодні з "Опозиційним блоком" — разом або окремо — ми візьмемо на виборах у Верховну Раду майже 30 відсотків", — каже в інтерв'ю один із лідерів партії "За життя" Нестор Шуфрич.

Але разом або окремо — так, мабуть, питання стоїть винятково в публічній площині — як мантра для потенційних виборців. Насправді всі зацікавлені сторони вже визначилися: окремо.

На початку осені двоє з трьох ключових гравців на "біло-голубому" фланзі — група "газівників" Фірташа-Льовочкіна в "Опозиційному блоці" і лідер партії "За життя" Вадим Рабінович публічно оголосили про швидке об'єднання вказаних політичних сил. Але угода між "газівниками" і Медведчуком, який отримав напередодні повний контроль над проектом Рабіновича, порушила крихку рівновагу в самому "Опозиційному блоці". Оскільки запропонована ними конфігурація не враховує інтереси третього головного гравця на "біло-голубому фланзі" — групи "металургів" Ріната Ахметова.

За інформацією ­численних ЗМІ, йшлося про висунення на президентських виборах Юрія Бойка як єдиного кандидата від "біло-голубих", а також про розподіл квот у новому об'єднанні на трьох: Ахметов, Фірташ і Медведчук — у рівних частках, по 33,3% кожній із груп впливу. Втім, дещо пізніше "Українська правда" уточнила: йдеться про розподіл по 33%, а 1% нібито вирішили залишити для можливих союзників.

Група Ахметова контролює понад 60% фракції "Опоблок" і дві третіх регіональних партійних організацій. Навіщо їм новий третій партнер, якщо навіть із "газівниками" вони насилу вживаються в одній партії? Та й підтримувати Юрія Бойка на президентських виборах "металурги" не мають наміру — особливо враховуючи бізнес-конфлікти Ахметова і Фірташа, що загострилися до межі. А головне — навіщо погоджуватися на зменшення власної долі до 33% з неясними перспективами?

Тому лідери ахметовского крила в "Опо­блоці" публічно висловили стриманий оптимізм із приводу можливого об'єднання "біло-голубих". Але при цьому активізували підготовку до кампанії власного кандидата на президентських виборах — співголови фракції "Опозицій­ного блоку" у Верховній Раді Олександра Вілкула. Його часта поява в телеефірах і кількість бігбордів із ним, що збільшилася в регіонах, які колишні "регіонали" вважають своєю вотчиною, недвозначно дають зрозуміти потенційним партнерам із можливого об'єднання, на кого може зробити ставку Ахметов.

Така позиція його групи досить раціональна. Для них очевидно, що Юрій Бойко на президентських виборах "не злітає". Немає надії на те, що він зможе поборотися хоча б за почесне друге місце. Значить, логічно робити ставку на "свіжу кров", гарно струсивши електорат колишньої Партії регіонів і мобілізувавши його для отримання максимального результату. Цілком відповідний для цього кандидат є. Олександр Вілкул, судячи з його амбіцій, виріс із тісного костюма "другого номера" в "Опоблоці", і готовий піти на підвищення. Або ж стати на чолі власного політичного проекту, якщо його амбіції в рідній партії не будуть задоволені. Вілкул претендує на роль такого собі "Гриценка для південного сходу" — молодший, наполегливіший і агресивніший у риториці, ніж усі інші "союзники" на опозиційному фланзі. До того ж він не побоюється зустрічей із людьми на місцях, дебатів у прямих ефірах із політичними опонентами.

Чи погодиться з кандидатурою Вілкула група Фірташа-Льовочкіна? Поки що "газівники" категорично вимагають підтримати саме їх висуванця на президентських виборах, і не мають наміру поступатися "партнерам". За інформацією головного редактора "Лівого берега" Соні Кошкіної, союз "газівників" і Медведчука освячений Банковою. А тому ліпити потрібну владі конфігурацію "біло-голубого" поля можуть, застосовуючи в тому числі адміністративні методи. Чи не тому наприкінці вересня в парламенті оперативно з'явилося повторне подання на зняття недоторканності з Вілкула у справах майже десятирічної давності? Важко не помітити, що заяви про об'єднання "Опоблоку" і "За життя" з'явилися синхронно з повторним поданням на зняття депутатської недоторканності з Олександра Вілкула з боку Генеральної прокуратури. Збіг? Чи все-таки зачистка політичного поля перед виборами з метою створити потрібну владі конфігурацію на опозиційному полі південного сходу, на якому, на думку знову ж таки влади, не повинно бути нікого, окрім Бойка?

До того ж не варто забувати і про неузгодженість і різні цілі позицій груп Ахметова і Фірташа. Усе це в сумі може привести до остаточного їхнього розлучення. До якого обидві сторони готувалися давно. Є навіть розуміння, як ділити спільно нажите: "газівники", наприклад, отримують партійний бренд "Опоблоку", "металурги" — більшість партійної мережі.

На тлі процесів, що відбуваються в "Опоблоці", стався розкол і в партії "За життя". Один із її лідерів Євгеній Мураєв звинуватив Вадима Рабіновича в продажності й заявив про створення нової політичної партії — "Наші".

Злі язики говорять: конфлікт між колишніми партнерами стався після того, як Рабінович нібито "забув" поділитися виручкою від продажу партії Вікторові Медведчуку. У ЗМІ фігурувала цифра $10 млн. Більш ніж вагомий аргумент для сварки.

Перспективи нового проекту Євгенія Мураєва поки що досить туманні. З одного боку, він втратив контроль над телеканалом Newsone і його відхід із "телевізора" (єдине місце, окрім "Фейсбуку", звідки політик спілкувався з потенційними виборцями) свідчить про відсутність у нього президентських амбіцій. З другого боку, ближче до парламентських виборів 2019 року ситуація може змінитися і проект Мураєва теоретично може скласти конкуренцію як "Опоблоку", так і "За життя". Якщо проіснує до того часу.

Як бачимо, до старту виборчої кампанії "біло-голубі" підійшли одразу з трьома кандидатами замість одного — Вілкулом, Бойком і Рабіновичем. Вони і розділять між собою приблизно 30% електорату, про яких говорив цитований на початку тексту Нестор Шуфрич. У якій пропорції — це і є основне питання. Бойко і Рабінович на двох відкушують максимум 15% цього пирога, кажуть експерти й соціологи.

Від 15 до 20% умовно колишніх виборців Партії регіонів, судячи з усього, не цілком задоволені існуючою пропозицією в особі лідерів "Опозиційного блоку" і "За життя". Чи спробують поборотися за ці неосвоєні відсотки "металурги" за допомогою нового проекту Вілкула, чи нинішній співголова "Опоблоку" вирішить піти в самостійне плавання — покажуть найближчі тижні.

Спостерігатимемо.

Зараз ви читаєте новину «"Біло-голубі" мають трьох кандидатів замість одного». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

1

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 1635
Голосування Чи потрібно відновлювати постачання води з Дніпра в окупований Крим?
  • Ні. Окупанти повинні самотужки забезпечувати окуповану територію
  • Так. Там також живуть люди
  • Потрібно воду продавати задорого
  • Ваш варіант (у коментарях)
Переглянути
Погода