26-річний Андрій Вороняк осліп шість років тому. А потім зустрів 38-річну Інну. Від першого шлюбу жінка має двох дітей — 13-річну Олену й 11-річного Мартина. Андрій з Інною покохали одне одного. Живуть разом із її мамою та братом. Тримають боксера Марго та трьох кішок.
— Коли одружилися, не мали навіть де поскладати одяг, — пригадує Андрій, поправляючи темні окуляри.
Він сидить у кріслі.
— Я працюю на фірмі, яка займається комп"ютерами, — розповідає Інна. — Андрій трохи масажем підробляє. Раніше жила дуже бідно. Мартин, коли лягав спати, ховав під подушку шматок хліба. Мама не хотіла, щоб ми з першим чоловіком розходилися, але він був шизофреніком.
До кімнати заходить Мартин. На його вузенькому плечі вляглася кішка.
— Нам двоповерхове ліжко купили! — хвалиться. — А раніше з Оленкою спали на поламаних розкладних кріслах. Уночі провалювалися.
Андрій розповідає, що в 11 класі в нього почала боліти голова. Київські лікарі виявили пухлину в мозку. Сказали, що вирізати її не можна.
— Екстрасенси проводили на мені досліди. Казали місяць голодувати, потім випити солі з водою. Все одно я осліп. Добре, що хоч живий залишився, бо хотів вистрибнути з четвертого поверху.
Втративши зір, хлопець навчився ходити з ціпком. Закінчив курси точкового масажу.
Дружина приносить з кухні чай.
— Ця вредна особа колись на мене наскочила, — сміється Андрій, беручи її за руку. — Якось іду на базар по пінку для гоління. У мене ще було півбалончика. Не знаю, чому закортіло купити нову. А ця жіночка, яка завжди кудись поспішає, бігла по покупки, зашпорталася за мій ціпок і розпласталася на тротуарі.
Купили шоколадку і з"їли її на лавочці
— Боже, як мені було стидно! — хапається за голову Інна. — Ми пішли купувати йому пінку. Потім вибрали мені туфлі. Купили шоколадку і з"їли її на лавочці. І весь час реготали.
Інна жила бідно, і Андрій крав з дому гречку, цукор, фрукти для її дітей.
— Він робив з ними уроки, навіть на розбірки до хлопців разом із Мартином ходив, — каже вона.
Андрієві батьки не схвалювали його наміру одружитися. Його мама Ірина — вчителька, батько Юрій працює на нафтопроводі "Дружба". Андрій влаштував Інну менеджером у фірму, де лікувався. Вона отримувала там $100, які віддавали за квартиру.
— Після роботи її змушували прибирати, варити їсти у них удома, — розповідає чоловік. — Повертаючись, ніг під собою не чула. З ванни у ліжко я ніс її на руках і робив масаж.
Але невдовзі Інну звільнили. За квартиру платити було нічим. Вона повернулася додому, а Андрій — до своїх батьків. Але невдовзі покинув батьківську квартиру й перебрався до Інни. Прийшов у светрі та штанах, у яких ходив ще у восьмому класі. З диктофоном і кульком старих аудіокасет для навчання.
— З батьками два роки не розмовляли, — пригадує. — А тепер помирилися. Батько навіть пообіцяв дати гроші нам на будинок!
А з Інною Андрій розписався.
— Купили обручки за п"ять гривень, схожі на золоті. А коли на його карточку надійшла стипендія 70 гривень, він купив мені троянди, півкурки і шампанське. Весілля відсвяткували з дітьми. А на решту купили пшоняної крупи.
1980 — Андрій народився у Львові
1997 — лікарі виявили в нього пухлину в мозку
1998 — закінчив курси масажу; зійшов на Говерлу
1999 — зайнявся східною медициною
2000 — втратив зір
2002 — зустрів Інну
2003 — вступив до Львівського університету
2 
1
Коментарі