Біля засипаної снігом літньої естради в Маріїнському парку зупиняється автомобіль "БМВ 525". З нього виходить худорлявий чоловік із довжелезними дредами — волоссям, заплетеним і скрученим у джгути. Зачіска — не з дешевих.
— Я не робив її в перукарні, — переконує 32-річний Андрій Ганін. — Просто п"ять років тому викинув гребінець і купив собі шапку.
Андрій — продюсер групи "Чорнобривці", у якій співають троє темношкірих: двоє хлопців і дівчина. З ними він спілкується англійською, зрідка російською. За Андрієм з машини виходять хлопці у теплих куртках та яскравих головних уборах.
На Ямайці найхолодніше — 20 градусів тепла
— Добрий день, я — Стів, — представляється один із хлопців: високий, вузьколиций, у зелено-чорно-жовто-червоній шапочці. — А це — Девіс, — показує на повновидого товариша в яскравому береті.
Останньою з авто з"являється дівчина у білій шубці, по самі очі замотана у шарфик. 21-річну співачку всі звуть Беттіною, хоча справжнє її ім"я Івон Кірабо. Вона з Ямайки. А хлопці, 28-річний Стів Ді Окурут та 26-річний Девіс Матов із Уганди. Стів серйозний і галантний, Девіс веселий, а Івон — мовчазна.
Ідемо до студії, сідаємо в маленькій кімнатці з м"яким диваном, столом, тумбочкою, радіатором і вішалкою. На стіні — великий плакат з Олегом Скрипкою.
— Ой, зима. На Ямайці найхолодніше — 20 градусів тепла, — ламаною російською скаржиться Івон. Дівчина знімає з обігрівача пластмасові браслети і чіпляє їх собі на ноги.
На батьківщині знали одне одного? — цікавлюся.
— Знали, але ненавиділи, — Стів з-під лоба дивиться на Девіса.
— Терпіти не могли, — буркає той. — Нас Україна помирила.
— Це жарти, — сміється Андрій. — Зустрілися вони в Харкові.
— Стів закінчив автодорожній, — розповідає Девіс. — Колись спортом займався, волейболом, баскетболом. А ми з Івон, — плеснув подругу по коліну, — вивчаємо радіоелектроніку. Знімаємо в Харкові квартиру, а коли в Києві буваємо — у Стіва живемо, на Троєщині...
— В Україні хороша наукова база, — серйозно додає Стів. — І дешево. У мене небагата сім"я. Мама — головбух, тато — інженер, зараз на пенсії. Нас п"ятеро дітей. Для України це багато, для Африки — ні.
— Я не співав раніше, — розповідає Девіс. — Зате професійно грав на африканських барабанах. У вас таких немає. А Івон співала в церкві. Вона щойно повернулася з Ямайки.
До Уганди поїду, якщо одружуся з українкою, і вона захоче жити там
Дівчина тільки всміхається і киває.
— У нас контракт, додому ми поїхати не можемо. Та й не дуже хочемо, — розповідає Стів. — До Уганди поїду, якщо одружуся з українкою, і вона захоче жити на моїй батьківщині.
— Стів тут сім років, а я — шість, — розповідає Девіс, вмощуючись на бильці канапи. — Придумали собі назву "Чорнобривці", — із задоволенням вимовляє по-українськи. — Андрій не намагався зробити з нас поп-проект. Нам подобаються українські пісні — "Несе Галя воду"... А "Ти ж мене підманула" схожа на африканську пісню.
Невже їздили по селах збирати фольклор?
— Ні, але багато міст побачили. — Стів включає електрочайник і дістає пакетики "Ділмаху". — Сподобався Миколаїв, там тепліше.
— О, можна? — відривається від журналу Івон. — Я! — піднімає, як у школі, руку. — Львов.
— Вона закохана у Львів, — сяє білозубою усмішкою Девіс. — А мені подобається Запорожжя. І Миколаїв, — повторює, — бо там дуже красиві дівчата.
А де гарні хлопці? — звертаюся до Івон.
— Львов, — хриплувато сміється та.
— У неї на Ямайці є хлопець, бізнесмен, — хитро каже Девіс. — І у Львові теж є один... А у Стіва є наречена, він хоче одружитися на українці.
У неї на Ямайці є хлопець, бізнесмен. І у Львові теж є один
"Чорнобривці" кажуть, що їм дуже подобаються жупани та шаровари: мовляв, схожі на африканський одяг.
А сало, часничок, горілка?..
— Постійно! — радісно вигукує Девіс. — Горілка — це я люблю. Вчора був концерт, фуршет, самогонка... Івон теж любить, — доброзичливо штовхає дівчину. — А ще коньяк, лікер, мартіні...
Які українські страви подобаються?
— Стів у нас всеїдний, Івон любить борщ, суп і риба... Я забув, — потирає чоло Девіс.
— Уха, — підказує Стів.
— Я ніколи раніше не пробував гречки, то тепер у неї закоханий. У Стіва дівчина чудово готує котлети по-київськи.
А що їдять чоловіки в Уганді?
— Горіх такий білий — не знаю, як по-вашому, тут не росте, — каже Девіс. — Це щоб чоловіча сила була! — стискає кулак.
Що взяли б із собою, якби довелося повернутися до Уганди?
— Збірку українського фольклору і вишиванку, — замріяно каже Стів.
— Українську дівчину, — мружиться Девіс. — От мій брат повіз звідси дружину. У них тепер такі дітки-мулати, обожнюю, м-м-м, — пристрасно цілує кінчики пальців. — Українська дружина брата мене сюди й привезла.
"Ти ж мене підманула" схожа на африканську пісню
Розкажу вам про весілля в Уганді. Перед тим, як іти свататися. хлопець показує обраницю батькам, друзям і всьому народові. Тільки якщо народ скаже, що дівчина красива, він зможе одружитися. Ну, може бути просто гарна характером, — додає без ентузіазму. — Тобто, у якої репутація хороша.
Скінхеди не докучають?
— Бувало, — енергійно відгукується молодший "чорнобривець". — Колись на канікули поїхав до дівчини у Ялту. У магазині зібралися хлопці, дивилися на мене, а потім дуже сильно били, дуже, — кривиться болісно. — Врятувала мене бабушка. Почала голосно кричати. А інші проходили мовчки. Ми молимося за здоров"я українських бабушок, — інтимно шепче хлопець. — Вони рятують наші життя.
Українською політикою цікавитеся?
— Ми здивовані помаранчевою революцією, — з теплотою в голосі каже Стів. — Народ такий сміливий. Співали для людей на Майдані, щоб їм не було холодно.
Андрій кличе гурт на репетицію. Розспівуються "Чорнобривці" з африканської мелодії. Прошу їх виконати щось українське. Девіс заводить "Ой чорна я си, чорна". А "...чорнявого Іванка" виводять уже всім гуртом.
2 
1
Коментарі