Середа, 20 квітня 2011 03:15

Марію Шовкуту називають мером села

Автор: фото: Ігор Хомич
  Марія Шовкута з села Нові Опачичі, що у зоні відчуження, показує кошик картоплі, яку відібрала на розсаду. Вирощені овочі дає дітям та онукам
Марія Шовкута з села Нові Опачичі, що у зоні відчуження, показує кошик картоплі, яку відібрала на розсаду. Вирощені овочі дає дітям та онукам

У селах зони відчуження живуть 97 самоселів. Найбільше у Теремцях — 34 особи та Куповатому — 20. Ніхто не живе в Рудні-Іллінецькій. У Нових Шепеличах та Заліссі — по двоє.

74-річного самосела Олексія Шилана зустрічаємо в центрі села Паришів. Цього року він поховав дружину. Про себе говорити не хоче.

— Яке там життя! Тюрма, тільки незамкнута.

76-річна Валентина Топтуненко з Нових Опачичів має трьох дітей. Дві доньки живуть у Києві й Полтаві. Син — у Дніпропетровську. Дерев'яну хату з товстих дощок пофарбувала в зелений колір.

— Повернулася я 1987 року. Влаштувалася прибиральницею у чорнобильський гуртожиток. На роботу їздила з робочими із Зеленого Миса. Вони робили на станції, а там жили. Жалко ті часи. Зараз тільки згадуємо: ото зберемося з бабами в клубі та поспіваємо. Шо співаємо? Старі пєсні: "Над полями, над нивами льон гойдається переливами".

Її сусідку 83-річну Марію Шовкуту люди називають мером села. Вона отримує пенсії на 12 самоселів, замовляє дрова, викликає автобус на базар в Іванків.

— Як нас вивозили 1986-го, не дали навіть смєртєльного вузла взяти. Сказали врємєнно, на три дні. Це щоби паніки не було. Худобу забралі, копєйки заплатили. Потім усіх виселили в Макарівський район, село Копилів. Мєстні нас не дуже любили. Часто весь день разом робимо, вони йдуть у хату обідати, а нас не звуть. Ми їли коржики та пили ситро біля магазину. Потім нас трьох бабів поселілі в одну нову хату. Не хотіли три хати будовати. А так на трьох одна кухня і три комнати. Сварилися щодня. Я там не їла й не пила. Голова сільради вибрав мєсто під хати на старому кладбищі. Хіба вон думав? Добре, що ми повтякалі звідти. Правда, дочка голосила по мені, казала: куди ти в ту радіацію їдеш? Перший год зять продуктів не брав. А зараз усьо беруть: і буряки, і картошку й моркву. Усьо. Носили перевіряти в лабораторію. Кажуть, що чісто.

Марія Шовкута задоволена, що виїхала.

— У тому селі весь наш народ погиб од горя і нєрвов.

Зараз як вийду на город картошку садить, то здається, ніби все село на місці. Часто сняться односельці. Але толку мало з тих снов, бо їх уже нема. А решта, хто живий, чужі поробилися.

78-річна Ганна Заворотня з Куповатого все життя доглядає на п'ять років молодшу сестру, що не ходить. Дітей не має.

— Хлопці з лісництва післязавтра прийдуть, кабанчика заріжуть. Прієжджайтє, самогон у мене добрий, вареників наварю.

Місцеві кажуть, що після гостин у Ганни американських туристів п'яних виносили з хати.

— Я їх не заставляла, поставила пляшку й пошла. Вони казали, що не питимуть. Потім гляжу, а пляшка пуста.

Приїжджий японець жив у Заворотньої місяць.

— Казала, нащо ти мені нужен. Ти косить не вмієш, а вон каже: "Навчуся". Так і не научілся.

Проводжає нас до машини.

— Що ж ви, дєтки, такі молодюсінькі до нас приїхали? Вам же страшно, навєрно? А ми тут як колоради, до любой отрути привичниє.

До хати Заворотньої приїздить "швидка". Лікарка зве Ганну міряти тиск. Та прощається.

У 1987–1988 роках до Чорнобильського району повернулися понад тисячу колишніх жителів. Тепер залишилася п'ята частина. У зоні відчуження пустками стоять 10 тис. будинків.

Зараз ви читаєте новину «Марію Шовкуту називають мером села». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 901
Голосування Скільки часу Олексій Михайличенко протримається на посаді головного тренера київського "Динамо"?
  • 1) до зими
  • 2) до літа
  • 3) два роки
  • 4) повністю відпрацює трирічний контракт
Переглянути
Погода