Юрій Коваленко імітує близько 500 голосів та звуків
Змалку займався у шести гуртках. Додому повертався пізно. Йти треба було повз зарослий очеретом водний канал. Там завжди чув, як кумкали жаби, співали птахи і цвіркуни. Всі звуки повторював.
Батьки хотіли, щоб я вивчився на фізика, астронома чи математика. А я ще зі школи став кіноманом. У восьмому класі почув Юрія Сенкевича (російський телеведучий, вів програму "Клуб мандрівників". – Країна). Був у захваті від його голосового бархату, тренувався, щоб повторити: "Добрый вечер, дорогие кинопутешественники! Сегодня речь пойдет о диких амазонках". Повторював усі голоси, які чув. Інколи батьки запитували: "Це по телевізору говорять чи ти сказав?"
Найшвидше вдалося повторити звук напилка, яким ріжуть метал. Він мав прозвучати у кіно, коли зек тікає з в'язниці. Доки йшов від Хрещатика до Лук'янівки, експериментував. Подумки розбирав цей звук. Коли вістря напилка внизу, він нижчий, воно піднімається – те ж саме відбувається зі звучанням. Згадав, як у друзів хрипко гавкає такса – взяв його за основу. Доки тренувався, налякав на вулиці сотні людей. Тепер роблю це в машині – нявкаю, шиплю, скрегочу. Один звук можу вивчати від тижня до кількох місяців. Останній освоєний звук – тромбона. Найближчим часом почну працювати з контрабасом.
Імітації навчити неможливо, якщо це не дано природою.
Якось на прохідній стояв мій добрий знайомий – огрядний чоловік. Непомітно підійшов до нього, схопив за ногу і загавкав. Він із переляку через турнікет перестрибнув.
2002 року представники Книги рекордів Гіннеса запропонували зареєструвати рекорд. Записав касету – за 40 хвилин без перерви зімітував понад 70 голосів відомих людей та звуків живої і неживої природи. Кожні 30 секунд змінював голос. Касета до них не дійшла – загубилася. Копію передав через знайому. Мені відповіли: "Те, що ви робите, – геніально! Для прискорення розгляду вашої справи надішліть енну кількість фунтів стерлінгів". Відповів, що рекорд не купуватиму, а дочекаюся своєї черги.
Експериментувати зі зміною голосів почав на студії дубляжу телекомпанії ICTV. Тоді озвучували серіал "Вавилон-5" – про прибульців із різних галактик. Усі вони говорили однаково. Це мене збентежило: як вони можуть промовляти тембром землянина, коли прибули з інших планет? Придумав різні тембри – від фальцету до скрипучого басу з додаванням українського колориту.
Роль президента Віктора Ющенка виконав у пародії на фільм "Друзі", який готував "95-й квартал". Під час зйомок хлопці казали: "Коли імітуєш чийсь голос, то і зовні стаєш схожим на персонажа". Коли познайомився з Віктором Андрійовичем, він обняв мене за плечі і представив: "Знайомтесь, це Ющенко-молодший".
У фільмі про повоєнні часи озвучив Армена Джигарханяна. У студії поряд сидів актор Віктор Степанов. Сказав: "Если не смотреть, то кажется, будто рядом стоит Джигарханян". А він особисто знав його. За кілька років попросили озвучити ролик із фільму з Джигарханяном – українською мовою. Потім казали: "Вы так здорово озвучиваете Армена Борисовича на русском, а на украинском почему-то не получается". Прошу: "Дайте хоч два слова, сказані Джигарханяном українською". "Так он не говорит на украинском!" Я усміхнувся: "То як же ви можете оцінювати?"
На ювілеї одного журналу попросили привітати присутніх від імені високопосадовців. Зімітував голос поважного чоловіка із силових структур. За 10 хвилин він зайшов у залу. Взяв слово. Присутні почали сміятися – щойно чули його голос. Я розповів, що було перед цим. Потоваришували.
У документальному фільмі про Крути мав зачитати вислів Леніна про Україну своїм голосом. Я відмовився й попросив дозволу зробити це голосом Володимира Ілліча. Мені казали: "Нам не повірять". А на художній раді всі ахнули: "А где вы нашли эту цитату Ленина в записи?".
У мультфільмі "Тачки" озвучив дві ролі – Сирника і Луїджі. В оригіналі було "Дивись-но, щоб тебе Джон не побачив!" Хто для нас цей Джон? А у мене був знайомий комбайнер – Валерій. От я і сказав: "Дивись-но, щоб тебе Валєра не побачив!" І мультик вийшов рідним. В одній зі сцен "тачка" дивиться на переорану дорогу і повинна сказати трактору: "Що ти наробив!" Побачивши персонажа, зрозумів, що так не можна. Озвучив: "Ііітіть-колотіть!" У студії всі лягли від сміху. Фрази "таких доріг нема навіть у Києві", "дорога гладенька, як попа у бамбіно", "не вірю своїм фарам", "жила на широку шину", "вік солідолу не бачити" – веселили глядачів. Наш дубляж "Тачок" визнаний компанією Walt Disney найкращим у світі.
Нещодавно зняв відеокліп "Гей, козаче, не спи" на мелодію Горана Бреговича (балканський музикант і композитор. – Країна). Працював зі звукорежисером та композитором Романом Едісоном. Кожен музичний інструмент, що я озвучив, записували окремо. Вперше зіграв цілий ансамбль.
Один хлопець хотів порадувати тещу. Вона любила актора Михайла Боярського. Домовилися, що у прямому ефірі на радіо скажуть: "Вітаємо Валентину Іванівну з України. Знаємо, що ви – фанатка Боярського. Можете зателефонувати і задати питання своєму кумиру". На її питання відповідав я голосом Михайла Боярського. Потім разом із нею заспівали: "Зеленоглазое такси, притормози, притормози". Товариш сказав, що теща була в захваті.
Працював над плачем новонародженого. Перед записом пішов на дитячий майданчик. Сиділи три жінки з візочками. В одному плакало дитя. Проходячи повз, прокричав голосом немовляти. Дитинка замовкла. А двоє інших розплакалися. Стало соромно, що розбудив їх. Поспішив до свого авто.
У парку дядько годував хлібом голубів. Я сів на сусідній лавці і почав воркотати. Всі птахи перелетіли до мене. Дядько вигукнув: "Чим ви їх годуєте?" Кажу: "Ми спілкуємося".
2 
1
Коментарі