Четвер, 09 грудня 2010 16:30

Як міські депутати за банк воювали

У грудні 1908 року в містечку Березна на Чернігівщині помер полковник Сергій Буда. Невдовзі на засіданні міської думи оголосили, що небіжчик заповів громаді 10 тис. руб. стартового капіталу для відкриття першого в Березні громадського банку. Сума фантастична, адже вартість нерухомого майна найбагатшого в Березні народного обранця не перевищувала 5 тис. рублів, а найбіднішого - не дотягувала й до 200.

Гласні, тобто депутати, ухвалили відкрити Міський громадський банк. А щодо термінів передачі Березні грошей вирішили заслухати душоприказників полковника - виконавців його останньої волі: губернського секретаря Олексія Бурого, сьомого в містечку за вартістю нерухомого майна (2,2 тис. руб.), і сина священика Михайла Южкова (вартість майна - 475 руб.).

Та заслухати їх не вдалося. Бо впливовий депутат Павло Пода зажадав, щоб дума призначила уповноважених для ведення переговорів із душоприказниками, хоч ті також засідали в думі. Пода був третім за статками - понад 3,3 тис. руб. - тож до його думки дослухалися. Уповноваженими обрали його самого, а також колишнього бухгалтера його оптово-роздрібної контори Івана Гавриленка - 375 руб.

Вартість нерухомого майна найбагатшого в містечку народного обранця не перевищувала 5 тисяч рублів, а найбіднішого - не дотягувала до 200

Капітал покійного полковника тим часом зберігався в його сестри Марії Буди. Пода й Гавриленко заявилися до неї з презентами. Натякнули, що найкращий для справи варіант, якщо директором майбутнього банку призначать когось із них. Вони сподобалися жінці - чемні, усміхнені. Із кожним новим візитом вона все більше схилялася до думки, що очолити банк мусить хтось із цих двох добродіїв.

Душоприказники, дізнавшись про це, почали й собі навідуватися до сестри небіжчика. Їм теж хотілося отримати в управління 10 тис. руб., а не просто пильнувати, щоб гроші пішли за призначенням. Вони пообіцяли, що в разі вирішення кадрових питань на їхню користь пані Буда матиме певний відсоток із капіталу плюс додатково щомісяця 2 руб. На них можна було купити на базарі 67 кг картоплі. Жінка завагалася.

Битва за директорство в банку, якого ще не існувало, тривала майже два роки. У листопаді 1910-го, побачивши, що сестра покійного схиляється на бік конкурентів, Пода виступив у думі з викривальною промовою. Нагадав, що полковникові гроші мали бути внесені не пізніше грудня 1909-го. Відтоді минув практично рік. Промовець звинуватив виконавців останньої волі небіжчика в намаганні привласнити його гроші й закликав колег подати на них позов.

За кілька днів у думу надійшов лист від Марії Буди з умовами передачі капіталу. Головна така: Пода й Гавриленко не повинні мати стосунку до банку - це нібито воля покійного брата. Натомість директором банку має стати один із душоприказників - на вибір думи. Ображені Пода з Гавриленком зажадали пояснень, чого ж протягом двох років від смерті полковника його сестра не повідомляла про кадрові вподобання небіжчика. Запитання залишилися без відповіді - депутати більшістю ухвалили пристати на умови Марії Буди, бо містечко вже задихалося без власного банку.

Справа нарешті зрушила з місця. Підготували необхідні документи, а в серпні 1911-го надійшов дозвіл на відкриття Міського банку. Його директором дума обрала полковникового душоприказника Олексія Бурого.

Зараз ви читаєте новину «Як міські депутати за банк воювали». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 251
Голосування Яке місце посяде збірна України з футболу у відборі до Кубку світу-2022?
  • 1) перше
  • 2) друге
  • 3) третє
  • 4) четверте
  • 5) п'яте
Переглянути