Ярослав Соколов, 23 роки, на своєму подвір'ї в селі Семирічка на Вінниччині переносить собачу буду. Міняє в підлозі прогнилі дошки. Стіни зсередини оббиває старим пальтом. Застилає днище свіжою соломою, прикладає шкурою цапа.
— Кожної осені ставлю буду отвором на південь, щоб цілий день собаку гріло сонце. Весною несу в затінок, бо жарко. Коли взимку стане занадто холодно, собаку пустимо у хлів. Але коли з буди видно шкуру, чужим людям здається, що пес на місці. Тоді бояться заходити в двір.
Восени до морозів готує також хлів. Вікна оббиває плівкою. Двері зсередини — старою ковдрою. Якщо погано пристають, знизу підтісує або набиває планку. Тріщини в шифері замащує будівельною піною. Солідолом обробляє завіси дверей, воріт і хвіртки.
— Сніг розтане, і незмащені завіси заржавіють. Олію лити не можна, бо вона загусає й не захищає залізо.
З-під хвіртки надбирає відро землі. Від морозу й снігу ґрунт піднімається. Якщо завчасно не вибрати землю, узимку хвіртка важко відкриватиметься. Біля погреба також прокопує землю, щоб вода навесні не бігла через поріг усередину.
— Торік узимку в сусіда тріснуло верхнє пудло біля криниці. Воду розливали, вона не мала стьоку, намерзала. Якщо криниця на горбочку, вода стече. Якщо на рівнині, можна з осені прокопати рівчак від місця, де найбільше ллється. Узимку трохи посипати сіллю.
Криницю на зиму щільно закривають. Листя й сміття, як улітку, немає. Але зі снігом у воду може потрапити бруд.
2 
1
Коментарі
1