"Вкинув два оберемки, і всю добу в хаті жара"

2

Фото: фото надане Юрієм Цимбалюком

Вінничанин 37-річний Сергій Лінько встановив твердопаливний піролізний котел у будинку. Так економить на опаленні. Дотепер користувався газовим.

— За сутки нагорало газу мінімум на "тридцятку", — каже. — А у дровнік вкинув два оберемки дров — і всю добу в хаті жара, температура не опускалася нижче 25 градусів. Ці дрова коштують максимум "десятку". Але газового котла не викидав, приєднав до системи паралельно.

Згадує, як вибирав пристрій:

— Вибирав універсальний, щоб можна було палити все: дрова, вугілля, пелети, брикети. Ще хотів надійний, узяв із товщиною сталі 4 міліметри, — говорить. — Додатково поставив теплоакумулятор — 500-літровий бак із водою. Коли дрова перегорять, у хаті довго ще буде тепло.

Переобладнання обійшлося господареві у 59 тис. грн. Котел коштує 14 тис., акумулятор тепла — 10 тис. грн, за комплектуючі й монтажні роботи віддав 35 тис.

У будівельних магазинах продають чотири види твердопаливних котлів: традиційні, піролізні, верхнього горіння й пелетні.

— Кожен із них має десятки модифікацій, — розповідає спеціаліст опалювальної техніки 30-річний Юрій Цимбалюк із Вінниці. — Але всі вони залежні від електрики, бо обладнані насосами й вентиляторами подачі кисню.

У традиційних котлах спалюють дрова або деревне вугілля.

— Сучасні традиційні котли мають цифровий контролер. На ньому можна виставляти бажану температуру в будинку. Електроніка сама регулює роботу насосів, вентиляторів. У традиційному головне — товщина стінок. Має бути не менше 5–6 міліметрів. Модель, розрахована на обігрів 120 "квадратів", коштує не менше півтори тисяч доларів.

Піролізні котли спалюють не деревину, а газ, що виділяється внаслідок розщеплення її тиском і температурою.

— У піролізному котлі головне — оздоблення камери згорання. Під час роботи там дуже висока температура, сталі потрібен додатковий захист, — пояснює майстер. — Цей відсік заливають вогнетрив­ким шамотом. Якщо кришиться — котел підроблений, не працюватиме як слід. "Піролізники" бувають дров'яні й комбіновані. Перші заправляють дровами і брикетами. Однак не можна кидати вологі дрова. Вони не дадуть піролізу. Під час горіння виникне конденсат, стікатиме вниз, утворить калюжу, псуватиме котел. У комбінованих можна спалювати буре вугілля. Кам'яне не годиться. Через значний вміст сірки воно запечеться.

У пелетні котли завантажують пелети — пресовані гранули з деревини. Одного закладання вистачає на добу-дві.

— Гранули засипають у бункер, звідти вони автоматично подаються до камери згорання. Чим більший бункер, тим рідше треба заправляти котла.

Котли верхнього горіння працюють на будь-якому твердому паливі. Відрізняються методом спалювання.

— Твердопаливні котли можна монтувати в існуючі опалювальні системи. Тільки треба, щоб на метрів 2–3 від котла відходила залізна труба. Далі може бути пластикова чи металопластикова. Можна приєднати паралельно з газовим, електричним. Твердопаливний буде основним, згасне — датчики підключать газовий. Якщо виникнуть проблеми з газом — підключиться електричний. Головне, щоб завжди було світло для насосів. Щоб убезпечити себе й там, можна купити бензиновий генератор з автоматичним пуском або акумулятор безперебійного живлення.

4 міліметри має становити товщина сталі на стінках твердопаливних котлів. Із тоншої деформуються, будуть недовговічні.

10 "квадратів" житла обігріє 1 кВт потужності твердопаливного котла. На будинок площею 150 кв. м варто купувати котел не менше ніж на 15 кВт.

45 гривень коштує упаковка з 20 пресованих брикетів. Вони виготовлені з твердих порід деревини. Одне поліно горить 40 хв.

1100 градусів сягає температура горіння газів у піролізному котлі. Рідина в теплообміннику нагрівається швидко. Щоб не вибухнула, циркуляцію підсилюють електронасоси.

×