Події в Україні є закономірним етапом розвитку держави, — переконаний російський публіцист та філософ 46-річний Костянтин Крилов. — У росіян подвійне ставлення.
— Загалом російська людина реагує негативно та з роздратуванням, — додає він. — Російський політикум, навпаки, натхнений і заздрить українцям. Заздрить, як людина із лобзиком тому, хто з бензопилою. Використовуючи масові заворушення, можна домогтися дуже багато. Це шанс за три дні отримати те, на що в інших умовах йдуть десятиліття.
У Росії деякі кажуть активістам на Болотній треба брати приклад із Майдану, українці можуть, а ми — ні. У чому відмінності протестів двох країн?
— Відмінностей лише три, але вони принципові. По-перше, у Росії з 1993 року, починаючи з розстрілу парламенту, існує режим, близький до диктатури. Жодного разу відтоді не було справжніх президентських виборів — із декількома кандидатами, з непередбачуваним фіналом. По-друге, Росія не є країною російської нації. Країною насправді керують чекісти та лідери нацменшин — переважно північні кавказці. Російський націоналізм заборонений і репресований. Праві російські задавлені, крайні гниють по тюрмах. В Україні заборона націоналізму неможлива, оскільки вся "незалежність" стоїть на єдиній опорі — на українській національній ідеї. Заборонити або репресувати її не можна. Третя відмінність: "Правий сектор". Він об'єднує найбільш відчайдушних українських націоналістів. Без "Правого сектору" весь майданний сценарій був би абсолютно московський, включаючи традиційні фігури "договірних лідерів" та інше.
Існує думка, що найближчим часом у Росії теж можна очікувати революції, але кривавішої. Чи можливі масові протести в Москві й інших містах Росії одночасно?
— Сумніваюся. Для того щоб влаштувати революцію, потрібні люди, гроші та організації. В Україні можна зібрати команду міцних хлопців, тренувати їх, і практично легально їх фінансувати. У Росії люди із грошима бояться фінансувати навіть травоїдні політичні сили. За це боляче б'ють. Зовнішньої підтримки теж не буде. Бо ціна стабільності РФ та України різна. Якщо революції в Києві відбуватимуться раз на три роки, Захід цього не помітить — доки працюють транзитні газопроводи. Якщо подібне почнеться в Росії, це надзвичайно стривожить усю ділову та політичну еліту Європи. Під загрозою опиняться суттєві інтереси, починаючи з енергопостачань і закінчуючи питанням про ядерну зброю. Тому, як не противний їм Путін, але заворушення в Росії неприйнятні.
Деякі жителі Росії ділять карту України й міркують над тим, які саме області відокремляться. Ви впевнені, що країна залишиться цілісною. Що дає підстави так думати?
— Наведу найбанальніші міркування. Наприклад, а хто у світі визнає відокремлені від України держави? Придністров'я ніхто ж і досі не визнав. Далі. Хто в Україні виграє, якщо країна розпадеться? Маю на увазі олігархів. Та ніхто. Україна — не та країна, яку вигідно ділити з метою відведення якихось цінних активів на кшталт нафтових або діамантових родовищ. З української точки зору, розпад країни може призвести до втрати незалежності. А незалежність — це реальна цінність, яку поділяють рішуче всі. Маю на увазі незалежність від Росії, бо від Євросоюзу Україна була б щаслива залежати. Бо від ЄС чекають хоча б впровадження євростандартів, а від Росії можна чекати лише путінської моделі управління. Іншими словами: рівень життя не підвищиться, права і свободи відберуть, влаштують поліцейський терор. Кому це потрібно?
3 
1
Комментарии