"Партія Саакашвілі посиплеться, у грузинському парламенті будуть "тушки"

5

 

Як змінюватиметься Грузія після перемоги опозиції на парламентських виборах 1 жовтня 2012 року

1 жовтня в Грузії відбулися парламентські вибори. Опозиційна "Грузинська мрія" Бідзіни Іванішвілі (на фото праворуч) набрала майже 55 відсотків голосів. За "Єдиний національний рух" президента Михаїла Саакашвілі (на фото ліворуч) проголосували 40 відсотків виборців. Жодна з інших партій не подолала 5-процентний бар'єр.

Бідзіна Іванішвілі народився 18 лютого 1956 року в селі Чорвіла. Підприємець і філантроп, власник бізнес-групи "Унікор". Від 2011-го займається опозиційною діяльністю. До цього майже не з'являвся на публіці. Очолює коаліцію "Грузинська мрія". Його статок становить 5,5 мільярда доларів. Громадянин Росії від 1991 року. Із 2004-го –

громадянин Грузії, від 2011-го – Франції. Через подвійне іноземне громадянство позбавлений грузинського паспорта.

"Грузинська мрія" – коаліція шести партій, яку Іванішвілі утворив 19 квітня цього року. До неї увійшли опозиційні сили, бізнесмени та колишні держслужбовці. У понеділок її лідер представив список членів нового уряду. За словами Іванішвілі, там не буде жодного теперішнього міністра

 

Гела ВАСАДЗЕ, політолог, 44 роки, Тбілісі:

– Майбутнє Грузії залежить від того, як політики поводитимуться цього року. Країна може піти двома шляхами: навчиться жити в умовах демократії або вкотре ходитиме по колу, якщо певна політична сила отримає всю повноту влади.

Бідзіна Іванішвілі стане прем'єр­міністром, його партія "Грузинська мрія" сформує уряд. "Єдиний національний рух" Саакашвілі стане потужною опозицією. ­Посаду президента до 2013­го обійматиме Михаїл Саакашвілі. За конституційною реформою, Грузія стане парламентською республікою. Поки що президенту підконтрольні всі силові міністри: оборони, внутрішніх справ, юстиції. Якщо країна піде демократичним шляхом, Іванішвілі та Саакашвілі не втручатимуться в компетенцію один одного, то політичної кризи можна буде уникнути. Навіть за неприязних стосунків двох політиків.

Новій владі не треба руйнувати реформ попередників. Але вона не поглиблюватиме їх. Іванішвілі переміг на хвилі втоми від реформування. Під час реформ звільнили багатьох професорів у вузах, військових, поліцейських. Активна боротьба зі злочинністю збільшила кількість ув'язнених до 25 тисяч. На результат виборів вплинуло скандальне відео з побиттям їх у тюрмах. У всіх цих ображених людей є родичі. Зараз доведено, що кадри – постановочні, але вже пізно.

Обидві партії дуже багато наобіцяли. Говорили про медичне страхування, розвиток освіти, соціальні блага, підвищення пенсій. Іванішвілі може вкладати і власні гроші. Але на довготривалу перспективу така політика приречена.

Багато моїх колег вважають, що Саакашвілі й Іванішвілі не зможуть домовитися, буде політична криза. Кажуть, після виборів ­Саакашвілі говорив з Іванішвілі, але розмова не склалась. Якщо силовими міністрами будуть не ставленики Саакашвілі, значить, ­президент подає у відставку. Тоді почнеться закулісна гра. ­Іванішвілі може переслідувати найбільш непоступливих силовиків. Якщо між лідерами буде протистояння, то десь за півроку неминучі дострокові парламентські вибори.

Особливих змін у зовнішній політиці не станеться. Іванішвілі чітко оголосив, що зовнішньополітичні пріоритети Грузії – це США і ЄС. "Національний рух" звинувачує його у проросійськості, але це більше пропаганда. Хоча, звісно, Іванішвілі збив свій ­капітал у ­Росії у 1990­х. Має контакти в тамтешньому кримінальному ­світі. Він хоче реанімувати економічні й культурні зв'язки з Росією. ­Головне, щоб не за рахунок легітимації статусу Кремля у Південній Осетії та Абхазії. Іванішвілі вважає ці території частиною Грузії, окупованою росіянами. У його команді є люди, які вірять, що можна домовитися з Південною Осетією та Абхазією. Якщо поводитися з ними правильно і визнати сторонами конфлікту, тоді вони погодяться на співіснування з грузинами у рамках однієї держави. Але це неможливо, доки їх підтримує Кремль.

Після 2013­го Саакашвілі може очолити опозиційну партію. Якщо він піде з посади президента цього року, сумніваюся, що його оберуть її лідером. Відповідно, він зникне з політики й стане приватною особою. У Грузії є закон про імунітет президента і його родини. Цим законом він убезпечений від переслідувань.

 

Яна КОБЗОВА, 27 років, експерт Європейської ради міжнародних відносин, Лондон:

– Грузія показала – вона одна з небагатьох пост­радянських країн, де є демократичні процедури, зокрема передачі політичної влади.

Зовнішня політика не зміниться. Іванішвілі заявив про стратегічне партнерство зі США та інтеграцію до НАТО й ЄС. Зміниться тональність. Інтеграцію не намагатимуться робити наскоком, як за Саакашвілі. Від цього Грузія тільки виграє. Саакашвілі був активний у реформах, але не брав до уваги правила гри. Ефективність для нього була важливіша від демократичного процесу. Це не подобалось ЄС – вважали, що він надто все централізує. Є надія, що Іванішвілі більше поважатиме демократичні цінності.

Європейської перспективи Грузія досі не має, як і жодна інша ­країна Східного партнерства. Теоретично вона може її отримати, але це мало залежало від Саакашвілі. Так само не дуже залежатиме і від Іванішвілі. Бо прийом нових членів і зміна формату спів­праці – це наслідок процесів усередині ЄС.

Росія точно не виграє від зміни влади. Грузини змінили її не тому, що хочуть покращення стосунків із Москвою, а тому, що Саакашвілі не забезпечував підвищення рівня їхнього життя. Можливо, Росія відкриє свій ринок для грузинського вина. Але не більше. Проте це відбудеться лише після відходу Саакашвілі, бо з ним росіяни взагалі не хочуть мати справи. Москва визнала незалежність Абхазії та Південної Осетії – і вже нічого не можна змінити. А це – головне для Грузії. Тобто відносини не можуть покращитися кардинально.

Опозиція критикувала багато реформ Саакашвілі, і зараз вони спробують їх удосконалити. Велике питання, що з цього вийде.

Партія Саакашвілі піде в опозицію. Наступний рік буде такий ­самий, як у Франції, – коли президент і парламент належать до різних партій. Проте це "співжиття" для такої країни, як ­Грузія – зовсім нове явище. Якщо, наприклад, чіпатимуть його реформу поліції, яку Саакашвілі вважає своїм успіхом, то такий закон він не підпише. І може бути конфлікт.

Сподіваюся, що після відходу з посади президента Саакашвілі не переслідуватимуть. Грузини ж бачать, що відбувається в Україні. ­Навряд чи Іванішвілі повторюватиме помилки Януковича.

 

Віталій ПОРТНІКОВ, публіцист, 45 років, Київ:

Треба усвідомити, що саме ми підтримуємо в грузинських змінах: конфронтацію з Росією, ­право­охоронні реформи, зміни в економіці, що покінчили з корупцією? Ті, хто шкодують за помаранчевою революцією і вважають трояндову доказом того, що кольорові революції можуть бути успішні, сприймають поразку Саакашвілі мало не як трагедію. Але зараз ми якраз і побачимо, чи була вона успішна. Наступні кілька років покажуть, наскільки усталені грузинська демократія та реформи. Якщо вони були пов'язані з однією людиною, то не варті щербатого шеляга. Якщо ж триватимуть, а на наступних виборах виграє інша партія, то це означатиме, що трояндова революція перемогла. І що реформи незворотні.

Саакашвілі звільнив бізнес, створив легкі умови для його реєстрації. Подолав корупцію в державних установах та право­охоронних органах, скоротив чиновництво. Але виявилося, що для більшості це не мало вирішального значення. Адже Грузія – країна з повальним безробіттям. Іванішвілі потрібно буде розвивати соціальну функцію держави.

Він – популіст. Але таким самим популістом на момент приходу до влади був і Саакашвілі. Він навіть не згадував про реформи. Просто економічна ситуація в країні не дозволила Саакашвілі реалізувати той початковий популізм. На це не було грошей. В Іванішвілі вони є.

Грузинські політики мають ілюзію, що тільки­но почнуть домовлятися з Росією, як та відмовиться від підтримки сепаратистських провінцій. Свого часу з такою ілюзією прийшов до влади Едуард Шеварднадзе. Це закінчилося втратою Абхазії. Новою ілюзією було відвоювати їх силою. З нею приходив Михаїл Саакашвілі. Це закінчилося визнанням Абхазії та Південної Осетії Росією за незалежні держави. Хоч би які ілюзії зараз мав щодо Росії Бідзіна Іванішвілі, їх теж дуже швидко спростує реальність. Не треба від Грузії чекати чудес. Якщо вдасться зберегти демократію і розвивати економіку, втративши третину території, – це буде великий успіх Іванішвілі.

Майбутнє Саакашвілі залежатиме від того, чи він буде здатен спів­працювати з новою владою. А вона зацікавлена в його відході з політичної арени. Якщо розпочати розслідування резонансних політичних справ часів Саакашвілі – справу Зураба Жванії (колишній прем'єр­міністр, нині покійний. – "Країна"), Іраклія Окруашвілі (колишній міністр оборони, згодом дістав політичний притулок у Франції. – "Країна") та інших, – то нинішньому президентові доведеться несолодко. Силовий апарат завжди орієнтується на переможця. Ми чудово це бачимо в Україні. Довести причетність Саакашвілі та його команди до вбивств і зловживань буде досить просто. Усе залежатиме від того, наскільки Іванішвілі цього захоче. "Національний рух" посиплеться, у грузинському парламенті будуть свої "тушки".

 

Лариса БУРАКОВА, економіст, автор книжки "Чому в Грузії ­вийшло", Москва, 26 років:

Може бути три сценарії розвитку подій. ­Перший – "Грузинська мрія" намагатиметься реалізовувати всі передвиборні обіцянки. Вони не мають політичної єдності, учасники коаліції зібрані з різних середовищ. Усередині коаліції нема єдиного уявлення про майбутнє Грузії. Тим часом у країні величезне безробіття, вона досі залишається бідною. Намагання реалізувати обіцяне призведе до падіння рейтингу "мрійників".

За другим сценарієм, Іванішвілі продовжуватиме реформи ­Саакашвілі. Нехай використовуватиме інші методи, головне, щоб вони дали результат. Хоча я в це не особливо вірю. Іванішвілі міг створити підприємство, що дало би тисячі робочих місць. Але не створив. Тому чекати від нього ґрунтовних реформ не варто. ­Днями у Грузії обікрали банківський філіал, чого не було роками. У людей з'явилося відчуття вседозволеності, анархії. Тепер можна робити те, що не можна було за Саакашвілі.

У партії президента меншість у парламенті. Тож, за потреби провести якесь рішення, їм доведеться домовлятися з "мрійниками". Тоді може розгорнутися третій сценарій – парламентська гра. Коаліція та опозиція співпрацюватимуть у деяких питаннях.

Те, що відбулося у Грузії, – перемога для всіх. Будь­якій владі потрібен струс, щоб вона постійно працювала ефективно.

×