"Команда Януковича викувала гвіздки для власного розп'яття"

5

25 лютого минає два роки з дня інавгурації президента  Віктора Януковича. Що він мав зробити за цей час і що зробив?

 

Ірина БЕКЕШКІНА, 60 років, директор фонду "Демократичні ініціативи":

— До президентства Януковича наша держава була таким собі унікальним кентавром. З одного боку, були громадянські й політичні права, вільна країна – за рейтингом Freedom House. З іншого, одна з найкорумпованішіх держав, поряд із диктатурами й автократіями – за оцінками Transparency International. Янукович міг знищувати або корупційні схеми, або права і свободи. Він узявся за права і свободи. І ми стали частково демократичною країною.

Повністю знищити демократію не вийшло: коли є інтернет, повної цензури бути не може, люди знатимуть про лавочки для метро за вартістю авто, про непрозорі державні закупівлі, про бурові вишки і "­Межигір'я".

 

Олександр ПАСХАВЕР, 66 років, президент Центру економічного розвитку:

— Економіка, як і вся країна, вимагала радикальних системних реформ. Думаю, Янукович і його команда усвідомлювали це. Бо несприятливий клімат був як для приватного підприємництва, так і для державного сектора. Треба було реформувати і соціальну сферу, що дуже відстала від руху до ринкової економіки. ­Потрібно змінити регулювання природних монополій. Але за два роки рівень монополізації економіки тільки зріс, а боротьба із зарегульованістю бізнесу стала формальною. Це веде нас до паралічу.

 

Лесь ТАНЮК, 73 роки, голова Спілки театральних діячів:

— Президент мав би будувати гуманітарну політику. Це, по­перше, збереження традицій української культури, мови, розвитку книговидання. По­друге – підтримка українських інновацій. У нас чимало молодих талантів, які стають дипломантами міжнародних конкурсів. Центр Леся Курбаса, наприклад, що розвиває теорію театрального мистецтва, видає книжки без допомоги Міністерства культури, найкращий із п'яти подібних закладів у світі. А Янукович і його команда спромоглися хіба на те, щоб знищити бібліотеку, забрати приміщення у книгарні, закрити кінотеатр, вигнати художників із майстерень. Це – від нерозуміння стратегічної ролі культури. Ми – нація людей духу, гуманітарного виховання. Ставити на заробляння грошей у цій сфері – це біг на дуже коротку дистанцію.

Замість того щоб творити державу на ­зміцненні єдності народу, відродженні національних і духовних традицій, Янукович скоротив бюджет на культуру. Остання зміна керівників провідних музеїв – це рейдерство. Фахівців змінюють на менеджерів, а фактично йдеться про зміну політики: Лавра і Софія мають самі себе годувати. А якщо не зможуть – віддамо Російській православній церкві.

У культурній сфері команда Януковича за два роки викувала гвіздки для власного розп'яття.

 

Вадим КАРАСЬОВ, 55 років, директор Інституту глобальних стратегій:

– Янукович не підписав угоди про зону вільної торгівлі з Євросоюзом, чим не захотів подальшої євроінтеграції.

По­друге, не зумів домогтися перегляду газових контрактів із Росією.

Не став Володимиром Путіним, хоч і створював подібну до путінської політичну модель – без популярності й харизми лідера така модель неповноцінна. Це третє невиконане завдання.

Четверте – не зміг усунути з української політики Юлію Тимошенко. Вона й досі залишається першим номером в опозиції та єдиною альтернативою президентові.

По­п'яте, як наслідок – через справу Юлії Володимирівни не зміг уникнути стану напівізоляції від Росії та Євросоюзу, бо не переконав українців та європейців у тому, що вітчизняні суди вільні й незалежні.

Шосте – немає стабільності й покращення життя вже сьогодні, про які говорив під час передвиборної кампанії 2010 року. Є лише підім'ятий під президента парламент і новий силовий контур влади.

 

Кость БОНДАРЕНКО, 42 роки, політолог:

— Янукович відновив політику багатовекторності, повернув ­країну до ­Конституції 1996 року, знищив двовладдя між президентом та ­прем'єр­­міністром, що було за Ющенка. Тоді не ­знали, хто ж та влада, а нині, якщо ­спитати – усі вказують на Януковича.

Маючи стільки влади, Віктор Федорович не забезпечив результату реформ. Останній рік узагалі виявився втрачений для змін. Це головне, чого він не зробив.

Вчинок негативний – справа Юлії Тимошенко. І всередині країни, і поза нею це значний мінус, який багато що ускладнив. Не в останню чергу – відібрав кредит довіри.

×