Ломами й лопатами відмикали двері кабінету директора крематорію на Байковому кладовищі в Києві 1 березня. Віталій Христенко чотири доби ночував там. На початку лютого столична міська адміністрація відмовилася продовжувати з ним контракт. Віталій Валерійович звернувся до Голосіївського райсуду Києва. Кабінет взяли штурмом. Новий директор Анатолій Данилюк запевняє, що діяв у межах закону, а його попередник не хотів залишати робоче місце добровільно
Слово "крематорій" походить від латинського сremio – "спалювати". Так називають споруду, обладнану для кремації – спалювання тіл померлих людей у спеціальній печі.
Традиція трупоспалення, стверджують учені, має глибше коріння, ніж поховання в землі. Розвинулася передусім у народів, що жили на лісистій території. На півночі під час тривалих суворих і сніжних зим було важко копати могили за допомогою примітивних знарядь. На півдні ж, як-от у вологих тропіках Індії, до спалювання трупів спонукав страх перед епідеміями, що спалахували від розкладу тіл.
"У дохристиянську добу покійника клали на поліна у ритуальному вогнищі, біля святилищ-капищ. Разом із покійником спалювали родичів, слуг, – пише історик Михайло Брайчевський у праці "Утвердження християнства на Русі". – У вогнище кидали тварин і предмети домашнього вжитку, які, вважалось, потрібні у потойбічному світі. Слов'яни трупоспалення часто поєднували із закопуванням урн із прахом у землю". У "Повісті минулих літ" описано, що в радимичів і в'ятичів під час похорону спершу влаштовували військові ігрища, змагання, бенкети над покійним, а вже потім спалювали тіло на вогні.
Після хрещення Русі обряд поховального вогнища був витіснений захороненням у землі. Бо вважають важливим, щоб тіло померлого збереглося цілим для подальшого його воскресіння.
– Ми негативно ставимося до кремації, – заявив 2008-го протоієрей Всеволод Чаплін із Відділу зовнішніх церковних зв'язків Московського патріархату. – Звісно, коли родичі просять відспівати небіжчика перед кремуванням, служителі церкви їм не відмовляють. Але люди, які сповідують православ'я, повинні поважати померлих і не допускати руйнування тіла, створеного Богом.
В Україні є три крематорії: у Києві, Харкові й Одесі. Коли у 1970-х запрацював столичний, у ньому спалювали одного покійника на день. Сьогодні – щодня до 40 тіл.
У Донецьку крематорій закінчили будувати 1982 року. Але він так і не почав роботу: через технічну помилку під час тестів у одній із печей стався вибух. Її перебудували, але крематорій не дозволили відкрити: за 200–300 м від нього виросли дев'ятиповерхівки житлового мікрорайону "Шанхай". А це є порушенням і техніки безпеки, і екологічних норм. Відтоді будівля крематорію в Донецьку стоїть занедбана. Періодично місцева влада обіцяє запустити його, але вже як кріогенну установку – у такій заморожують небіжчиків за температури -200°С, після чого останки закопують у спеціальному контейнері.
Київський крематорій – одне з небагатьох комунальних підприємств, що є прибутковим. Земля на Байковому кладовищі, де він розташований, дорога. Торгують місцями в колумбарії при крематорії, який займає 18 га.
96% українців обирають поховання в землю, кажуть у Всеукраїнській асоціації працівників похоронних організацій. Кремують 3,3% небіжчиків. Торік таких було близько 19 тис. Частка кремацій при похованні у Німеччині становить 70%, у Франції – до 80%.
Замовлення церемоніального залу, соснова труна й урна обійдуться в 1000 грн. Найдешевша урна – з нержавійки – коштує 300 грн, найдорожча, латунна, 1660,80 грн.
– Коли замовляли похорон, нам казали, щоб на покійному не було товстої одежі, – розповідає 60-річна Наталя Селіна, яка до київського крематорію прийшла по урну з прахом чоловіка. – Труну підвезли катафалком, з оркестром занесли до церемоніальної зали. Розпорядник урочисто прочитала біографію чоловіка – я її написала. Коли закінчила, запропонувала всім слово. На каталці погрузили в ліфт, і він поїхав вниз. Як палили тіло, не показували.
"При спаленні трупа без гробу спостерігається така картина, – описано в брошурі "Регенеративная кремационная печь "Металлург", що вийшла в Петрограді 1921-го. – У момент вводу трупа в камеру спалювання спалахує одяг і волосся, після цього лопаються очі, труп починає ворушитися внаслідок скорочення м'язів від високої температури. Голова відкидається назад, руки, схрещені на грудях, розкидаються, ноги згинаються в колінах і в стегнах, іноді спостерігається згинання тіла в попереку, внаслідок чого верхня частина тулуба піднімається. Одночасно з цим починається горіння кінцівок і обпалювання тканин обличчя й голови. Спостерігається кипіння крові через очні, вушні й носові отвори й через рот. Шви черепної коробки розходяться. У цей же час окреслюються кістки кінцівок і грудна клітка, а голова відділяється від тулуба. Майже одночасно з початком горіння кістяка, череп розвалюється й оголюється мозок, що горить зеленкуватим полум'ям. Кінцівки у цей час відпадають. Спостерігається палання легенів і нутрощів грудної клітки і, дещо пізніше, починається горіння нутрощів черевної порожнини. Кістяк у цей час догоряє, але попіл ще зберігає частково форму кісток, частково ж розсипається. Нутрощі поступово догоряють, крім мозку, легенів, шлунка, нирок і печінки, які згоряють останні ".
З тіла вагою до 100 кг залишається 2 кг праху. Незгорілі частини кісток перемелюють, металеві запонки, зубні коронки, прикраси після кожного спалення збирають магнітом. Урну можна забрати наступного дня після кремування.
Колумбарій – цвинтар, де хоронять прах після кремації. "Ніша для голубів" означає це слово латиною: голуб є символом душі. В Одесі колумбарій має вигляд стіни. У Києві урни закопують у землю навколо крематорію. Працівники кладовища називають це місце "гуртожитком" – на 1 кв. м розміщують до чотирьох урн.
Анекдот:
Глава міської адміністрації на зборах директорів підприємств:
– Сьогодні у людей рідко вистачає грошей на м'ясо й молоко.
Голос із залу:
– Будемо працювати в дві зміни!
– Завтра люди зовсім не зможуть купити ні м'яса, ні молока.
– Будемо працювати в три зміни!
– Та хто там такий свідомий?
– Я – директор крематорію!
31 
1
Комментарии
3