З початку року на приміських і міжміських маршрутах водії не мають права перевозити пасажирів без квитків. "Через касу" відправляти людей на села почали на другій автостанції Львова.
Володимир Гордоловський, 21 рік, у Львові здобуває вищу освіту. На вихідні їде до Червонограда — саме з другої автостанції, що на вулиці Богдана Хмельницького.
— Не розумію, нащо то зробили, — каже Володя. — Раніше було просто: зайшов, заплатив, поїхав. Тепер треба вистояти в довгій черзі. У п"ятницю простояв десь хвилин п"ятнадцять.
Показує квиток водієві білого бусика з табличкою "Львів–Червоноград". Той кілька секунд дивиться й повертає — не та година відправлення. Його рейс за півгодини.
— Ну, вже приїхав... — розчаровано розводить руками хлопець.
До розмови приєднується 84-річна Ганна Костянтинівна. Вона мешкає у селі, що на півдорозі між Червоноградом і Львовом. До обласного центру їздить часто — возить внукам сир, молоко, яйця.
— Маю посвідчення учасника війни. А ви ж знаєте, як до нього водії ставляться. Часом просто випихають... Доводиться пропускати два-три буси. А як і їду, то всю дорогу мушу простояти на хворих ногах, бо не заплатила до кінцевої. Зараз мені стало легше: беру в касі "нульовий квиток", і водій мусить мене взяти, — зморшкувата бабуся подарувала щиру беззубу усмішку і рушила до дверей.
Водій щось буркнув, але скорився й пропустив жінку. Із журналістом розмовляти відмовився — гримнув дверима.
— На нас то ніяк не впливає, — зізнався його більш балакучий колега з іншого бусика. — Сказали у касах — значить у касах. Але пасажири нервуються, кажуть, що надоїдає в чергах стояти.
Відходять метрів 50 і зупиняють маршрутки за територією станції. Далі їдуть стоячки
На автостанції не така вже й довга черга. У стіні прорубали два додаткових касових вікна. За склом видно, як досвідчена касирка інструктує молоду дівчину — більшість працівників взяли на роботу 1 січня. Диспетчер Олег Секрет, 23 роки, працює на автостанції нецілий місяць. За цей час переконався, що нововведення з квитками позитивне:
— Раніше мали купу скарг. Сьогодні за день прийшло лише десь зо п"ятеро людей, які проґавили свої маршрутки. Але це не страшно, квитки можна здати й отримати гроші назад.
Олег Секрет каже, що з автостанції не випускають жодного автобуса зі "стоячими" пасажирами. Але ті відходять метрів 50 і зупиняють маршрутки за територією станції. Далі їдуть стоячки. Салон перетворюється на бочку з оселедцями — і все по-старому.
Друга автостанція — єдина, що з 1 січня почала реалізовувати квитки. Касирки автостанції N8, біля головного залізничного вокзалу, взагалі не чули про нововведення. А на дверях автостанції N6, що на Личаківській, здоровенні замки висять уже п"ять років. Виконувати вимоги українського законодавства тут нікому.
Але у Львові приміські маршрутки вирушають також чи не з кожної площі та тупикової вулички. Тобто майже всі перевізники порушують ще один закон — везуть пасажирів без квитків з невстановлених місць. Стежити за цим мала би Дорожно-патрульна служба.
Голова обласної Асоціації роботодавців автотранспорту Ігор Дума, 54 роки
— Не можна ставити запитання, подобається це мені чи ні. Держава дала вказівку — мусимо виконувати. Досі проблем не було, бо держава дозволяла працювати перевізникам на єдиному податку, який у Львові становить 200 гривень на місяць. Я знаю, що біля маршруток крутяться серйозні гроші. Буває, що за день одна машина заробляє 300 гривень. Зрозуміло, що єдиний податок у такому випадку — не діло. Саме тому постала нагальна потреба вивести цей бізнес із "тіні".
Хочу також зауважити, що квитки — дуже корисна для пасажирів річ. Купуючи їх, громадяни сплачують страховий збір, що дозволить отримати страхові кошти у разі ДТП.
Зараз слід пройти цей важкий шлях. Із когось доведеться взяти штраф, у когось — відібрати ліценцію. Це треба пережити.
2 
1
Комментарии