У мене збереглися кілька агітаційних листівок із президентських виборів 1 грудня 1991 року. Нехитрі, на дешевому папері - нинішнім політтехнологам на сміх. Ось агітка тодішнього голови Верховної Ради Леоніда Кравчука - звернення до громадян під гаслом "Наш Голова - наш Президент". Зо два десятки підписів під текстом. Народний артист, академік, токар, генеральний директор, головний редактор, голова садово-городньої бригади колгоспу ім. Маркса.
Поважні люди закликають підтримати Кравчука тих, "хто хоче ліпшої долі для себе й своїх дітей, хто хоче дружно жити і вільно творити в сім'ї вольній, новій - в незалежній демократичній Україні". Серед агітаторів - художній керівник хору ім. Верьовки Анатолій Авдієвський, керівник Інституту літератури Микола Жулинський, нині нардеп від БЮТу, а тоді директор Інституту світової економіки і міжнародних відносин Олег Білорус, покійна вже співачка Євгенія Мірошниченко.
Листівку Чорновола зробили як порівняння біографій - його та Кравчука. "1980 - третій вирок, 5 років ув'язнення", - це в колонці із життєписом лідера Народного руху. "1980 - чергове підвищення, завідувач відділу пропаганди та агітації ЦК КПУ", - у біографії Кравчука. "1988 - створює правозахисну організацію - Українську Гельсінську спілку". "1988 - завідувач ідеологічним відділом ЦК КПУ". Агітку завершує невибагливий віршик:
Гіркі нам випали роки,
Вони не скінчаться ніколи,
Якщо програють Чорноволи
І переможуть Кравчуки".
Чорновіл програв уже в першому турі й без шансів: 23% проти 62%. Колишній дисидент і в'язень сумління здобув більшість голосів лише в трьох областях у Галичині. Гіркі роки тривають, і краю їм поки що не видно. Чи справді все змінилося б і Україна пішла зовсім іншим шляхом, якби тоді сталося диво й переміг Чорновіл? Мабуть, ні. Бо ж проблема не в політиках чи президентах, а в українцях. Зміняться вони - зміниться Україна. І гірких років нарешті почнеться кінець.
1 
1
Комментарии