15 серпня міська влада данської столиці Копенгагена надала напівавтономний статус общині "Вільне місто Християнія". 26 вересня минає 40 років, відколи група хіпі під керівництвом анархіста Якоба Лудвіґсена захопила порожні казарми в центрі столиці, на острові Амо, й проголосила їх незалежною Християнією. Там заборонили автомобілі, важкі наркотики, вогнепальну зброю й бронежилети. На центральній вулиці Бариг, де місцеві вільно торгують марихуаною, забороняють фотографувати. Продаж легких наркотиків - основне джерело доходу жителів поселення. Але звідси й головні негаразди. Дехто з бариг продає важкі наркотики.
- Формально ця земля досі належить уряду. Але ми нічого не можемо зробити з нею, - каже Єспер Крістенсен, речник міськради Копенгагена. - Тому хочемо надати їм право викупити будівлі у власність, щоб вирішити цю проблему.
Жителі Християнії говорять, що приватна власність суперечить самій ідеї комуни. Зараз у "місті в місті" живуть близько тисячі людей
Андре ЛЬЮЇС, 41 рік, учитель, Копенгаген:
- Шкода, що військові одразу не розігнали поселенців. Зараз там повна анархія. З одного боку, добре, що приїжджають туристи, а з другого - у Християнії живуть наркомани й наркоторговці. Ці люди не можуть себе забезпечити ніяк інакше. Більшість не мають нормальної роботи. Мій приятель-полісмен розповідав: християнці, як тільки бачать поліційну машину, кидають пляшки з коктейлем Молотова. Боюся, щоб мої діти не спокусилися цією "свободою".
Еріка ОЛІЛА, 20 років, студентка, Нью-Йорк, США:
- Два роки тому на сайті знайомств потоваришувала з Івеном, цікавим хлопцем із Копенгагена. Запросив мене в гості, влаштував екскурсії. Якось забрели до Християнії. Це - неймовірне місто за півгодини ходи від парламенту Данії. Ніхто нікуди не поспішає. Всі дуже привітні. Діти бавляться на вулицях, а поруч вештаються з косяками дорослі. Всі стіни розмальовані графіті, огорож ніде немає.
Ханна ДЖЕНСЕН, 32 роки, домогосподарка, Копенгаген:
- Хотіла пожити кілька місяців у Християнії, коли мала проблеми в особистому житті. Навесні прийшла в місто. Там прекрасно. Коли вітаєшся до незнайомців, вони відповідають так, ніби ви старі друзі. Але мене не прийняли. Одна жінка сказала: аби жити в Християнії, маю вийти заміж за когось із місцевих. Ми з нею потоваришували й вона не раз запрошувала до себе. Живе у вагончику. Там затишно, хоч і бідно. Їдять переважно овочі, які вирощують під вікнами. Дехто тримає кролів.
Дерек БАЙНЕР, 45 років, педіатр, Копенгаген:
- Кілька разів на рік приїжджаємо в Християнію, щоб оглянути дітей. На це в лікарні спеціально виділяють кошти. Не всі батьки звертаються до медиків, часом запускають хвороби. В одній родині четверо дітей. Вони відмовилися від традиційних засобів гігієни - замість них використовують природні замінники. Не носять взуття й білизни. Звичайно, у житловому районі Копенгагена на них дивилися як на божевільних. Вони продали квартиру й переїхали на острів. Мають найздоровіших дітей, яких я будь-коли бачив. Але є і другий бік - батьки постійно під впливом наркотиків, діти покинуті самі на себе. Таких зараз, на жаль, більшість. У Християнію з'їжджаються також і різні покидьки, сприймаючи острів як територію вседозволеності. Сподіваюся, комуна, як організм, зможе сама з цим упоратися й повернутися до того, чим вона була з самого початку.
Батьки постійно під впливом наркотиків, діти покинуті самі на себе. Таких зараз більшість
Фанні Рейнетсен, 60 років, пенсіонерка, Копенгаген:
- Мені Християнія не заважає, але моя невістка записалася в комітет за очищення острова Амо. Її обурює, що комуна оголосила свої закони й не хоче підкорятися данським, тоді як держава виділяє їм гроші на школу та лікарню. Але найбільша проблема - наркотики. На центральній вулиці вільно торгують гашишем та марихуаною. Старшокласники їдуть туди, щоб розважитися. Невістка каже: коли розженуть Амо, у Копенгагені одразу впаде рівень злочинності.
Колись туди переїхали чоловіків брат із дружиною. Вона була дивною завжди. Коли почула про Амо, звільнилася з роботи, забрала доньку й вони оселилися в Християнії. Ерік пожив там тижнів зо три й повернувся. Подав на розлучення, суд залишив доньку йому. Потім знову одружився, має ще двох дітей. Інга, його перша дружина, залишилася на острові. Народила трьох дітей, зараз вирощує якісь овочі. Обоє щасливі, а так би мучилися разом досі. Якщо людина може себе знайти там, то не треба заважати.
Бройд ПЕДЕРСЕН, 30 років, поліцейський, Копенгаген:
- Християнії дали автономію, щоб скинути її з голови поліції, бо це - одна з найбільших проблем столиці. Років 20 тому на острові ми намагалися щось робити з незаконною торгівлею наркотиками. Тоді торговців було менше й обіг був мізерний. Проти виступила сама комуна. Мовляв, не лізьте в наші справи. Поступово банди зрозуміли, що це - золота жила. Зараз сфери впливу там поділені, налагоджені мережі, вилучаємо й кокаїн, і героїн. Аби щось зробити, потрібні рейди, обшуки, облави. Щоразу після них на острові протести, демонстрації. Мовляв, знову посягнули на їхню свободу. Як сказав шеф поліції, не можна навести лад у когось вдома, якщо він сам цього не хоче. Тепер матимуть самоврядування, а значить і обов'язок самим підтримувати порядок.
Зараз сфери впливу поділені, налагоджені мережі, вилучаємо й кокаїн, і героїн. Аби щось зробити, потрібні рейди, обшуки, облави. Щоразу після них на острові протести, демонстрації
Матея, 52 роки, художник, Християнія:
- Зараз острів мало подібний на себе 30 років тому, коли ми переїхали сюди з чоловіком. Тоді тут жили людей із 30. Потім почали приєднуватися однодумці.
Я їжджу з виставками, даю уроки, до мене приїжджають на майстер-класи. На все необхідне нам вистачає. Сусідки також учать чомусь туристів, багато хто мають заощадження в банках, здають квартири.
Мені подобаються діти, які тут виросли. Вони не бачили агресії, зла, усі дуже творчі. Хоч на острові є середня школа, більшість - за домашню освіту. Дивно, але гуманітарних професій діти Християнії не обирають - маємо кількох лікарів, інженера.
Люди бояться нас, бо уявляють тут постійні оргії під важкими наркотиками. Ми зовсім не такі. Християнія - містечко тих, хто не захотів жити у великому світі, яким він є зараз. Ми намагалися створити альтернативну реальність без того всього, що псує життя поза островом.
Князівство Сіленд продають за 750 мільйонів євро
У Північному морі, за 10 км від узбережжя Великої Британії, на платформі Рафс-Тавер площею 55 кв. м є незалежне "князівство".
У Другу світову там стояли зенітні гармати, з яких стріляли по німецьких літаках. 1966-го відставний майор британської армії Педді Рой Бейтс із другом Ронаном О'Рейлі вирішили зробити на Рафс-Тауер парк розваг. Наступного року О'Рейлі спробував відібрати платформу в Бейтса, але той, разом зі своїми послідовниками, відстрілювалися з гвинтівок. Коли напад відбили, Бейтс проголосив створення суверенної держави князівство Сіленд. Себе іменував князем Роєм І.
Ще за рік до Сіленда підійшли британські патрульні катери. Рой І та його син принц Майкл відповіли попереджувальними пострілами в повітря. Платформу не захоплювали силою, але на Бейтса подали до суду. Той вирішив, що Велика Британія не повинна втручатися у справи князівства, бо воно розташоване поза межами її територіальних вод. Це рішення Рой І розцінив як фактичне визнання незалежності Сіленда.
Відтоді населення князівства скоротилося від кількох десятків до трьох чоловік. На початку 2000-х принц Майкл запросив американську компанію ?Хейвен Ко? розмістити в Сіленді комп'ютерні сервери. Так можна заробляти, надаючи хостинг незалежним інтернет-сайтам. Після того, як 2008-го компанія закрилася, Майкл виставив князівство на продаж за 750 млн євро. Покупця досі не знайшли.
6
спроб розігнати Християнію зробив за останні п'ять років данський уряд разом із громадськими організаціями. Жителі комуни відбивалися пляшками й камінням
Менсон створив "Сім'ю"
1967-го поблизу Лос-Анджелеса на ранчо Спен 33-річний Чарльз Менсон разом із Мері Браннер створили комуну "Сім'я". Приймали всіх охочих. Більшість членів - колишні засуджені, наркомани та повії. Менсон пізніше розповідав, що "Сім'я" заробляла продажем наркотиків, а на дозвіллі співали й займалися груповим сексом.
Член комуни Боббі Босолей 1969-року ще з двома "сім'янинами" за наказом Менсона вбив Брюса Девіса. Той продав їм партію неякісних наркотиків.
За кілька тижнів Менсон відправив чотирьох комунарів до будинку продюсера Террі Мелчера. Звелів убити всіх, хто там буде, й забрати готівку. Сказав, що вчинити так йому наказують пісні Beatles. Члени комуни застали там п'ятьох людей - 18-річного Стіва Перента, друга місцевого прибиральника, 25-річну Ебігейл Фолгер, доньку мільйонера, відомого чоловічого перукаря 35 років Джея Себрінга, Войцеха Фріковскі, 32 роки, та 26-річну Шерон Тейт - друга та вагітну дружину режисера Романа Поланскі. Усіх зарізали.
Наступного дня Менсон із шістьма членами комуни вбили власників мережі магазинів подружжя Ла-Б'янка. Ще за тиждень лідер "Сім'ї" знищив працівника ранчо Дональда Ші, бо вважав, що той доносить на нього в поліцію.
Членів "Сім'ї" заарештували в жовтні того ж року за підпал. Менсона та ще шістьох засудили до смертної кари, але пізніше вирок замінили на довічне ув'язнення.
Чарльз Менсон досі сидить у в'язниці штату Каліфорнія в Коркорані.
3 
1
Комментарии