"Втратив пам'ять на два місяці, мова рік відновлювалася"

 

50-рiчний Володимир Гнатюк із міста Красилiв Хмельницької області живе удвох із сином Віталієм, 21 рік. Володимир Феофанович каже, обоє - жертви домашнього насильства з боку жінки.

- Із Валею познайомився 1981-го, на агрегатному заводі в Красиловi. Працював зв'язківцем, вона - у відділі технічного контролю. Мої батьки були проти, але така в нас любов сталася - гіпноз! Затягнуло, як в ополонку.

Жили добре, поки дітей не завели. Одного разу сказали, що вона на роботі кудись їздить із якимсь чоловіком. Тоді ми розійшлися вперше: Володі, старшому синові, було півтора року.

За кілька місяців пробачив Валю. Казала: "То був грiх", падала на коліна. Помирилися, другу дитину нажили. Я пахав на двох роботах, аби закінчити двоповерховий дім, виходив о сьомій ранку. Вона сиділа з дітками. Не знав, що у той час відбувалося, поки знайомий її в лісі не побачив. Збирав гриби, помітив машину, в якій кричав Вітальчик, наш молодший. Сидів замкнений, а вона з мужиком відійшла на півгодини. Як повернулися, дитина вибігла з машини в істериці, била маму кулаками. Жінка вдарила його в обличчя. Я помітив, що у Вітальчика проблеми, коли йому було три роки. Ріс веселий, співав, і раптом змінився. Ховався у шафу, людей боявся. У нього діагностували важку психічну хворобу.

Мої батьки були проти, але така в нас любов сталася - гіпноз! Затягнуло, як в ополонку

Дружина робила так близько двох років. Потім розповіли: мала багатьох коханців, з'являлася в ресторані, поки я вкалував. Виходила за молоком на чотири години, а діти були замкнені. Поверталася затемна, із запахом спиртного, як малі виплакалися.

Зустрічали новий, 1994 рік. Я прийшов після чергування, не спав більше доби. Уранці попросив Валю розбудити, як зайде товариш. Прокинувся 1 січня надвечір, від розмови на першому поверсі. Чую жінчин голос: "Він спить". Думав, це до мене прийшли. Поки одягався, голоси стихли. Говорю: "Валь, хто приходив?". Вона: "Нікого, не вигадуй". Піднялася до мене на другий поверх. Я нахилився подивитися вниз. Більше не пам'ятаю. Валя потім усім казала: "Йому потрібно в психлікарню, має видіння. Мужика з перепою шукав, посковзнувся". Сусіди вважають, Валя мене скинула. Розслідували, але свідків нема, а я не пам'ятаю, як упав. Втратив пам'ять на два місяці, мова рік відновлювалася.

Через рік розійшлися. На той час отримав другу групу інвалідності. Віталій залишився зі мною. Валя на суді з'явилася на 15 хвилин. Сказала з посмішкою: "Нічого не маю проти". Володя, старший, образився, що я узяв одного Вітальчика. Валя завела нового чоловіка, народила дочку, а Володю скинула на тещу.

Наш дохід із сином - дві пенсії: 760 і 730 гривень. Маю 20 тисяч боргу за операцію. Фізично працювати не можна. Але ми з Вітальчиком вирощуємо картоплю. Сидимо на супах, чотири роки не бачили свинини. Лікарі заборонили хвилюватися. Якщо в телевізорі говорять про підвищення цін, мені відразу голову від болю стискає.

Хотілося б знайти жінку. Усі, коли бачать будинок, кажуть: "О, це добре!" А як дізнаються про розмір пенсії, плавно йдуть убік.

×