Словник, кросворд, клепсидра, підручник із гадання на картах Таро та астрологічний довідник - форми, в яких Павич написав свої романи. За його творами проводили наукові конференції та лекції в усьому світі.
Твори Павича називають гіперлітературою, їх варто було б читати як мережу з гіперпосилань - подібно до інтернет-сайта. Павич писав тільки олівцями та ручками і лише потім обробляв тексти на комп"ютері. Найбільше любив писати на білих полях журналів і книжок у ліжку. А вечорами грав он-лайн в комп"ютерні ігри з молодшою на 31 рік дружиною Ясміною. Вона, письменниця та літературний критик, друга дружина Павича. Її романи "Паризький поцілунок" та "Три стовпи" перекладені російською мовою.
Наталія Чорпіта, 51 рік. Переклала "Останню любов у Царгороді" і "Болото"
- У творах Павич часто використовував фразеологізми. Український читач дивується химерному стилю автора, в якого герой "скаче з одного божевільного каменя на інший", або "саджає гарбузи з дияволом". "Стати на луди камен" із сербської означає "втратити розум". А прислів"я про гарбузи повністю звучить: "хто з дияволом саджає гарбузи, об голову того вони й розбиваються" у значенні - "той, хто водиться з поганими людьми, нехай не очікує добра".
Коли український читач довідується про героя, що він "шалений, наче вітрюган", це створює уявлення про запального, нестримного чоловіка. В оригіналі він "луд к? кошава", де кошава - назва специфічного, балканського вітру, який дме, до речі, з України. Кошава характеризується не лише силою, але й мінливістю напрямків. Цікавим є вибір автором вітру, що найбільше дошкуляє белградцям.
Алла Татаренко, 47 років. Переклала українською книжки Мілорада Павича "Принц Фердинанд читає Пушкіна", "Веджвудський чайний сервіз", "Життя та смерть Іоанна Сіропулоса", "Зоряна мантія".
- 2001-го я переклала "Зоряну мантію". Видавець не зміг оплатити авторський гонорар, який письменник вважав гідним за його твір. Тоді Павич написав листа, в якому відмовився від авторського гонорару. А мені сказав: "Я маю захистити ваш переклад і дарую вам авторське право на українське видання." Це було зроблено без пози і просто.
Дім був для нього своєрідною святинею. Найбільше мені запам"яталися книжки - оригінали й переклади його творів. Їх там була неймовірна кількість! До сьогодні зберігаю французький льодяник, яким мене тоді пригостив Павич.
Він прекрасно знав минуле, тому вмів зазирати в майбутнє. Був видатним істориком літератури, зокрема - знавцем українського бароко. Наш Іван Величковський - Павичів улюблений письменник тієї епохи.
У нього був гарний перстень із чеховською чайкою - відзнака за драматургію. Коли він жестикулював - а робив це дуже спокійно, розмірено - політ птаха накладався на політ його руки. То були жести справжнього аристократа.
Павич відрізняється від інших письменників ставленням до читачів. У своїх творах він дозволив їм бачити те, що вони хочуть, ніколи не нав"язував власні інтерпретації. Його дуже цікавило, що людина може побачити в його творах окрім того, що бачить він сам. А це дуже рідкісна риса у письменників. Зазвичай вони хочуть, щоб читач бачив те, що бачить автор.
Молодий письменник Владимир Піштолу захотів опублікувати своє оповідання під іменем Павича. Той запитав, чи хороший твір і дав дозвіл. Після виходу журналу з оповіданням Павич написав відкритий лист, де сказав, що текст належить третій людині, Немані Мітровичу, - він зрозумів це із стилю. Це остаточно всіх заплутало і заінтригувало.
Під час однієї з наших перших зустрічей я запитала про його улюблених сербських письменників. Він одразу назвав Горана Петровича (найпопулярніший сучасний сербський письменник, молодший за Павича на 32 роки. - "Країна"). Але сказав, що ХХІ ст. буде належати жіночій літературі. Дуже поважав прозу Мар"яни Новакович, яка відома своїм романом "Страх та його слуга". Цінував і твори своєї дружини Ясміни Михайлович. Павич казав, що у його письмі є і чоловіче, і жіноче. Перше - більш раціональне. Друге - чуттєве, містичне, з вірою в таємницю.
З нагоди 80-річчя Павича у жовтні цього року планували міжнародний науковий симпозіум у Новому Саді. Знайшли гроші, погодився приїхати Умберто Еко. Однак в останній момент через бюрократичні суперечки захід зірвався. Організатори прийшли вибачатися до Павича, а той тільки усміхнувся й махнув на це рукою...
2 
1
Комментарии