Жителі російського міста Пугачов хочуть виселити всіх чеченців
Понад тиждень жителі райцентру Пугачов у Саратовській області Росії виходять на вулиці з вимогами виселити з міста чеченську діаспору. Тримають портрети 20-річного Руслана Маржанова, якого в ніч на суботу 8 липня зарізав біля місцевого бару чеченський підліток 16 річний Алі Назіров. Хлопці посварилися й побилися, Алі завдав Русланові 15 колотих і різаних ран скальпелем. Лікарям не вдалося його врятувати.
Пугачовці вийшли на вулиці наступного дня. Найактивніші перекривали автомагістралі й намагалися підпалити кафе, що облюбували кавказці. Старійшини чеченської громади заявили, що забрали з міста найагресивніших чоловіків. У Пугачов направили понад дві тисячі міліціонерів та бійців ОМОНу. Керівника районної міліції звільнили. У суботу на підтримку протестувальникам до райцентру почали з'їжджатися російські націоналісти із Саратова та інших регіонів
Ірина ПАВЛОВА, 22 роки, студентка, Саратов:
– Я чотири роки вчуся в Саратові, але на літо приїжджаю до батьків. Торік наприкінці липня ми з подругою поверталися з дискотеки, й біля нас загальмувала "дев'ятка". Ми побачили, що це – чеченці, й відмовилися сідати до них. Подруга живе далі по вулиці. Я запропонувала її провести, але Оля сказала, що у себе на вулиці вона нікого не боїться. Наступного дня я дізналася, що її зґвалтували четверо чеченців й викинули майже голу за містом. Хоч були і докази, і наші свідчення – нікого не покарали. На впізнання привели якихось бомжів. Олиному батькові сказали, що вона оббрехала чеченців, а сама спала з половиною дискотеки. Це було жахливо. Мало того, що на неї показували пальцями половина міста, так ми бачили, що ніколи не доб'ємося справедливості. Це було не перше і не останнє зґвалтування, за яке ніхто не відповів. Ясно, що мій і Олин тато роблять усе можливе, щоб у місті не залишилося і сліду цих тварин.
Оля зараз зустрічається з хлопцем із семінарії. Ніби все гаразд, але хто знає, як буде потім. Лікарі казали, після того, що чеченці робили з нею, може бути безплідною.
Раїса ЛУТЧЕНКО, 46 років, юрист, Пугачов:
– Ситуація вийшла з-під контролю років зо три тому. Чеченці почали переїжджати сюди цілими сім'ями й поводитися так, ніби це їхня територія. У місті не минало й тижня без бійок, було кілька зґвалтувань. Чеченці трохи притихли, коли одного з їхніх зловили й побили мало не до смерті. Ми думали, почнуть мстити, але тоді вистачило розуму залягти на дно.
Торік стало ще жахливіше. Якщо ображали когось із їхніх, підстерігали й били вдесятьох. Кілька родин поселилися поблизу моєї мами. Коли вона попросила не лазити до неї в садок, 15-річний підліток погрожував їй ножем. Їхній батько вибачався, але молодь усе одно агресивно реагувала на маму. Їй двічі били вікна. Була історія з незаконною купівлею квартир. Пенсіонери скаржилися, що помешкання не продавали, а документи опинилися у трьох родин чеченців. За жоден злочин жодного чеченця не покарали. Не знаю, де в них є зв'язки, але хто б що не зробив, завжди відмазувався. Це вбивство стало останньою краплею. Пугачовці не можуть жити постійно у страху.
Анастасія ВАННИКОВА, 24 роки, вчителька, Пугачов:
– Образливо читати про те, що ми тут боремося, бо п'яні, чи що нам платять. Просто у місті назріли проблеми, й ми не знаємо, як їх інакше вирішити.
У дев'ятому класі в нас четверо хлопців-чеченців. Є й проблемні місцеві, але вони не дозволяють собі посилати вчителів матюками чи погрожувати ножем. Чеченці торгували наркотиками прямо в школі. Одна випускниця скаржилася, що завагітніла від одного з них, а він відмовився одружуватися. Більшість проблем ми вирішували з батьками хлопців. Якось так вийшло, що вони – цілком адекватні, а у наступному поколінні переважають малолітні злочинці.
Мій чоловік від першого дня на протестах. Він ненавидить чеченців після того, як забирав мене з лікарні, де я лежала з загрозою викидня. Ми заїхали на нашу вулицю, а там зібралася компанія десь із 30 молодих чеченців. Ми не могли проїхати, і чоловік посигналив. Почався якийсь абсурд. Один чеченець виліз на дах автівки, інший стрибав на капоті. Решта стукали нам у вікна і щось кричали. Я затулила живіт руками, щоб наш малюк не почув лайки і погроз. Так страшно мені ще не було. Я боялася, що вони просто витягнуть чоловіка й уб'ють. Потім Олексій поїхав уперед, і вони відчепилися.
Ми розуміємо, що треба навести лад у своєму місті й добиватимемося цього будь-якою ціною.
Павло КРИГІН, 45 років, електрик, Саратов:
– Брат мало не втратив квартиру в Саратові через чеченців. Здав їм кімнату, а вони почали його виживати. Дійшло до того, що не випускали брата з дружиною з кімнати, продали меблі й холодильник, обрізали телефонний дріт. Дільничого викликали і сусіди, і брат, але той приходив, забирав хабар і йшов геть. Допомогло тільки те, що я найняв у Саратові приватну охоронну фірму і з ними приїхав до брата.
З іншого боку, у мого напарника в Чечні загинув син. Тіло привезли в закритій труні. Він не витримав і перед похороном відкрив, коли поряд не було офіцерів. У хлопця була відрізана голова, замість обличчя суцільне місиво. Ні очей, ні язика. Я думав, що Ігор збожеволіє, але він тримався. Потім до нас на фірму влаштувався монтером чеченець Умар. Таке враження, що всю свою ненависть Ігор спрямував на нього. Я стежив, щоб він не зачіпав чеченця, бо в того – шестеро синів. Але він таки підстеріг Умара в парку біля прохідної. Зламав руку, вибив зуби, ушкодив нирку. Умар прийшов за кілька днів і при мені сказав Ігореві: "Я не говорив удома, хто мене побив. Я розумію твій біль. Якщо тобі стало хоча б трішки легше, воно було варте того".
Аман ДЖАМАЛДІНОВ, 47 років, лікар, Саратов:
– Дуже боляче бачити, як росіяни починають нас ненавидіти. Я розумію, що багато у чому ми самі винні. Наша молодь не приймає закони суспільства, у якому їй зараз треба жити. Вони намагаються перемогти стадністю, а це нікуди не годиться. У брата семеро дітей, а професійну освіту здобуває тільки один син.
Я свідомий того, що між нашими народами було надто багато воєн, де втрачали людей обидві сторони. Але ми не можемо мститися один одному до смерті. Це буде новий шлях до рік крові.
1 
1
Комментарии