На третій день маніяка вивели з розквашеним обличчям.Він відмовився їсти

У тюрмах американського штату Каліфорнія ув'язнених у півтора разу більше, ніж у всіх британських

Айвар РОНС, 65 років, колишній охоронець в'язниці Маріон у штаті Іллінойс, США:

– Консультую молодих охоронців перед тим, як вони заступають на роботу. Маю розповідати загальні речі, що насправді нікому не потрібні. Натомість розказую про правила безпеки й поведінки зі складними ув'язненими.Років 25 тому вони могли починати голодування через тортури – тут заперечувати нічого. Могли слідчі не давати спати чи пити, шантажувати рідними, навмисно залишати в камері з агресивними злочинцями чи збоченцями. Тоді були трохи інші порядки, і, якщо справа була термінова, а в'язень мовчав, "розговорювали". Нам заборонено називати імена арештантів, щоб не отримати судових позовів. Дві родини подали в суд на моїх колег за те, що ті в інтерв'ю розповідали про їхніх родичів. Як потім виявилося, одного засудили помилково за вбивство трьох афроамериканців.1984-го до нас привезли маніяка, який викрав і вбив трьох дівчат. З'ясувалося, що зникнення ще кількох жінок подібні до його почерку. На допитах він мовчав як риба. На третій день його вивели з розквашеним обличчям. Він відмовився їсти. На допити водили все одно, а за тиждень почали примусово годувати. Це теж було своєрідним катуванням – через шланг заливали літри суміші. Не знаю, чи він розповів, чи поліція сама знайшла потім тіла ще двох убитих.

У 1990-х під час спільної прогулянки підрізали ув'язненого іспанця. Шестеро оголосили голодування, щоб не свідчити. Хотіли з цього роздути великий скандал, але у двох був державний адвокат, який відмовився спілкуватися з пресою.

Зараз нічого подібного немає. Але багато в'язнів із нудьги починають тероризувати охорону. Хтось вимагає останні гральні диски, інший хоче додаткових побачень із дівчатами за викликом, комусь просто в'язниця не до вподоби. Є засуджені, наприклад, за тероризм, які не мають права на побачення чи спільні прогулянки, але таким чином вимагають їх. Або педофіл-убивця хоче іншу камеру й починає перевертати їжу в нинішній. Мало того, що його людиною називати не хочеться, потім треба все це прибрати і витримати його ідіотські крики. ­Зрозуміло, що за якийсь час педофіла почнуть годувати через лійку.

Смішно чути, що дехто з ув'язнених хоче покращення умов. Вони відбувають покарання, а не відпочивають на курорті.

Джон ЕТКІНС, адвокат-криміналіст Асоціації захисту прав в'язнів, Ексетер, Велика Британія:

– Проблема в тому, що в каліфорнійських тюрмах ув'язнених більше, ніж у всій Європі, часом із довічним терміном за важкі злочини. А кількість місць обмежена. У переповнених в'язницях дуже багато жорстокості й залякування. Звідси поширена практика кидати ­особливо буйних в одиночні камери. Тому влада намагається якнайскоріше вирішити проблему з голодуванням.

Американці могли б менше ув'язнювати людей і використовувати альтернативні міри покарання. Тюрма має бути останнім засобом. Примусове годування не розв'яже проблем, коли хибна вся система винесення вироків.Що може допомогти в боротьбі з жорсткістю в тюрмах? Найнебезпечніших злочинців потрібно саджати в окремі в'язниці чи ­хоча б до окремої частини установ. ­Суворий конт­роль наглядачів: якщо є вияв жорстокості, то порушника одразу переводити до іншої частини. У Каліфорнії цих принципів не дотримуються.

Ерік ВІЛЕР, політолог, 26 років, Аризона, США:

– Раніше примусове годування засуджених застосовували тільки у в'язниці Гуантанамо. Ця міра є двояким, проте єдиним рішенням, що мають у розпорядженні тюремники, аби в'язні не помирали від голоду.Причинами масових голодувань є важкі умови перебування в камерах-одиночках. Ці приміщення майже повністю ізольовані від зовнішнього світу, не мають умов для спілкування, є нелюдськими. Кажуть, вони призначені для тих, кого занадто небезпечно утримувати поміж звичайних в'язнів. Та чи все зроблено, щоб перевиховати цих людей? Чому замість спеціальних реабілітаційних занять необхідно обмежувати їх у найелементарніших потребах та ще більше злити? Примусове годування не розв'язує проблем. Навпаки, збільшує їх кількість.

Федеральний окружний суд США дозволив примусово годувати засуджених із каліфорнійських тюрем. Два місяці тому 130 із них розпочали страйк і голодування проти тривалого утримання в одиночних камерах. Їх підтримали ще 30 тисяч ув'язнених із усього штату. На момент судового рішення в'язні не їли сім тижнів. До суду в штаті діяла заборона примусового годування, якщо засуджений підписував відмову від реанімації. Суддя Телтон Хендерсон скасував її. В'язнів дозволили примусово годувати, якщо вони підписували заяву під час страйку або у близькому до смерті стані. Юристи кажуть, що така практика не усуває проблем і порушує норми міжнародного права. Каліфорнійська влада захищає рішення суду. Переконана, що серед голодувальників були ті, кого змусили протестувати співкамерники

В'язнів Гуантанамо годували через ніс по дві години

Під час примусового годування в тюрмі Гуантанамо на Кубі засуджених прив'язували ременями до стільців. Медичний працівник просовував тонку трубку їм у ніс, щоб вона досягала шлунка. Протягом 1–2 годин годували крапельним розчином харчових добавок ­Ensure, під наглядом санітара. В середньому – 1500 калорій на день. ­Перед процедурою пропонували гарячу їжу або харчові добавки. Якщо в'язень відмовлявся – годували примусово.

У Великій Британії випадки примусового годування трапляються дуже рідко. Таку процедуру може призначити лише тюремний лікар. У країні її не використовують із 1970-х. За Європейською конвенцією із прав людини, примусове годування є жорстоким та принизливим для людської ­гідності.

×