Коли смердить тухлими яйцями, треба одягати теплі речі й лізти на дерево

У світі за півроку зафіксували 60 значних вулканічних вивержень. Пік активності вулканів припаде на 2014-2015 роки

30 тисяч людей утекли з домівок на острові Сулавесі в Індонезії. Рятувалися від вулкана Локон. Виверження почалося місяць тому. Експерти заспокоювали, що активність буде незначною. Паніка здійнялася, коли з кратера піднявся півторакілометровий стовп диму й попелу, а схилами потекла лава.

8 липня на італійському острові Сицилія прокинулася Етна. Спочатку люди відчули підземні поштовхи, за якийсь час почалося виверження. Міжнародний аеропорт "Фонтанаросса" скасував 150 рейсів. Етна востаннє вивергалася влітку 2001-го, лава зупинилася тоді за 4 кілометри від міста Ніколозі.

Упродовж останніх двох місяців прокинулися також Гекла в Ісландії, Шивелуч на російській Камчатці та Пуєуе в Чилі. Протягом півріччя в світі зафіксували 60 значних вивержень. Російські сейсмологи кажуть, пік вулканічної активності припаде на 2014-2015 роки. Найбільшу небезпеку становлять Кракатау в Індонезії та японська Фудзіяма. Наступного року прокинеться Альпійсько-Гімалайський сейсмічний пояс. Це передусім Везувій та Етна.

Алекс ГУФО, 19 років, студент, Палермо, острів Сицилія, Італія:

- Мої родичі живуть біля підніжжя Етни й нікуди не хочуть переїжджати. Кажуть, попіл удобрює землю, тому мають щороку дуже хороший урожай. Особливо добре родить виноград і бобові. Тітка наробила торік 30 літрів вина.

Люди звикли, що вулкан часто прокидається. Тітка увесь час тримає біля ліжка капці, а на тумбочці, крім склянки з водою, лежать документи в течці. Готова вибігти з дому будь-якої миті, тільки-но вулкан загуркоче.

Пабло МАРІНО, 40 років, Кастелламмаре-ді-Стабія, Італія:

- Живу просто на схилі Везувію. Знаю, що він може вибухнути в будь-який момент. Я - фаталіст. Де людина не жила б, помре вона незалежно від стихії, як настане її час. Може йти, спіткнутися і вмерти на місці. А може лазити все життя на найвищі гори, падати й знову підніматися. Везувій — символ нашої країни. Коли приїжджаю кудись, де є вулкани, почуваюся як удома. Запах сірки лоскоче ніздрі.

Найяскравіший спогад дитинства: з кратера у небо йде дим, кілька сотень людей, мої батьки та я, стоїмо на колінах просто на вулиці – молимося Божій Матері, щоб уберегла нас і врожай.

Ангеліна ОРТЕЛІ, 24 роки, перукар, Мілан, Італія:

- Коли приїжджала до бабусі з дідусем, спала в кімнаті, вікна якої виходили на Везувій. Серед ночі любила відчинити вікно. Бабуся завжди сварила. Казала, у вулкані живе злий дух. Він забирає неслухняних дітей.

Коли подорослішала, бабуся часто говорила про 1944 рік. Розповідала, що не бачила в житті страшнішої події за тодішнє виверження вулкану. До того часу люди їздили на екскурсії на Везувій, піднімалися до нього фунікулером. Лава зруйнувала все, від підйомника й сліду не лишилося. Зараз на Везувій можна вийти лише пішки.

Рамона КОПЕЛЕ, 46 років, ветеринар, Пуерто-Монтт, Чилі:

- Ще в третьому класі пояснювали: коли смердить тухлими яйцями, треба бігти в будинок, одягати теплі речі й лізти на дерево. Якось сусід розкопав свій нужник на городі. Був сморід, ми з сестрою примусили маму й тата лізти на грушу. Верещали так, що чула вся вулиця. Батькам досі пригадують той випадок.

Коли прокидався Пуєуе, ми відчули сильні коливання. Перед тим чули запах сірки. Але думали, що то в сусіда негерметичний балон із газом. Я швидко зібрала дітей. Документи маю завжди напоготові. Тато вивозив родину своїм мікроавтобусом. Сестру довелося чекати 20 хвилин. Коли нарешті вибігла, виявилося, що немає її наймолодшої доньки - 10-місячної Ести. Як можна забути немовля? Тато казав, наступного разу покине її тут. Бо вона й сама не врятується, і нас погубить.

Пабло ТЕРЕНС, 33 роки, фермер, Пуерто-Монтт, Чилі:

- Наші люди знають, що слід робити у випадку повені чи зсувів ґрунту. Навіть рік планують, враховуючи можливі паводки. Пуєуе останній раз прокидався 50 років тому. Тому всі забули, що він небезпечний.

Ферми ми не полишали, бо знали, що мародерів не відлякають попіл і гази. У мене в погребі чотири партії вина на продаж. Я не міг ризикувати.

Ферми ми не полишали, бо знали, що мародерів не відлякають попіл і гази. А в мене в погребі чотири партії вина на продаж

Виявилося, що їжі й води в будинку замало. У холодильнику були молочні продукти. Вони швидко зіпсувалися, бо вийшов із ладу трансформатор. Насос відмовлявся працювати. Довелося ловити курку й різати прямо в будинку. Ще гірше було з їжею для худоби. Сіно у дворі засипало попелом. Коровам і вівцям давали корм для свиней. Так протрималися чотири дні. Було страшно, бо не мали уявлення, скільки це триватиме. На п'ятий день попіл почав осідати. Люди повернулися до міста за тиждень. Тепер ми увесь час маємо закачаний бак води й запас круп.

Хакан ГРОНТКЛІФ, 37 років, фінансовий аналітик, Сельфосс, Ісландія:

- Після останніх двох вивержень я зрозумів: покладатися на авіаперевезення не можна. У нас невелика фірма, досі бронювали бюджетні квитки. Після минулої весни купуємо місця тільки в бізнес-класі. Таких пасажирів за першої ж можливості відправляють у пункт призначення. Якщо вилетіти не вдається, страхова віддає гроші. У бізнес-класі невиліт із такої причини є страховим випадком, на відміну від бюджетних місць.

Ісландські вулкани прокидаються регулярно. Людей, які живуть поблизу, евакуюють. Мародерства практично не буває. Ісландці знають, що при перших ознаках виверження треба закривати вікна й чекати оголошення евакуації. Якщо залишити відчиненими, то попіл в'їсться в стіни й меблі так, що вивести його буде неможливо.

Після виверження Ейяф'ятлайокутля люди в містечку Скоугар почали ставити міцніші вікна. Попередні порозбивало каміння з кратера.

У всіх завжди складені документи, є запас грошей на випадок евакуації.

Ольга СТОЛБІНА, 28 років, кондитер, Петропавловськ-Камчатський, Росія:

- На уроках у школі дітям пояснюють, що робити, коли хтось тоне, отруївся чи загубився в лісі. Про вулкани говорять хіба на туристичних і альпіністських гуртках. Їх не сприймають як  загрозу. Вчитель із безпеки життєдіяльності казав нам: "Якщо вас можна буде врятувати, то врятують. Як ні – вам цей конспект не знадобиться".

У дитинстві їздили на Корякську сопку по ягоди й трави. Керівник групи попереджав, щоб одразу бігли до автобуса, якщо почуємо підземні поштовхи чи запах сірки. А більше нічого не пояснював. Якби справді сталося виверження, діти розбіглися б у паніці. Люди не знають навіть, що тут кілька окремих хребтів. Коли прокидається один, будить сусіда. Коли Шивелуч затихнув, усі заспокоїлися, а Каримський тоді тільки почав розбурхуватися.

×