29 листопада у Єгипті завершився перший етап парламентських виборів, перших після революції й повалення президента Хосні Мубарака. Зараз обирають до Народних зборів - нижньої палати парламенту. У січні відбудеться кілька раундів голосування до верхньої палати - Дорадчої ради. Після цього парламент збереться й ухвалить нову конституцію
Люди займали черги на дільницях із самого ранку. Відлучалися тільки помолитися. Навпроти кожного імені кандидата чи назви партії у бюлетенях був надрукований свій символ: кавомолка, трактор, вила, стілець, перо, дятел чи банан. Такі самі символи можна було побачити на і передвиборчих плакатах. Понад третина єгиптян - неписьменні. Піктограми потрібні, щоб і вони змогли проголосувати. Зображення призначали кандидатам у виборчій комісії шляхом жеребкування. Двоє заявили, що ображені символами. Одному з них дістався лимон, іншому - сукня
Адель АМР, 26 років, викладач, Каїр:
- У нас більшість людей - селяни. Вони не віддають дітей до школи. Кажуть, більше користі з них буде в полі. Мій двоюрідний дядько живе в селі за 90 кілометрів від столиці. Має глиняну хату, що залишилася йому від батьків. У нього четверо доньок. Найстаршій 16 років. Вона не вміє ні читати, ні писати. Сподівається невдовзі вийти заміж. А поки що допомагає по господарству. Молодші пасуть худобу. Освіта для них - розкіш.
Амр НУАР, 30 років, Каїр:
- Неграмотність для нас - не проблема. Більшість неписьменних - жінки. Для того, щоб народжувати, не обов'язково вміти читати. Більшість важливих справ усе одно на чоловіках. Вони заробляють гроші. У мене мама закінчила лише початкову школу. Читає дуже повільно, а пише ще гірше. Але прекрасно готує, доглядає за будинком, уміє шити.
Треба закінчити хоч шість класів, щоб улаштуватися на роботу. Це ніби ти закінчив училище
Одного разу батькові привезли замовлення - запчастини до автомобіля. Удома була мати. Коли довелося розплачуватися, заплатила десь удвічі більше, ніж треба. Батько дуже розсердився.
Ці вибори мамі сподобалися. Каже, навіть не намагалася прочитати прізвища, одразу знайшла потрібних кандидатів за позначками. Я хоч і вмію читати, без символів теж навряд чи розібрався б. У нас багато тезок і однофамільців. У списку без портретів важко зрозуміти, хто є хто. І взагалі, піктограми - це традиція єгипетської культури.
Зулія АЛЬ-КАТАРІ, 49 років, викладачка при мечеті Буссейрі, Александрія:
- Суспільство знову повертається до традиційних цінностей. Ми минули період, коли всі жінки вміли читати й хотіли на роботу. Хіба це добре? Удома не пахне нічим смачним, діти нещасливі, чоловік не відпочиває. Набагато краще, коли жінка навчається того, що їй насправді потрібно, а периметр будинку зможе обчислити й чоловік. Мої дівчата вміють і люблять читати, а, крім того, можуть приготувати будь-яку страву світу, вирішити будь-яку проблему. Якщо хочуть дізнатися більше - хай дивляться освітні канали. Усіх примушувати вивчати географію чи фізику немає сенсу.
Чоловіки мають бути освічені, бо їм слід утримувати родину. З таким і жінці завжди буде цікаво. Тому для хлопчиків запрошуємо багатьох учителів.
Махмед АЛЬ-МАБРАК, 53 роки, археолог, упорядник колекцій Каїрського музею національної спадщини:
- Коли я з експедиціями від'їжджаю далі від міст, розумію, що проблему з освітою вдасться подолати не скоро. Доки не буде закону про обов'язкову хоча б початкову освіту, єгиптяни залишатимуться неписьменним народом. Хоч школа є в кожному, навіть найменшому, селі.
Треба закінчити хоч шість класів, щоб улаштуватися на роботу. В Єгипті це ніби ти закінчив училище. Порахувати платню чи гроші від клієнта зможеш, решті навчать на місці. У курортних містах просять, щоб мали хоча б вісім класів, але беруть і так. Знайомий набирав персонал для готелю в Марса-Аламі. Йому треба було десятеро чоловіків, які знають хоча б кілька слів англійською. У своєму містечку не знайшов жодного. У Каїрі набрав чотирьох. Вони знали англійську, бо слухали реп.
На базарі в Александрії торгувався з продавцем книжок. Той чудово рахував, але казав: "Оту червону книжку не можу продати дешевше, бо вона красива. А в тій є фотографії, то вона ще дорожча".
У селах до школи відправляють тільки третину дівчат. Це ті батьки, які хочуть, щоб їхня дитина виїхала до міста
Батьки дочок вважають, що їм не потрібна освіта. Мовляв, коли жінка надто розумна, це заважає їй вигідно вийти заміж. До школи відправляють тільки третину дівчат. Це ті батьки, які хочуть, щоб їхня дитина виїхала до міста. А так уся жіноча освіта полягає у вивченні напам'ять потрібних шматків Корану. На базарі чи в магазині замість них розраховується чоловік, що супроводжує. Навіть якщо жінка сама, її не обдурять.
У Каїрі батьки вагаються, куди віддати дівчинку: до державної школи чи на уроки при мечетях. А в курортних містах на вісім хлопчиків у класі одна дівчинка. Батьки бояться, що освічені жінки на курортах піддаватимуться спокусам.
Моя донька працює вчителькою в Аль-Гумруці. Вчилася у Каїрі, потім їздила до Берліна. Повернулася, бо отримала стипендію від ООН, має шість років пропрацювати тут. Історично так склалося, що професія вчителя в Єгипті - одна з найменш престижних. Вважають, що вчителями працюють ті, хто не знайшов собі місця в житті. До доньки підходила бабуся учня і казала: "Дитино, нащо було так багато вчитися, а потім іти на роботу? Хіба тебе твій батько зовсім не любить? Та тебе ж ніхто навіть другою дружиною не візьме. Якщо хочеш - іди до мого зятя працювати. Пектимеш солодощі на продаж".
Я не люблю читати лекцій в Каїрському університеті. Студенти чекають чітких вказівок, без жодного творчого мислення. Просто стоять і записують, ніхто нічого не спитає. Бояться, що як скажуть щось зайве, то я донесу в міністерство. Особливо побоюються охоронців. Ті пишуть найбільше доносів. Я попросив вийти їх зі своєї лекції. Після того випадку маю всі свої заняття записувати на диктофон і відносити деканові.
Охоту до навчання відбивають ще в початковій школі. Звідки в дитини з'явиться любов до освіти, якщо, замість дитячих віршиків, вона вчить молитви? У Гізі волонтери ООН роздали дітям розмальовки. Їхні машини закидали фекаліями, а самих мало не побили.
Американський рибалка навчився грамоти в 96 років
98-річний американець Джеймс Арруда Генрі зі штату Коннектикут навчився писати і читати у 96. За два роки написав і видав книжку "Мовою рибалки". У ній описує своє дитинство і юність, розповідає про ферму свого дідуся на Азорських островах в Атлантичному океані.
Усе життя чоловік був пов'язаний із морем і риболовлею. Коли Джеймсу було 8, батько наказав покинути школу і йти заробляти гроші. 40 років був капітаном трьох риболовецьких суден.
Каже, щоб ловити рибу, йому не потрібна була грамота. Ніколи нікому не зізнавався, що не вміє писати й читати. Про самоосвіту задумався, коли потрапив у будинок для літніх людей у місті Містик, штат Коннектикут. Навчився грамоті, коли онук сказав йому: більше не говоритиме з дідусем по телефону, писатиме листи.
17 000 000
дорослих єгиптян, за офіційною статистикою, не вміють ні писати, ні читати. 69% неписьменних - жінки.
"Так, 17 мільйонів не вміють читати і писати. Чи вони нещасливі? Я так не сказав би. Думаєте, можливість прочитати Шекспіра робить ваше життя кращим? Ті 17 мільйонів так не думають"
Махмуд ВАГДІ, колишній міністр внутрішніх справ Єгипту
Комментарии
2