3 і 4 червня в Києві покажуть прем'єру модерн-балету Quatro. Ідея належить Денисові Матвієнку й Леонідові Сарафанову - провідним танцівникам Маріїнського та Михайлівського театрів у Санкт-Петербурзі. Обидва - з України. Балет Quatro на музику сучасного словенського композитора Мілко Лазара поставив його земляк хореограф Едвард Клюг. Квитки продають від 50 до 2000 гривень.
Денис МАТВІЄНКО, 32 роки
Народився у місті Дніпропетровськ. Студентом Київського хореографічного училища дебютував на сцені Національної опери України в балеті "Спляча красуня" в ролі принца Дезіре. Виконував партії принців у "Лускунчику", "Лебединому озері", "Попелюшці". Переможець конкурсу ім. Нурієва, володар призу ім. Ніжинського. Працював у Михайлівському театрі Санкт-Петербурга. Зараз - провідний соліст Маріїнки.
Одружений із балериною Анастасією Матвієнко.
Про початок кар'єри каже: "Серйозно до балету взявся в 15, на останньому курсі хореографічного училища. Спочатку було нудно. Мене навіть виганяли за неуспішність, але талант у мішку не сховаєш".
Професію за мене вибрали батьки та бабуся з дідусем. Вони працювали в ансамблях Вірського і Моїсєєва. Я ж більше цікавився футболом.
Київський театр - це хороша база для роботи. Шикарна архітектура, зал і сцена. Але танцювати в цьому театрі нецікаво. Що виконувати - "Дон Кіхота", "Лебедине озеро", "Сплячу красуню"? Навіть у Маріїнці танцюю їх нечасто і тільки тому, що мені за це добре платять. У 15-му сезоні хочеться рухатися до модерн-хореографії.
У матеріальному плані я був у Києві "в шоколаді". У 20 років мав квартиру й автомобіль. Але те, що є рівнем для київських широт, не показник для світового балету. За рік у Маріїнці змінилося моє сприйняття балетного танцю і я сам.
У 20 років мав квартиру в Києві й автомобіль. Але те, що є рівнем для київських широт, не показник для світового балету
Публіка повинна постійно себе розвивати. А що бачить київський глядач - балет "Піноккіо"? Краще, що ставили в Києві з 1996-го - "Майстер і Маргарита". Та й це треба було робити на 10 років раніше. Непогано поставлений "Віденський вальс", однак має попит, скоріше, завдяки музиці Йоганна Штрауса.
Конкурс імені Сергія Лифаря пройшов у Києві лише кілька разів. Потім театр не схотів платити фонду Лифаря. Цього року конкурс стартував у Донецькому театрі опери і балету під керівництвом Вадима Писарєва.
Балет - це політика. Будуючи кар'єру, інколи переступаєш через колег. Як говорив персонаж Висоцького: "Диявол - це змій із трьома головами: брехня, заздрість і зрада". У театрі всі вони присутні повною мірою. У багатьох танцівників навіть порушена психіка через фізично й емоційно важку працю.
Коли я прийшов працювати в Маріїнський театр, він був приблизно в такому ж занепаді, як і київський. Не було ні грошей, ні репертуару. З приходом до влади Путіна все змінилося. Він зрозумів, що балет - візитівка Росії. Тому створили Опікунську раду Маріїнки, тепер такі є при всіх російських театрах. До неї увійшли компанії "Газпром", "Роснефть", найбільші банки. Президент зібрав бізнесменів-олігархів і сказав: "Ви заробляєте мільярди доларів. Вкладайте по кілька мільйонів на рік у розвиток театру, й у вас усе буде добре". І зараз мені вигідно танцювати в Маріїнці. Платять чималі гроші, щоб я виступав у Росії, а не халтурив за бугром.
Ніколи не хотів жити в Нью-Йорку. Не проти оселитися в Парижі. Та після закінчення балетної кар'єри в 38 років зможу там лише викладати за копійки. Пропонували переїхати до Лондона, але відмовився. Я - місцевий бренд.
Російська балетна школа, як і раніше, лідирує в світі. Ґрунтовні французька, данська й англійська. Хороший танцівник повинен уміти робити все, як Рудольф Нурієв. Сучасний балет розвивається, з'являється нова хореографія. Балет - це вираження людських емоцій на сцені. Айседора Дункан танцювала босоніж. Потім з'явилися пуанти. А зараз - час модерну.
Без Анастасії Волочкової багато сучасних домогосподарок не дізналися б, що таке балет.
Балет - це політика. Будуючи кар'єру, інколи переступаєш через колег. Брехня, заздрість і зрада присутні в театрі повною мірою
За 15 років тричі працював на корпоративах, і не вважаю, що це принизливо. Одна з моїх умов - під час танцю ніхто не закушує. Переважно замовляють модерн. Для класики там, де проходять корпоративи, немає відповідної сцени й покриття підлоги. Позаторік у Делі танцював на закритті Днів Росії в Індії - у присутності Дмитра Медведєва й індійського президента.
Коли в Большой театр або Маріїнку потрапляють талановиті випускники хореографічних училищ, їх одразу розкручують. Розуміють, що вони - майбутнє театру. Укладають з ними контракт. Він унеможливлює виїзд артиста на роботу за кордон, окрім офіційних гастролей. Наприклад, 22-річний Іван Васильєв - провідний соліст Большого театру, його обличчя. Київський театр ніколи нічого в плані реклами своїм підопічним не давав. Єдина можливість вибитися в люди - участь у міжнародних балетних конкурсах.
Якби я зараз став керівником балетної трупи київського театру, "почистив" би балетний штат. 140 чоловік - це занадто. Чверть відсіяв би. Також зменшив би склад репетиторів, багато педагогів засиділися. Всі вони були прекрасними танцівниками, але почали викладати - і розслабилися. Досі живуть у 1980-1990 роках. Тому і в артистів балету - творчий застій. А ще урізноманітнив би репертуар модерними постановками - наприклад, хореографією Бориса Ейфмана. Зробив би нові костюми й декорації. Класичні спектаклі теж потребують нових редакцій.
Люблю весь балет. Але все життя читати буквар нудно, а класика - це ази. У Петербурзі й Москві з Леонідом Сарафановим нещодавно зробили модерн-балет Quatro. Танцюємо там зі своїми дружинами-балеринами. Усі знають, що Матвієнко-Сарафанов прекрасно виконують класику, і ми вирішили з'явитися в іншому амплуа. Мало просто показати високі стрибки - важче збудити в публіки глибинні відчуття. Спектакль захоплено зустрічали в Петербурзі, Новосибірську, Фінляндії. З реклами - тільки афіша з нашими іменами. Однак аншлаг був щоразу. В Казані - провінції порівняно з Києвом - зал півгодини аплодував стоячи.
Модернова хореографія глядача не цікавить
Віктор ЯРЕМЕНКО, 44 роки, керівник балетної трупи Національної опери України
- Зараз у київській балетній трупі 140 чоловік. У Маріїнському театрі - 280. Солісти балету часто травмуються, жінки йдуть у декрет. Реально наша трупа налічує 100 осіб. Показуємо до 16 балетних спектаклів на місяць. Також танцівники задіяні в оперних постановках. Чисельність трупи дозволяє вести поточний репертуар й одночасно виїжджати на гастролі.
Інколи трапляються "дзвінки згори": повідомляють, кого треба прийняти в трупу. Але це, скоріше, винятки. В театрі є балетмейстерська колегія з 16 педагогів-репетиторів. Наприкінці сезону відбувається голосування. Найслабші, хоч би чиї протеже вони були - вибувають зі штату.
Біда українського балету - набір у Київське хореографічне училище. У 1970-1980 роках конкурс був 200 чоловік на місце. Зараз - хто приходить, того й беруть.
У Національній опері високі зарплати. Провідні майстри сцени - 16 осіб - отримують на місяць 11-12 тисяч гривень, плюс надбавки за звання, вислугу років. Танцівник середнього рівня має 8 тисяч, а найнижча ставка - 5746 гривень.
Вважаємо за потрібне зберегти традиції. Це балети "Лебедине озеро", "Ромео і Джульєтта", "Жізель". Експериментували: запрошували Раду Поклітару на постановку спектаклів "Картинки з виставки" і "Весна священна". Але глядача не зацікавила модерн-хореографія й ми швидко зняли їх із репертуару.
Постановки постійно оновлюємо. Минулого сезону це "Легенда про любов", нові декорації та костюми для "Лебединого озера". Абсолютно новаторські спектаклі "Весілля Фігаро", "Грек Зорба".
15 травня відбудеться гала-концерт балерини Шинобу Такіта. Присвятили його жертвам японського землетрусу. Зібрані кошти відправимо до Японії.
Текст: Тетяна ОМЕЛЬЧЕНКО
Світові зірки балету з України
Іван ПУТРОВ, 31 рік
Прем'єр Королівського балету Великої Британії. Уперше вийшов на сцену Національної опери України 10-річним - виконав роль маленького Лукаша в балеті "Лісова пісня". У ньому були задіяні батько й мати Івана.
На спектаклі Путрова в Лондоні часто ходить Елтон Джон. Іван був на його весіллі з Девідом Фернішем.
Максим БІЛОЦЕРКОВСЬКИЙ, 39 років
1994-го зарахували до кордебалету Американського театру балету, хоча до цього в інших колективах виконував лише провідні партії. Зараз Максим - прем'єр. Виїхав до США з дружиною, київською балериною Іриною Дворовенко.
Ірина ДВОРОВЕНКО 38 років
Класична танцівниця. Із майбутнім чоловіком Максимом Білоцерковським познайомилися в київській балетній школі. 1993-го разом узяли участь в американському турі. Організатори помилково поселили їх в один номер. Партнери почали зустрічатися, за рік одружилися. Виховують 4-річну доньку Емму-Галину.
Леонід САРАФАНОВ, 31 рік
Народився в Києві. З трупою Маріїнського театру гастролював по всьому світу. "Американський глядач любить ефектні трюки. Не шкодують оплесків, але часто недоречно сміються. Найдовше після спектаклю аплодують італійці. Японці плескають мало. Зате після вистави біля гримерок збирається натовп охочих взяти автограф". Із 1 січня 2011-го працює в Михайлівському театрі Санкт-Петербурга.
Яна САЛЕНКО, 27 років
Балету навчалась у Донецьку. Зараз - прима Берлінського театру опери й балету. Переїхала до Німеччини, бо закохалась у свого майбутнього чоловіка, танцівника Маріана Вальтера. За два місяці після народження сина Марлея танцювала. Торік отримала найпрестижнішу танцювальну премію Німеччини Zukunft (у перекладі - "Майбутнє". - "Країна").
5 
1
Комментарии
2