Балетний танцівник Денис Матвієнко скоротив би трупу Національної опери на чверть

3 і 4 червня в Києві покажуть прем'єру модерн-балету Quatro. Ідея належить Денисові Матвієнку й Леонідові Сарафанову - провідним танцівникам Маріїнського та Михайлівського театрів у Санкт-Петербурзі. Обидва - з України. Балет Quatro на музику сучасного словенського композитора Мілко Лазара поставив його земляк хореограф Едвард Клюг. Квитки продають від 50 до 2000 гривень.

Денис МАТВІЄНКО, 32 роки

Народився у місті Дніпропетровськ. Студентом Київського хореографічного училища дебютував на сцені Національної опери України в балеті "Спляча красуня" в ролі принца Дезіре. Виконував партії принців у "Лускунчику", "Лебединому озері", "Попелюшці". Переможець конкурсу ім. Нурієва, володар призу ім. Ніжинського. Працював у Михайлівському театрі Санкт-Петербурга. Зараз - провідний соліст Маріїнки.

Одружений із балериною Анастасією Матвієнко.

Про початок кар'єри каже: "Серйозно до балету взявся в 15, на останньому курсі хореографічного училища. Спочатку було нудно. Мене навіть виганяли за неуспішність, але талант у мішку не сховаєш".

Професію за мене вибрали батьки та бабуся з дідусем. Вони працювали в ансамблях Вірського і Моїсєєва. Я ж більше цікавився футболом.

Київський театр - це хороша база для роботи. Шикарна архітектура, зал і сцена. Але танцювати в цьому театрі нецікаво. Що виконувати - "Дон Кіхота", "Лебедине озеро", "Сплячу красуню"? Навіть у Маріїнці танцюю їх нечасто і тільки тому, що мені за це добре платять. У 15-му сезоні хочеться рухатися до модерн-хореографії.

У матеріальному плані я був у Києві "в шоколаді". У 20 років мав квартиру й автомобіль. Але те, що є рівнем для київських широт, не показник для світового балету. За рік у Маріїнці змінилося моє сприйняття балетного танцю і я сам.

У 20 років мав квартиру в Києві й автомобіль. Але те, що є рівнем для київських широт, не показник для світового балету

Публіка повинна постійно себе розвивати. А що бачить київський глядач - балет "Піноккіо"? Краще, що ставили в Києві з 1996-го - "Майстер і Маргарита". Та й це треба було робити на 10 років раніше. Непогано поставлений "Віденський вальс", однак має попит, скоріше, завдяки музиці Йоганна Штрауса.

Конкурс імені Сергія Лифаря пройшов у Києві лише кілька разів. Потім театр не схотів платити фонду Лифаря. Цього року конкурс стартував у Донецькому театрі опери і балету під керівництвом Вадима Писарєва.

Балет - це політика. Будуючи кар'єру, інколи переступаєш через колег. Як говорив персонаж Висоцького: "Диявол - це змій із трьома головами: брехня, заздрість і зрада". У театрі всі вони присутні повною мірою. У багатьох танцівників навіть порушена психіка через фізично й емоційно важку працю.

Коли я прийшов працювати в Маріїнський театр, він був приблизно в такому ж занепаді, як і київський. Не було ні грошей, ні репертуару. З приходом до влади Путіна все змінилося. Він зрозумів, що балет - візитівка Росії. Тому створили Опікунську раду Маріїнки, тепер такі є при всіх російських театрах. До неї увійшли компанії "Газпром", "Роснефть", найбільші банки. Президент зібрав бізнесменів-олігархів і сказав: "Ви заробляєте мільярди доларів. Вкладайте по кілька мільйонів на рік у розвиток театру, й у вас усе буде добре". І зараз мені вигідно танцювати в Маріїнці. Платять чималі гроші, щоб я виступав у Росії, а не халтурив за бугром.

Ніколи не хотів жити в Нью-Йорку. Не проти оселитися в Парижі. Та після закінчення балетної кар'єри в 38 років зможу там лише викладати за копійки. Пропонували переїхати до Лондона, але відмовився. Я - місцевий бренд.

Російська балетна школа, як і раніше, лідирує в світі. Ґрунтовні французька, данська й англійська. Хороший танцівник повинен уміти робити все, як Рудольф Нурієв. Сучасний балет розвивається, з'являється нова хореографія. Балет - це вираження людських емоцій на сцені. Айседора Дункан танцювала босоніж. Потім з'явилися пуанти. А зараз - час модерну.

Без Анастасії Волочкової багато сучасних домогосподарок не дізналися б, що таке балет.

Балет - це політика. Будуючи кар'єру, інколи переступаєш через колег. Брехня, заздрість і зрада присутні в театрі повною мірою

За 15 років тричі працював на корпоративах, і не вважаю, що це принизливо. Одна з моїх умов - під час танцю ніхто не закушує. Переважно замовляють модерн. Для класики там, де проходять корпоративи, немає відповідної сцени й покриття підлоги. Позаторік у Делі танцював на закритті Днів Росії в Індії - у присутності Дмитра Медведєва й індійського президента.

Коли в Большой театр або Маріїнку потрапляють талановиті випускники хореографічних училищ, їх одразу розкручують. Розуміють, що вони - майбутнє театру. Укладають з ними контракт. Він унеможливлює виїзд артиста на роботу за кордон, окрім офіційних гастролей. Наприклад, 22-річний Іван Васильєв - провідний соліст Большого театру, його обличчя. Київський театр ніколи нічого в плані реклами своїм підопічним не давав. Єдина можливість вибитися в люди - участь у міжнародних балетних конкурсах.

Якби я зараз став керівником балетної трупи київського театру, "почистив" би балетний штат. 140 чоловік - це занадто. Чверть відсіяв би. Також зменшив би склад репетиторів, багато педагогів засиділися. Всі вони були прекрасними танцівниками, але почали викладати - і розслабилися. Досі живуть у 1980-1990 роках. Тому і в артистів балету - творчий застій. А ще урізноманітнив би репертуар модерними постановками - наприклад, хореографією Бориса Ейфмана. Зробив би нові костюми й декорації. Класичні спектаклі теж потребують нових редакцій.

Люблю весь балет. Але все життя читати буквар нудно, а класика - це ази. У Петербурзі й Москві з Леонідом Сарафановим нещодавно зробили модерн-балет Quatro. Танцюємо там зі своїми дружинами-балеринами. Усі знають, що Матвієнко-Сарафанов прекрасно виконують класику, і ми вирішили з'явитися в іншому амплуа. Мало просто показати високі стрибки - важче збудити в публіки глибинні відчуття. Спектакль захоплено зустрічали в Петербурзі, Новосибірську, Фінляндії. З реклами - тільки афіша з нашими іменами. Однак аншлаг був щоразу. В Казані - провінції порівняно з Києвом - зал півгодини аплодував стоячи.

×