Родина Баб'яків - 72-річні Ярослав і Ксенія, їхній син 35-річний Андрій із 26-річною дружиною Іриною - живуть у двокімнатній квартирі на вулиці Симона Петлюри, 39 у Львові. Голова сімейства Ярослав Степанович працює електриком у медучилищі. Ксенія Степанівна - пенсіонерка. Андрій із дружиною - підприємці, чекають на первістка. У сім'ї це буде третє покоління, яке народиться в батьків, старших за 30 років.
Ксенія Степанівна:
- Я в сім'ї була восьмою, наймолодшою. Батьки мене народили, коли мамі був 41 рік, а татові - 51. Часи були воєнні, їсти не було чого. Четверо дітей померли, четверо зосталися. Ніхто особливої уваги на мене, малу, не звертав. Виживе наймолодше - добре, а ні - така воля Божа! Ходила по наймах, у школі тільки чотири класи закінчила. 16-річною втекла із села до Львова, працювала на швейній фабриці. Здавалося: було б легше, якби тато з мамою були молодші. Ще працювали б, помогли. А то сама мусила дорогу пробивати.
Чоловік - теж "пізній". Мама його родила в 40 років, а татові було за 50. Ми зі Славіком одружилися в 23 роки. Моя мама ще жила, його батьки мали близько 80 років. Допомоги від них не очікували.
Тільки двічі було незручно за те, що я старша мама. Перший раз, як ще з маленьким їхали в тролейбусі. Другий - на випускному сина
Першу дитину, доньку, завели, коли нам було по 27. Другої я категорично не хотіла. Спершу - бо не було власної хати, а потім - бо була старшою. Але 9-річна донька якось захворіла, її мучили головні болі, втратила свідомість. Чоловік заговорив про другу дитину. Мені було тоді 37, відмовлялася. Але Славік переконав: "Мама тебе в 40 родила, і мене в 40. Діти всі живі, мамам нічого, і тобі ніц не буде". У 38 у нас народився Андрій.
Жодного разу не пожаліла. Кажуть, пізні діти дуже добрі. Так і в нас. Андрій слова кривого не скаже, пожаліє. Молодші від мене сусіди заздрять. У декого з них діти стали наркоманами чи випивають. Приділяли їм мало уваги, як були молоді, думали про себе, про гульки.
Син отримував усе, навіть більше за дочку. Я була вже старша, трусилася над ним, усі забаганки виконувала. Не хотіла, аби в страшних совєцьких речах ходив, одяг возила з-за кордону. Берегла його від компаній. Андрій до 30 років мав прозвітувати, де був, із ким, чого так пізно прийшов.
Тільки двічі було незручно за те, що я старша мама. Перший раз, як ще з маленьким їхали в тролейбусі. Якийсь чоловік глянув і питає: "То ваш внук?" Вийшла на наступній зупинці, зазирала у вітрини, чи такою старою виглядаю. Другий раз - на випускному сина. Молоді мами щебетали між собою, а мені було за 50, їхні розмови мене не цікавили. Посиділа в кутку й пішла додому.
Чоловік через вік ніколи не комплексував. Він був довго молодий і красивий. Перша сивина почала з'являтися в 60.
Звичайно, зараз хотіла би бути молодшою, щоб допомогти дітям. Заробляла б у Італії. Але вік уже не той.
Завжди відчував, що мене люблять більше
Андрій Баб'як:
- Батьки завжди були такі шустрі, що я за ними не встигав. Чия ще мама була в Китаї? А моя - була! Їздила за курточками мені, светриками. Коли був малий і не мав апетиту, то варила бульйон із домашньої курки. Спеціально діставала її в жінок із сіл. Як готувала вареники, а я не їв, то вигадувала різні начинки чи ліпила їх у вигляді фігурок. Із Москви "пепсі-колу" привозила, банани, мандарини. Інші діти того не мали. Одягалася теж дуже гарно. Молоді мами приходили на батьківські збори якісь нещасні, а моя - підмальована. Відпочивали в Моршині, то разом навіть на дискотеку ходили, танцювали. Із татом усі курорти в Україні об'їздили, всі моря.
Завжди відчував, що мене люблять більше, ніж інших дітей. Хоча строгості в сім'ї не бракувало. Як вередував і не хотів їсти, мама могла відлупцювати, поставити в кут на гречку. Одного разу після закінчення школи пішов із друзями на рибалку, батьків не попередив. Повернувся об одинадцятій вечора. Мама так била мене по обличчю й сварила, що аж сусіди чули. Ще вудки тоді поламала. Соромно стало. Із того часу маю правило: як десь іду, то батьки мають знати. До хати повертаюся не пізніше опівночі. Інакше - скандал і сердечні краплі.
Раніше не одружувався й не хотів заводити дітей, бо був до цього не готовий. Вважаю, що ідеальний вік для батьківства - 30-35 років. Тоді вже є щось за плечима - мінімальний достаток, умови. Те, що буду старшим батьком, думаю, спонукатиме дитину до більшої поваги. От я ж своїх поважаю. Єдине шкода, що скоро можу залишитися без них.
1 
1
Комментарии