Ніколи не думала, що на старості літ доведеться звертатися до суду. Але саме тут я знайшла захист своїх майнових і людських прав.
З раннього дитинства мені доводилося тяжко працювати. Тоді навіть не думалося, що надвечір"я свого життя доведеться зустрічати самотньою і зовсім без здоров"я. У мене важка форма цукрового діабету, я втратила зір. Тому зраділа, коли одна молода сім"я зголосилася опікуватися мною.
Однак не так сталося, як обіцялося! Коли торік я в тяжкому стані потрапила до лікарні, мої доглядальники забули про свої зобов"язання. Навіть відмовилися допомогти коштами, щоб оплатити складну операцію з ампутації ноги. За рік, який я перебувала в лікарні, вони мене відвідали лише раз! Тоді остаточно зрозуміла, що таким "доглядальникам" була потрібна тільки моя добротна хата й земля. Тому я офіційно через суд відмовилася від їхньої псевдоопіки.
Та молоді нахаби теж не бажали упустити ласий шматок, а тому подали на апеляцію. Думаю, що не треба пояснювати, скільки болісних переживань завдала мені вся ця колотнеча. Нарешті відбулося останнє судове засідання. Суд у повній мірі визнав мою правоту!
Я безмежно вдячна судді Людмилі Павлівні Синиці та представнику моїх інтересів у суді Олексію Костянтиновичу Галкіну. Це справжні професіонали, які своїми знаннями й досвідом захищають законні права простих людей. Я від усієї душі дякую цим добрим людям, вітаю з їхнім професійним святом — Днем юриста, яке нещодавно відзначалося.
Також сподіваюся, що мій гіркий досвід послугує засторогою багатьом іншим престарілим та одиноким людям. Адже, на жаль, існує чимало безсовісних осіб, які зневажають старість, переступають закон і людську мораль заради своєї корисливої мети. Але я тепер переконалася, що суд реально захищає законні права громадян.
Катерина Скалига, пенсіонерка, інвалід I групи, м. Городище
Комментарии