Мова vs. Язык. Восьмий раунд. Україна - своя, Богом дана земля! Частина 1.

Інформаційну війну проти України і всього українського, на відміну від "газових", "молочних", "цукеркових" чи інших війн – самозвані слов'яни, уроджені ФІНИ і, водночас, наші північні сусіди – "русськіє", не припиняють ані на мить! Де-факто, одним із головних напрямків цієї війни є спотворене тлумачення назви нашої країни. З цією метою на теренах Росії та поза її межами люди, які вважають себе "русськімі", заповзято поширюють чутки про те, що, мовляв, слово "Україна" походить від російського поняття "окраина" і з'явитися ця назва раніше, ніж у ХVІІ ст., в принципі не могла. Подібні твердження войовничих невігласів, які до того ж страждають від хронічного невдоволення імперських амбіцій іще з часів розпаду СРСР (а по суті – Російської імперії), насправді не мають нічого спільного з реальністю і викликають лише щиру посмішку… Але перед тим, як перейти до спростування цієї суміші брехні і нісенітниць, давайте спочатку розберемося у походженні назви нашої держави зокрема і однокореневих слів із коренем "край" взагалі.

Традиційно почнемо з фасмеротики. У своєму етимологічному словнику М.Р.Фасмер про походження слова "край" пише наступне:

Край род. п. -я, диал. также "лес", укр., блр. край, ст.-слав. краи αἰγιαλός, болг. край "конец", сербохорв. кра̑j, род. крájа "край", словен. kràj, род. п. krája, чеш., слвц., польск., в.-луж. kraj, н.-луж. kšaj. Связано чередованием гласных с крои́ть, крою́ (см.); ср. Мi. ЕW 137; Бернекер 1, 605 и сл.; Траутман, ВSW 141. Возм., родственно лит. Krúoja – приток Муши, куршск. Сrоуе-Kruоjа – назв. ручья (Буга, РФВ 71, 50). Совершенно ненадежно сравнение со ср.-англ. róde, нидерл. rее, rееdе "рейд, берег" (Видеман, ВВ 28, 53), а также с авест. kаrаnа- "край, сторона", нов.-перс. karān, kanār, др.-исл. hyrna "угол" и т. д. (Шефтеловиц, WZKМ 34, 218).

З подібного пояснення можна зрозуміти лише те, що слово "край" зустрічається у слов'янських мовах, проте світла на його походження це не проливає жодного. Причина подібної поведінки стає зрозумілою лише після пошуку в інших словниках. Наприклад, у Великій Радянській енциклопедії:

Край (от общеславянского(!) "КРАЯТИ" — РЕЗАТЬ(!))

Як Ви бачите, скринька відчиняється дуже просто – у "русському язику", на відміну від слов'янських мов, етимологічний корінь слова "край" не те, що відсутній – його там ніколи і не було! Схоже на те, що пан Фасмер вирішив просто не акцентувати на цьому факті увагу і банально його замовчати … Але повернімося до ВРЕ:

1) страна, область, земля, местность. Первоначально(!) — территория, расположенная на границах владений государства(!!!), окраина. Впоследствии — значительная по пространству область — географическая (Мещёрский К., Туруханский К., Уссурийский К. и др.) или историческая (Замосковный край, Новороссийский К. и др.). В узком смысле К. называется любая местность, даже незначительная по размерам, тяготеющая к какому-либо географическому объекту (городу, реке и пр.).

На відміну від М.Р.Фасмера автори ВРЕ вирішили це питання не замовчувати, а просто написати напівправду. Але напівправда, то така річ, яка в деяких випадках буває навіть гірше за брехню! Незважаючи на правильно вказану першооснову - "краяти", (знову ж таки, дуже схоже на те, що вимушено, бо як із літер "У", "П", "А" та "Д" не скласти слово "щастя" так і від слова "резать" аж ніяк не можна утворити слово "край"!) кінцевий результат укладачі енциклопедії таки примудрились спотворили трошки більше ніж повністю! Власне, їх версія про первісне значення лексеми "край" є помилковою одразу з декількох причин.

По-перше, зверніть увагу, що слово "край" утворилося від так званої загальнослов'янської чи праслов'янської мови, яка ПРИПИНИЛА своє ІСНУВАННЯ близько півтори тисячі років тому. Деякі дослідники навіть вважають дієслово "краяти" індоєвропейського походження, а це вже близько 5-6 тисяч років тому. В той же час, автори ВРЕ стверджують, що первісним значенням поняття "край" було "територія, розташована на межі володінь держави", але ні про яку загальнослов'янську державу в ті часи сучасній науці не відомо. Хоча з подальшого контексту складається враження, що на увазі вони мали лише одну конкретну країну – Московію, яка у ХVІІІ ст. вольовим рішенням Петра І була перейменована в Росію. Адже Мещерський, Туруханський, Усурійський, Замосковський та Новоросійський край входили саме до її складу. До речі, за дивним збігом обставин саме Новоросійський край вказаний останнім, що, напевно, треба розуміти, як дуже прозорий натяк для тих, хто ще не здогадався про яку спільнослов'янську(!) країну йде мова. І, напевно, все б нічого, але є декілька пікантних нюансів! Крім того, що Московію аж ніяк не можна вважати загальнослов'янською, і, взагалі, просто слов'янською країною*, справа ще в тому, що згідно досліджень їх власних істориків відлік російської державності бере свій початок лише з середини ХІІ(!!!) ст., тобто, приблизно 850(!!!) років тому: "В особі Андрія (Боголюбського) ВЕЛИКОРОС(?!) ВПЕРШЕ виступив на історичну арену…" (В.Й. Ключевський. 6, с.133). Куди поділися декілька сотень чи, за іншою версію, тисяч років, залишається поза кадром.

По-друге, спільнослов'янське поняття "краяти" НЕ МІСТИТЬ ЖОДНОЇ, не те, що вказівки, навіть НАТЯКУ на ОРІЄНТАЦІЮ В ПРОСТОРІ, відповідно і ПІДСТАВ для твердження, що ПЕРВІСНИМ значенням слова "край" була територія, яка розташована на КОРДОНАХ мітичної спільнослов'янської держави НЕМАЄ ЖОДНИХ!

По-третє, такий утвір як КРАЇНА, якщо перефразувати геніального фізика, не з'являється нізвідки, і не зникає в нікуди. Появі держави обов'язково передує утворення родоплемінного союзу, а йому – поява одного-єдиного племені, яке вже потім, за сприятливих обставин, може розвинутися до рівня країни з усіма її атрибутами. Цілком очевидно, що і МОВА кожної нації має схожий цикл розвитку. Більше того, вона є невід'ємною частиною і в той же час характерною ознакою того самого племені (етносу), разом з яким вона зароджується, живе та розвивається і якому в майбутньому іще тільки належить створити свою націю та державу. Таким чином, ПЕРВІСНЕ значення слова "край", треба шукати саме у час існування родоплемінних стосунків, тобто, у ДОдержавний період!

Якщо спробувати сформулювати власне визначення, відштовхуючись від значення наведеної вище першооснови, то виходить, що "край" – це краяний, тобто, виділений, відокремлений від інших, шматок землі. Його межами і, водночас, орієнтирами на місцевості, у ті часи мали виступати різноманітні природні кордони: ліси, озера, річки, болота, солончаки тощо. Зверніть увагу, що це визначення майже повністю збігається за змістом із формулюванням авторів ВРЕ щодо "краю" у вузькому значенні слова. Але невеличка перестановка і, ось, зміст та походження поняття вже повністю змінився! По-іншому, ніж шахрайством від науки подібні маніпуляції авторів ВРЕ і не назвеш! Бо первісним змістом поняття "край" якраз і було його вузьке значення! Щоб у цьому переконатися, варто лише озирнутися навколо! На цьому світі геть усе розвивається від маленького до великого, не є виключенням і зміст окремих понять. Тим більше, що відстежити зміни поняття "край" зовсім нескладно!

Якщо повернутися до нашого першоплемені, то від самого початку під його контролем знаходилася відносно незначна територія, межі якої його мешканці, за рідкісними виключеннями, не полишали усе життя – отже і місцевість, яка потрапляла під визначення "краю" не могла мати великих розмірів. Минали століття і от, після серії добровільних та умовно добровільних об'єднань, відвертих завоювань та боротьби із зовнішніми ворогами - збільшується і кількість землі, яка належала цьому народу, збільшуються, відповідно, і можливі розміри краю.

До речі, констатуючи той факт, що у "русському язику" поняття "краю" виникає одразу як "територія, розташована на межі володінь держави" укладачі ВРЕ де-факто розписуються в тому, що це слов'янське поняття для їх "язика" є чужорідним запозиченням! Оскільки подібна ситуація могла виникнути лише за умови захоплення прилеглих територій іншого народу, який свою землю називав краєм. Але тут є один цікавий нюанс. Тільки в тому випадку, коли мова цього народу докорінно відрізнятиметься від мови завойовника, тобто, не матиме спільного походження і, по суті, належатиме до іншої мовної родини, спостерігатиметься ситуація коли для одних "край" – це "виділений, відокремлений від інших, шматок землі", а для інших – "територія, розташована на межі володінь держави"!

В зв'язку з тим, що лексема "край" є знеособленою, майже одразу після її появи з'являється потреба у іншому понятті, яке б позначало власну територію племені. За допомогою префіксу "у-(в-)" ця мета була досягнута. В українській, а також у польській та білоруській мовах він і досі позначає дію спрямовану до середини (увійти, улетіти, устрибнути тощо). Таким чином був утворений новий іменник – "украй". Тобто, це украяний, виділений або ж відрізаний ДЛЯ СЕБЕ шматок землі. За допомогою іншого префіксу: "о-(об-)", який позначає розташування на межі чогось або ж рух навколо чогось (околиця, окраєць, окрайка, омана, обійти, облетіти тощо) утворюється інший іменник – "окрай", який позначає землю розташовану на межі краю або ж украю.

Із плином часу до мовотворчого процесу долучається і суфікс однини "-ина". Від усіх трьох іменників: "край", "украй" та "окрай" утворюються похідні – "кра-їна", "укра-їна" а також "окра-їна". Що цікаво, зміст похідних та їх основ залишився по суті тим самим: однією з ознак країни є наявність чітко визначених кордонів, Україна – це назва нашої власної держави, а під окраїною розуміють будь-що розташоване на околиці.

Але всі ці мовотворчі метаморфози стосуються лише слов'янських народів, до яких "русськіє", уроджені фіни не мають ані якого відношення! У їхньому "язику" всі слов'янські слова мають або запозичений характер або ж були створені на їх основі. Щоб у цьому переконатися достатньо виписати однокореневі слова з кожної мови у стовпчик і порівняти. Цього разу це будуть слова із коренем "край"! Прошу, увагу на таблицю!

Що ж, загальний результат цілком передбачуваний. За виключенням останньої четверті, слова якої відносяться до технічної термінології, чим, до речі, і пояснюється їх однорідність у "русському язику", спостерігається хаотичне і безсистемне запозичення українських слів у іншій частині списку, яку умовно можна віднести до народно-побутової сфери. Що цікаво, внаслідок своєї безсистемності, ці запозичення дуже часто мають кумедний характер.

Від етимологічного кореню "краяти", який позначає процес розрізання будь-чого, утворюється назва професії – кравець. Одна з примовок про них, зафіксована у 1894 році, звучить наступним чином: "Кравець крає як сукна стає". В той же час, кравці ріжуть лише тканину і шкіру. І, очевидно, саме в такому контексті "русськіє" познайомилися із цими двома поняттями. Вже незабаром у "язику" виникає відповідник – "кроить", яким позначається краяння виключно цих двох матеріалів. Дивовижно, але всупереч усім законам Логіки людину, яка "кроит" "русськіє" чомусь називають "портным"?!

Із сумом мушу констатувати, що 350 р. окупації Російською імперією даються взнаки. При цьому найбільш жахливими в усіх відношеннях були останні 70 р. у складі СРСР. Крім безлічі інших речей, у спадок нам дісталися результати штучного, нав'язаного зовні мовотвору. Як кальку з російського слова "кроить", радянські "генії" від лінгвістики вигадали для українців поняття "кроїти" із аналогічним, обмеженим функціоналом. Проігнорувавши той факт, що декілька тисяч років до цього цю функцію у нашій мові виконувала лексема "краяти". Щоб переконатися у штучному походженні цього слова-мутанта "кроїти" та інших схожих з ним слів, достатньо пригадати назву професії і піти від зворотнього. Якби крАвці крОїли, а не крАяли, то вони б звалися крОвцями!

Цікавою є і доля слова "край" у "русському язику". Крім того, що докорінно змінилося його первісне значення, дуже пізнавальним також буде і порівняння однакових понять в обох мовах.

Українська краяти-край-крайовий-краяни-країна.

Русській "резать"-"край"-"краевой"-"соотечественник"-"страна".

Коментарі тут зайві… Запозичення у чистому вигляді: безглузде та безжалісне!

У випадку із словами "небокрай" та його синонімами, а також поняттям "краєвид", "русській язик" показує класичну для себе модель словотвору. Себто, активне запозичення іншомовних слів. Там, де українська нація, яка населяє лісостепову смугу, спромоглася створити до слова "обрій" ще 10(!) синонімів, "русськіє", мешканці лісової півночі, демонструють лише повну безпорадність! Прикметно, що приблизний час запозичень понять "горизонт" та "пейзаж" – це ХVІІ-ХVІІІ ст., період активного захоплення російською інтелігенцією німецькою та французькою мовами. До цього часу відповідних понять у маленькому і жалюгідному "русському язичку", схоже, що і, взагалі, не існувало. Адже у віковічній тайзі, з якої ані виднокола ані краєвиду практично ніколи не видно ці поняття просто не потрібні!

Лексема "крайок" чи в іншому варіанті "окрайок" та похідна від неї "закрайок" російською перекладаються чомусь як "краешек" та "закраек". Непослідовно, "гАспАдА"!

І, нарешті, головна родзинка усього списку – поняття "окраїна"! "Русськіє" не втомлюються повторювати, б'ючи при цьому себе лівою п'ятою в груди, що це "ісконно русськоє", майже канонічне слово, але заберіть у цієї лексеми так званий суфікс однини "–ина" (гад-ина, дуб-ина, виноград-ина), який, до речі, також є запозиченням з української**, щоб слово-ПЕРШООСНОВА, від якої лексема "окраїна", власне, і утворилася, раптом СТАЛО для корінних "русськіх" просто БЕЗЗМІСТОВНИМ НАБОРОМ ЗВУКІВ! "Окрай" – такого слова у "язичку" немає! Натомість, якщо спробувати перекласти його російською, виявляється, що за змістом воно дуже близьке до своєї похідної:

Окрай – у, возле, около(!)[какого-либо места, местности].

Окраїна – крайняя часть какого-либо места, местности.

Другий, не менш інтригуючий момент. При спробі встановити часові рамки запозичення з'ясовується, що слово "окраина" в "русському язику" з'являється лише на початку ХХ(!) ст.! Принаймні, у словнику В.І. Даля, який містить 200.000 слів і перші частини якого були видані вже у 1861 р., стаття з подібною назвою ВІДСУТНЯ!

* - У етногенезі московітів, пізніше відомих як "русськіє", жодне слов'янське плем'я участі не брало. Докладніше читайте цикл "Етногенез русськіх": Вступ, Фіни, Кривичі та В'ятичі, Словени, Мітичний міграційний потік.

** - Для відображення однієї української словотвірної моделі "-ина" "русській язик" потребує 29(!) відповідників. Різниця майже у 3 порядки(!) переконливо доводить, що для фінів ця словотвірна модель є запозиченою. Цікаво, що третина з них у "русському язику" взагалі носить описовий характер! Наприклад, пшонина – "одно зерно пшона"; ліщина – "лесной орех"; огудина – "стебель арбуза, дыни"; чуприна – "волосы на голове человека". Докладніше читайте: Мова vs. Язык. Другий раунд! Суфікс однини -ина.

Читати увесь цикл спочатку: Мова vs. Язык. Перший раунд!

Читати далі: Мова vs. Язык. Восьмий раунд! Україна - своя, Богом дана земля. Частина 2.